"01" серпня 2012 р. м. Київ К-23689/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
при секретарі Сватко А.О.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Текстиль" (далі -Товариство)
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010
у справі № 2а-1535/09/2670-16/127
за позовом Товариства
до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі -ДПІ)
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача - не з'явились,
відповідача -Бондаренка А.С.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2009 позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.12.2008 № 0002702310/0 з мотивів відсутності підстав для позбавлення платника (позивача у справі) права на податкову вигоду.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що факт підписання податкових накладних невстановленою особою позбавляє їх сили первинних документів, тоді як платником не подано будь-яких інших доказів на підтвердження права на податковий кредит за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Толво-СЛ»(далі -ТОВ «Толво-СЛ»).
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції зі спору як скасоване помилково.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Толво-СЛ»за період з 01.01.2007 по 01.07.2007, оформленої актом від 27.11.2008 № 211/23-80/33943440. За наслідками цієї перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2008 № 0002702310/0, за яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 29050,50 грн. (у тому числі 19367 грн. за основним платежем та 9683,50 грн. за штрафними санкціями). Не визнаючи право позивача на податковий кредит за операціями з названим постачальником, ДПІ послалася на факт реєстрації ТОВ «Толво-СЛ»на підставну особу, яка не визнає своєї причетності до його фінансово-господарської діяльності, що встановлено рішенням господарського суду Київської області від 18.12.2007.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
За змістом підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї ж статті Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.
Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.
За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 названого Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.
Таким чином, обов'язок зі складення податкових накладних, які слугують підтвердженням права на податковий кредит платника -покупця товарів, та відображення у них відомостей, передбачених підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», покладається на продавця. Відповідно, при дотриманні контрагентом наведених вимог при оформленні необхідних документів відсутні підстави для висновку про недостовірність відомостей, що містяться у таких податкових накладних, та про недобросовісність покупця як платника податків, якщо не встановлені обставини на підтвердження того, що платник знав або повинен був бути обізнаним про зазначення продавцем неправдивих або протирічливих даних.
А відтак висновок про недостовірність податкових накладних, які підписані невстановленою особою, не може сам по собі за відсутності інших фактів та обставин розглядатися як підстава для позбавлення платника права на податковий кредит.
Необґрунтована податкова вигода характеризується, зокрема, відсутністю фактичного виконання господарських операцій (їх реальності), здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту.
З урахуванням викладеного для правильного вирішення цього спору судам слід було дослідити та надати правову оцінку фактичним взаємовідносинам платника (позивача у справі) з його постачальником (ТОВ «Толво-СЛ») відносно обставин, на яких ґрунтуються доводи податкового органу про відсутність у позивача права на податковий кредит, перевіривши факт реального виконання спірних операцій з урахуванням їх змісту та обсягу.
Однак попередні судові інстанції вищевикладеного не врахували, у зв'язку з чим прийняті по суті спору рішення не можна визнати правильними та вмотивованими.
Оскільки передбачені чинним процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права Вищому адміністративному суду України встановлювати обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, та досліджувати докази, то ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, дослідити наведеній у цій ухвалі обставини, за необхідності витребувавши у сторін додаткові докази, та на підставі встановленого правильно застосувати норми матеріального права та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Текстиль" задовольнити частково.
2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 у справі № 2а-1535/09/2670-16/127 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько