"26" липня 2012 р. м. Київ К-27536/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2010р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2010р.
у справі №2-а-2517/10/2070
за позовом Приватної фірми «Укрроспромснаб» (надалі -ПФ «Укрроспромснаб»)
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова (надалі -ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова)
про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -
встановив:
У березні 2010р. позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.02.2010р. №0000050700/0 та №0000060700/0, а також від 23.02.2010р. №0000080700/0.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2010р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2010р., позов було задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова: від 12.02.2010р. №0000050700/0, №0000060700/0; та від 23.02.2010р. №0000080700/0. Судовий збір в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено виїзну позапланову перевірку ПФ «Укрроспромснаб»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за листопад 2009р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався в період з березня по вересень 2009р., про що складено акт перевірки № 431/07-0/30753075 від 02.02.2010р.
Згідно висновків перевірки було встановлено порушення п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, вказано на завищення суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за листопад 2009р. на 372766,00грн.
За наслідками вказаної перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.02.2010р. №0000050700/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 372766,00грн. та №0000060700/0, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 102957,00грн., та штрафні (фінансові) санкції 51478,50грн.
В подальшому, 15.02.2010р. відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ПФ «Укрроспромснаб»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за грудень 2009р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався в період з листопад 2009р., про що складено акт перевірки №900/07-0/30753075 від 15.02.2010р.
Проведеною перевіркою встановлено порушення п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та не підтверджено суму бюджетного відшкодування, яке задеклароване позивачем згідно податкової декларації з ПДВ за грудень 2009р. у розмірі 73938,00грн.
На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2010р. №0000080700/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 73938,00грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у березні-грудні 2009р., на підставі укладених зовнішньоекономічних контрактів з нерезидентами ТОВ «Євразійський трубопровідний консорціум»(Москва, Російська Федерація, договір підряду №04-10/ЕТК від 20.10.2008р.), ТОВ оvо Тrans»(Алмати, Республіка Казахстан, договір підряду № 03-07/КЗН від 24.07.2009р.), ВАТ «Галузевий комітет з науки і техніки»(Москва, Російська Федерація, договір підряду №04-10/ЕТК від 01.11.2009р.) позивач виконував роботи з деповського ремонту залізничних вантажних платформ (вагонів), які належать цим нерезидентам.
Згідно актів приймання відремонтованих вагонів позивачем виконано ремонт вагонів у березні 2009р. на загальну суму 4520600,00 рос. руб. (1018626,09грн.); у квітні 2009р. - на загальну суму 2226300 рос. руб. (530727,80грн.); у травні 2009р. - на загальну суму 640000,00 рос. руб. (185603,41грн.); у липні 2009р. - на загальну суму 609700,00 рос. руб. (167569,29грн.); у серпні 2009р. - на загальну суму 89000,00 рос. руб. (28890,17грн.); у вересні 2009р. - на загальну суму 1279800,00 рос. руб. (338539,32грн.); у листопаді 2009р. - на загальну суму 835325,69 рос. руб. (238580,27грн.); у грудні 2009р. - на загальну суму 45000,00 рос. руб. (26552,73грн.). Оплата здійснювалася нерезидентами в російських рублях у відповідності до умов укладених договорів та діючого законодавства.
В податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди (з урахуванням поданих уточнень) позивач декларував ці господарські операції як такі, що оподатковуються за нульовою ставкою.
Разом з тим, в актах перевірок, із посиланнями на п. 4.1 ст. 4 та п.п. 6.1.1, 6.2.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган вказував, що по зазначених обсягах продажу, що є об'єктом оподаткування, застосовується ставка 20%.
Крім того, згідно акту перевірки №900/07-0/30753075 від 15.02.2010р., відповідач вказує на те, що позивач у листопаді 2009р. занизив суму податкових зобов'язань з продажу товарів ТОВ ТД «Укртранс»на 4188,85грн. та у грудні 2009р. занизив суму податкових зобов'язань по комісійному договору з ТОВ «Українське комплексне постачання»на 12240,00грн.
Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу з огляду на такі обставини.
Так, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки робіт, що складаються з робіт із рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.
До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів -монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, що у тому числі виконання робіт по переробці давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, в результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта.
Як вбачається з довідки про дислокацію вагонів за даними Міжзалізничного архіву, та довідок форми 2651 «Технічний паспорт вагона», довідок форми 2612, які були надані Інформаційно-обчислювальним центром Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця»листом №ІОЦ-08-15/356 від 15.02.2010р за підписом заступника головного інженера Південної залізниці, всі вагони, що були відремонтовані відповідачем, належали нерезидентам, були попередньо ввезені цими нерезидентами на митну територію України, та вивезені ними за межі митної території України після ремонту.
Таким чином, виконані позивачем роботи з деповського ремонту вагонів нерезидентів підпадають під визначення п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»і тому мають оподатковуватись за нульовою ставкою.
Доводи відповідача про неможливість застосування цієї норми за відсутності вантажних митних декларацій, які підтверджують ввезення на митну територію України та вивезення за її межі вагонів є необґрунтованими, оскільки наявність вантажних митних декларацій як обов'язкової передумови для застосування нульової ставки встановлено лише у випадку експорту товарів, тобто для продажу майна з переходом права власності до нерезидента, а не на підтвердження перетину митного кордону України рухомим майном, власник якого не змінювався.
Щодо висновків акту перевірки №900/07-0/30753075 від 15.02.2010р. про заниження податкових зобов'язань операціях з резидентами, судами встановлено наступні обставини.
Відповідно до договору комісії №01/04-08-СТ від 01.05.2008р. та згідно зі звітом комісіонера №10 від 18.08.2009р., позивач (комісіонер) від свого імені та за рахунок комітента -ТОВ «Українське комплексне постачання»придбав та поставив комітентові товар (хрестовини Р65). Витрати склали: 73440 грн. за послуги контрагентів, 17742,62грн. -послуги залізничного транспортування (техпд), 521,97грн -мито та послуги митного брокера, а комісійна винагорода склала 40000грн. На загальну суму зазначених витрат та комісійної винагороди (131704,59грн.) позивачем 30.09.2009р. була виписана комітентові податкова накладна №17, за якою сума ПДВ в розмірі 21950,17грн була включена до складу податкових зобов'язань позивача по декларації за вересень 2009р. по факту передання товару відповідно до ч. 3 п. 4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Частка (73440 грн у т.ч. ПДВ 12440,00грн) витрат комісіонера по цій операції була фактично понесена позивачем і виставлена до оплати комітентові пізніше і тому оплачена комітентом лише 02.12.2010р. платіжним дорученням №314. Отже, висновок відповідача про заниження позивачем ПДВ в сумі 12440,00грн в грудні 2009р. не відповідає фактичним обставинам справи і спростовується документально, адже ця сума була задекларована позивачем у вересні 2009р. Висновок акту перевірки №900/07-0/30753075 від 15.02.2010 про не нарахування позивачем ПДВ 4188,85грн на обсяг поставки 25133,09грн. послуг (провізна плата) ТОВ «ТД Укртранс»спростовується податковою накладною №8 від 30.10.2009р., виписаною позивачем по даті підписання акту ОУ-0000004 від 30.10.2009р. і включенням до складу податкових зобов'язань позивача з ПДВ за жовтень 2009р. у відповідності до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заявленого адміністративного позову.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова -залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ М.І. Костенко
___________________ С.Е. Острович
Суддя Н.Є. Маринчак