23 квітня 2012 р. Справа № 2а-9724/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Потолової Г.В.
при секретарі -Кузнецові С.М.
за участю: позивача - ОСОБА_1
представника позивача -ОСОБА_2
представника відповідача -Коломойцева К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на користь позивача грошові кошти у сумі 126950гн.00коп. на відшкодування шкоди, завданої його бездіяльністю, внаслідок чого позивача було позбавлено права власності на автомобіль; а також про зобов'язання винести постанову про зупинення виконавчого провадження від 28.01.2010р. №16942809 на підставі ухвали Кіровського районного суду м.Дніпропетровська по справі №2-1926/10 від 07.05.2010р.
10.01.2012 року та 13.02.2012 року позивачем збільшено позовні вимоги.
З урахуванням збільшення позовних вимог, позивач просить:
1) визнати дії відповідача такими, що порушують права та інтереси позивача, а саме: порушені строки переоцінки майна та без участі боржника; своєчасно не були внесені відомості до Єдиного реєстру виконавчих проваджень про проведення всіх виконавчих дій, в результаті чого ОСОБА_1 був позбавлений можливості своєчасно оскаржити дії державного виконавця та призупинити виконавче провадження; прилюдні торги по реалізації арештованого майна відбулися з порушенням визначених законом строків.
2) визначити недійсними прилюдні торги (аукціон), які відбулися 16.08.2010р. по реалізації арештованого майна -автомобіля марки Hyundai Tucson, тип ТТЗ легковий-універсал-В, 2008 року випуску, колір сірий, НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого Дніпропетровським ВРЕР-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області;
3) визнати недійсним постанову від 16.08.2010р. №38951/26 про передачу зазначеного автомобіля ОСОБА_4, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2.;
4) стягнути з відповідача завдані збитки у сумі 38085грн.60коп.
Позивачем та його представником у судовому засіданні в повному обсязі підтримано позовні вимоги у збільшеній редакції.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, посилається на законодавчі підстави своїх дій та діяльність межах закону та наданих повноважень.
Ухвалою суду від 03.04.2012р. до участі в адміністративній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України.
Представник третьої особи у судовому засіданні надав пояснення щодо порядку внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, та зазначає, що вони вносяться одночасно з виготовленням документу, на підставі якого вчиняється виконавча дія. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу ДВС відомості про таку дію вносяться до Єдиного реєстру протягом двох робочих днів після її проведення або надходження повідомлення про її проведення.
При розгляді даного позову суд виходить з наступного.
З урахуванням позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі № 1276/10/13-09 від 28.09.2009 р. та у Пленумі №3 від 13.12.2010 р., згідно приписів цивільного та господарського процесуальних законів розгляд спорів щодо рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень судів різних юрисдикцій у виконавчих провадженнях належить до юрисдикції адміністративних судів лише в разі розгляду спорів щодо дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, які провадяться державним виконавцем з метою виконання зведеного виконавчого провадження.
З урахуванням того, що чинним законодавством не встановлено іншого порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, ухвалених (вчинених) під час примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, такі справи теж належать до юрисдикції адміністративних судів.
За змістом частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, даний позов підсудний саме суду адміністративної юрисдикції.
Отже, суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, надані представниками сторін докази та оцінивши їх у сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Гейко О.В. від 28.01.2010р. на підставі ст.ст.3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження», (у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин, із змінами та доповненнями) відкрите виконавче провадження за виконавчим написом №5467 від 14.12.2009р. приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М.
Також зазначеною постановою накладено арешт на автомобіль марки Hyundai Tucson, що належить ОСОБА_1, та останньому надано строк для добровільного виконання вимог виконавчого документа до 04.02.2010 року.
Копія постанови направлена сторонам виконавчого провадження та до Дніпропетровського ВРЕР-1 У ДАІ ЕУ МВС України в Дніпропетровській області.
Позивачу постанова про відкриття виконавчого провадження вручена 01.02.2010 року та роз'яснено його права та обов'язки, що підтверджується його розпискою.
В результаті того, що позивачем вимоги виконавчого документа в добровільний строк не виконані, державним виконавцем 05.02.2010 року розпочато примусове виконання вимог виконавчого документа та винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Крім того, 05.02.2010р. державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника та постанову про зупинення виконавчого провадження.
Так, 10.03.2010р. у присутності позивача відповідачем складено акт опису й арешту майна боржника, а саме: автомобіль марки Hyundai Tucson, тип ТТЗ легковий-універсал-В, 2008 року випуску, колір сірий, НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. Позивачу під розписку надано копію вищевказаного акту.
16.03.2010р. згідно ст.ст.14, 57 Закону України «Про виконавче провадження»винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні. Відповідно до висновку експерта вартість вищевказаного майна становить 126952грн.00коп.
Відповідно, 07.04.2010р. листом (вих. №12691/26) ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Фінанси та Кредит»повідомлено про визначення ПП «Діалог»вартості описаного майна та ознайомлено сторін з правом оскарження оцінки майна у десятиденний строк з дня отримання даного повідомлення.
16.07.2010р. о 10год.00хв. відбувся аукціон з реалізації арештованого майна -автомобіля марки Hyundai Tucson, тип ТТЗ легковий-універсал-В, 2008 року випуску, колір сірий, НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1
19.07.2010р. Дніпропетровська філія державного підприємства «УКРРЕЗЕРВ»повідомила, що реалізація зазначеного арештованого рухомого майна, не відбулася у зв'язку з відсутністю покупців.
22.07.2010р. відповідачем проведено переоцінку нереалізованого спірного майна, яке уцінено на 30%, про що складено відповідний акт.
21.08.2010р. проведено реалізацію арештованого майна.
Не погоджуючись з вищезазначеними діями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду адміністративної юрисдикції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що був позбавлений можливості скористатися своїм законним правом на оскарження дій державного виконавця, так як не був своєчасно належним чином повідомлений про виконавчі дії.
На думку позивача, дії державного виконавця Гейко О.В., щодо неповідомлення ОСОБА_1 про стан виконавчого провадження, є незаконними і безпідставними, та такими, що суперечать Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач звертає увагу на те, що відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія (згідно п.3.3 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затверджених Міністерством юстиції України від 21.05.2003р. №388/7709). А відповідно витягів з реєстру виконавчих проваджень від 10.06.2010р. та 19.07.2010р. вбачається, що такі відомості були відсутні.
На підтвердження надав витяг з бази Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень станом на 19.07.2010 р. з останньою дією -05.02.2010 р. (т.1 а.с.12-14).
Крім того, позивач зазначає, що п.5.4 Порядку реалізації арештованого майна, встановлено, що повторний аукціон проводиться не пізніше 30 днів після складання акта переоцінки майна та дати інформаційного повідомлення про проведення аукціону. Проте, переоцінка спірного рухомого майна відбулася 22.07.2010р., а прилюдні торги по реалізації арештованого майна відбулися 16.08.2010р.
Позивач зазначає, що незаконними діями відповідача йому завдані збитки, які оцінює у суму 38085грн.60коп., та розрахував їх наступним чином: 126952грн.00коп. (вартість транспортного засобу згідно з первісною експертною оцінкою ПП «Діалог») -88866грн.40коп. (вартість переоціненого автомобіля).
Також позивач стверджує, що в провадженні Бабушкінського районною суду м.Дніпропетровська розглядається справа за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ярмолюк М.М., а треті особи: ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», державний виконавець ДВС Ленінського району Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Однак, позивач зазначає, що всупереч п.4.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, в якому зазначено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема у випадку оспорювання боржником виконавчого напису нотаріуса в судовому порядку, - державним виконавцем не зупинено виконавче провадження.
Таким чином, позивач звертає увагу, що дії державного виконавця Ленінського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Гейко О.В. порушили його права та інтереси, а саме: порушені строки переоцінки майна та без участі боржника; своєчасно не внесені відомості до Єдиного реєстру виконавчих проваджень про проведення всіх виконавчих дій, в результаті чого ОСОБА_1 позбавлений можливості своєчасно оскаржити дії державного виконавця та призупинити виконавче провадження; прилюдні торги по реалізації арештованого майна відбулися з порушенням визначених законом строків.
В обґрунтування заперечень на позов державний виконавець стверджує, що позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень.
Також відповідач зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження»та п.5.12.1 Інструкції про проведення виконавчих дій (далі -Інструкція) реалізація арештованого майна здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах. Тобто, призначення часу і дати аукціону є виключно компетенцією не державного виконавця, а спеціалізованої організації -суб'єкта господарювання, з якою укладений договір на реалізацію майна.
Відповідач стверджує, що виконавча дія з переоцінки арештованого майна відбулася 22.07.2010 року, на що посилається і позивач, а повідомлення про те, що реалізація арештованого майна не відбулася у зв'язку з відсутністю покупців, державним виконавцем отримано факсимільним зв'язком 19.07.2010 року. Отже, виконавча дія з переоцінки арештованого майна проведена державним виконавцем у триденний строк у відповідності з імперативною нормою абзацу 3 пункту 5.12.2. Інструкції.
Крім цього, відповідач звертає увагу, що як і призначення часу і дати проведення аукціону, до повноважень державного виконавця не входять і розміщення в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №43/5 від 20.05.2003 року, на відповідному веб-сайті інформації про майно, що реалізується. Вищевказані дії є виключною компетенцією спеціалізованої організації -суб'єкта підприємницької діяльності, з якою укладено договір на реалізацію арештованого майна.
Таким чином, на думку відповідача, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що державний виконавець не вносив інформацію про час, дату і місце аукціону з продажу арештованого майна, хоча внесення вищезазначеної інформації до Єдиного реєстру державним виконавцем не передбачено Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень.
Відповідач зазначає, що Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень не є єдиним джерелом отримання інформації про стан виконавчого провадження. А також додає, що позивачу було відомо про те, що він є боржником за виконавчим документом, тобто стороною виконавчого провадження, йому було роз'яснено його права та обов'язки, у тому числі і права, гарантовані ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження», а саме право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій. висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених ним Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.
Також відповідач стверджує, що крім вищенаведеного, позивач міг отримати запитувану ним інформацію на особистому прийомі громадян у державного виконавця, що проводиться у години та дні, визначені для особистого прийому громадян. Просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Представник третьої особи, яку залучено до участі у справі без самостійних вимог на стороні відповідача, надала письмові пояснення щодо програмного забезпечення -Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, які долучено до матеріалів справи разом з повним витягом (т.1 а.с.171-177, 196-197).
Дослідивши матеріали справи, надані представниками сторін докази, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу»(в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду) завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Працівники органів державної виконавчої служби районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є державними службовцями (ст.6 Закону).
А відповідно до приписів ст.3 Закону України «Про державну службу»державна служба ґрунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.
Також, статтею 5 Закону України «Про державну виконавчу службу» визначено, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Статтею 7 Закону України «Про виконавче провадження»та ст.7 Закону України «Про державну виконавчу службу»(в редакції, які діяли на момент звернення позивача до суду) визначені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні. Так, державний виконавець зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа - за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про виконавче провадження»боржник має
право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу
чергу. Цією з статтею передбачено, що у разі, якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути
стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.
У відповідності до ч.1 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження»та п.5.12.1 Інструкції реалізація арештованого майна здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.
Відповідно до пункту 5.12.2. Інструкції продаж майна боржника, за винятком змого майна, здійснюють спеціалізовані організації. Такими спеціалізованими організаціями є суб'єкти господарювання, визначені на тендерній (конкурсній) основі, які здійснюють реалізацію майна шляхом проведення аукціонів. Пунктом 5.12.2 Інструкції чітко встановлює, що непродане торговельними організаціями майно підлягає переоцінці у термін не більше 10 днів.
Згідно з п. 3.5. Порядку реалізації званого майна затверджено наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999р. №42/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999р. за №73 (далі -Порядок) дату і час проведення аукціону визначає організатор аукціону, а відповідно до п.2.6. Порядку організатором аукціону є спеціалізована організація незалежно від форм власності, з якою укладений договір на реалізацію майна.
Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №43/5 від 20.05.2003р. та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за №388/7709, встановлено, що до Єдиного реєстру підлягають обов'язковому внесенню відомості про прилюдні торги (аукціони) з реалізації арештованого державними виконавцями майна (далі -торги), інформація про майно, що реалізується, та результати проведення прилюдних торгів (аукціону), місце, дата і час проведення торгів.
Реєстратором, як і органи Державної виконавчої служби, вказані у абзаці 1 пункту 1.4. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, є і згідно з абзацом 2 пункту 1.4. спеціалізовані торговельні організації, визначені Міністерством юстиції України на тендерній (конкурсній) основі, які здійснюють реалізацію арештованого державними виконавцями майна, та на підставі відповідних договорів з Адміністратором, які вносять до Єдиного реєстру інформацію про прилюдні торги (аукціони) і майно, що виставляється на торги.
Відповідно до розділу 2 Положення дані виконавчих документів, що надійшли до органу ДВС, підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру виконавчих проваджень.
Внесення до Єдиного реєстру виконавчих проваджень даних про виконавчий документ здійснюється у відповідному органі ДВС протягом двох робочих днів з дня надходження виконавчого документа до державного виконавця.
Викладені обставини підтверджуються і поясненнями представника третьої особи (т.1 а.с.196).
При цьому, суд критично оцінює пояснення відповідача (т.2 а.с.144) щодо перешкод при роботі з Єдиним реєстром виконавчих проваджень, зокрема збоїв у роботі комп'ютерної техніки, адже з моменту внесення останньої дії державним виконавцем та моментом останнього перегляду позивачем минув термін майже півроку (т.1 а.с.12-14).
Одночасно, з повного витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (т.1 а.с.173-177) вбачається, що у проміжок часу з 05.02.2010 р. до 22.07.2010 р. державним виконавцем вчинялися виконавчі дії за виконавчим провадженням стосовно позивача по справі.
Таким чином, у судовому засіданні повністю знайшли підтвердження доводи позивача щодо несвоєчасного внесення до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відомостей стосовно дій за виконавчим провадженням № 16942809, у зв'язку з чим ОСОБА_1 був позбавлений можливості знати про хід виконавчих дій.
Отже, упередженість державного виконавця Гейко О.В. має очевидний характер, що підтверджується наступним.
Відповідач стверджує, що повідомляв позивача про всі здійснені ним виконавчі дії, проте, належних доказів на підтвердження викладеного не надав, а посилаючись на ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження»звертає увагу, що ОСОБА_1 знаючи про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з позивача суми заборгованості, не скористався своїми законними правами знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому Закону України «Про виконавче провадження» тощо.
Проте, викладене спростовується чисельними зверненнями позивача до державного виконавця (т.1 а.с.85, 88; т.2 а.с.116), в тому числі, з клопотанням про зупинення виконавчого провадження, на які відповідачем, як зазначено вище, відповіді не надано.
Одночасно, представник відповідача у судовому засіданні послався на неможливість надання доказів направлення позивачу відповідей та документів, а саме: журналів вихідної кореспонденції, витягів з них, витягів з бази електронної реєстрації (у разі наявності) тощо, з необґрунтованих підств.
Окрім того, державним виконавцем Коломойцем К.В. вчинено прояв неповаги до суду, який виразився у невиконанні вимог суду.
Так, ухвалами суду від 01.12.2011р., від 03.04.2012 року та від 10.04.2012р. відповідача по справі було зобов'язано надати суду оригінал виконавчого провадження для огляду та копію -для долучення до матеріалів справи, а також письмові пояснення щодо виявлених розбіжностей в датах внесення інформації в ЄДР виконавчих проваджень; докази надання відповідей на всі звернення та заяви ОСОБА_1; докази повернення виконавчого провадження щодо ОСОБА_1
Проте, ані 09.12.2011 року, ані 21.12.2011 року, ані 20.01.2012 року, ані 27.02.2012 року у судові засідання державний виконавець Коломоєць К.В. витребуваних документів не надав, пославшись, при цьому, на неможливість. Вимоги суду виконані лише 12.04.2012 та 19.04.2012 р.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, у судовому засіданні знайшли підтвердження доводи та обґрунтування позовних вимог в частині протиправності дії відповідача щодо несвоєчасного внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, позбавлення ОСОБА_1 права своєчасно знати про хід виконавчих дій за виконавчим провадженням та протиправності постанови № 38951/26 від 16.08.2010 р. про передачу автомобіля.
Щодо решти позовних вимог, вони не належать до юрисдикції адміністративного суду з урахуванням приписів ст.ст.17, 181 КАС України, а тому не підлягають задоволенню.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Згідно ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи очевидність протиправності дій та рішень відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій, їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з державного бюджету позивачу - ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 01грн.70коп., сплачені квитанцією №6 від 03.08.2010р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково.
Визнати протиправними дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо порушення строків переоцінки майна та розгляду їх без участі боржника; несвоєчасного внесення відомостей до Єдиного реєстру виконавчих проваджень про проведення виконавчих дій з 05.02.2010 р.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 16.08.2010р. №38951/26 про передачу автомобіля марки Hyundai Tucson, тип ТТЗ легковий-універсал-В, 2008 року випуску, колір сірий, НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, який мешкає: АДРЕСА_2.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 01грн.70коп. (одна грн. 70коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Текст постанови у повному обсязі виготовлений 28.04.2012р .
Суддя Г.В. Потолова