Справа № 1231/3529/2012
Провадження №2/1231/1720/2012
02 серпня 2012 р.
Стахановський міський суд Луганської області
у складі:
головуючого: судді ШАРГАРОВСЬКОЇ В.І.
при секретарі СКРИПНИК Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стаханові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до воєнізованого гірничорятувального загону державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості про стягнення одноразової допомоги при звільненні у зв'язку з виходом на пенсію ,-
Позивач звернувся до Стахановського міського суду Луганської області із позовом до відповідача про стягнення одноразової допомоги при звільненні у зв'язку з виходом на пенсію.
В обгрунтьування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 01.06.1994 р. він був прийнятий на роботу у 2-й воєнізований гірничорятувальний загін державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості. 08.06.2012 р. позивач був звільнений з роботи на підставі ст. 39 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію. У гірничорятувальному загоні, який відносится до підприємств вугільної промисловості, позивач відпрацював 18 років. Його середня заробітна плата, розрахована за останні 2 місяці, складає 2 898,02 грн. У відповідності до Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України працівнику, що має право на пенсію за віком, при першому звільненні з підприємства сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку. При стажі роботи понад 15 років, працівники мають право на вихідну допомогу у розмірі 2-х середньомісячних заробітків, що відповідно позивача складає 5 796,04 грн. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача одноразову допомогу у сумі 5 796,04 грн.
В судовому засіданні позивач був відсутній, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. На заявлених вимогах наполягає, просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні був відсутній, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. Представник відповідача визнає право позивача на отримання одноразової допомоги при звільненні, але просить прийняти до уваги, що в разі задоволення судом вимог позивача підприємство повинно утримати з нарахованої йому суми одноразової допомоги в розмірі 5 796,04 грн., податковий збір в сумі 15% від нарахованої суми, що складатиме 869,41 грн., тому сума, яка підлягає сплаті позивачу, після стягнення податку, становитиме 4 926,63 грн., яку і визнає представник відповідача.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 158 ЦПК України заяви позивача та представника відповідача судом прийняті.
Відповідно до положень ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, наданих сторонами. Судом досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надійшли. Суд постановляє рішення на підставі доказів, наданих сторонами і досліджених під час судового розгляду справи.
Дослідивши письмові докази, та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності суд приходить до наступних висновків:
Відповідно до п.12.15 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України працівнику, що має право на пенсію за віком, при першому звільненні з підприємства (незалежно від причини звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі та середнього заробітку.
В судовому засіданні встановлено, що позивач з 01.06.1994 р. по 08.06.2012 р. працював водієм 2-го воєнізованого гірничорятувального загону на посаді водія і був звільнений з займаної посади на підставі ст. 39 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію, що підтверджено копією трудової книжки, виданої 23.12.1969 р. на ім'я позивача (а.с. 3-5), копією контракту з працівником основного особового складу ДВГРС у вугільній промисловості від 29.10.2002 р. та змін до нього від 09.10.2009 р. ( а.с.7-13), які суд оцінює як достовірні і кладе їх в основу рішення в якості письмових доказів, оскільки оригінали зазначених документів видані уповноваженою державною установою і оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства. Зазначений факт визнається представником відповідача, а відповідно до положень ч.1 ст. 61 ЦПК України, факти, визнані сторонами та іншими особами, які приймають участь у справі, доказуванню не підлягають. Таким чином, позивач пропрацював в установі відповідача понад 18 років.
Середня заробітна плата, нарахована позивачу за два останні місяці перед звільненням складає 2 898,02 грн., що підтверджено довідкою № 156 від 03.07.2012 р. виданою керівником 2-го воєнізованого гірничорятувального загону (а.с.6), яку суд оцінює як достовірну і кладе її в основу рішення в якості письмового доказу, оскільки вона видана уповноваженою посадовою особою і оформлена у відповідності до вимог діючого законодавства. Крім того, зазначений факт також визнається представником відповідача, тому доказуванню не підлягає і вважається судом доведеним.
2-й воєнізований гірничорятувальний загін, де понад 18 років працював позивача, віднесено до вугільної галузі. Зазначений факт є загальновідомим, тому, відповідно до положень ч.2 ст. 60 ЦПК України, доказуванню не підлягає.
Враховуючи наведене вище, позивач , оскільки має стаж роботи у галузі понад 15 років, має право на вихідну допомогу у розмірі 2-х середньомісячних заробітків, що від нарахованої позивачу середньомісячної заробітної плати складає 5 796,04 грн.
При цьому, відповідно до п.167.1 Податкового кодексу України дана виплата обкладається податком за ставкою 15%, що від суми 5 796,04 грн. складає 869,41 грн., що підтверджено бухгалтерськими довідками 2-го воєнізованого гірничорятувального загону (а.с. 19,21), які суд оцінює як достовірні і кладе їх в основу рішення в якості письмових доказів, оскільки вони видані уповноваженою посадовою особою і оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства.
Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме підлягають задоволенню в сумі 4 926,63 грн., саме в сумі, визнаній представником відповідача.
Судові витрати слід віднести за рахунок держави.
Керуючись п. 12.15 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України; п.167.1 Податкового кодексу України; ст.ст. 10,11, 60, 61 ч.1,2, 88 ч.2, 158 ч.2, 174 ч.4, 212-215, 292, 294 ЦПК України суд ,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з 2-го воєнізованого гірничорятувального загону державної гірничорятувальної служби у вугільній промисловості на користь ОСОБА_1 4 926,63 грн. в рахунок сплати одноразової допомоги при звільненні у зв'язку з виходом на пенсію.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів, з дня отримання його копії, шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Стахановський міський суд Луганської області.
Головуючий Шаргаровська В.І.