Ухвала від 31.07.2012 по справі 2-671/11

Справа № 2-671/11 Головуючий у 1 інстанції:Пономарьова О.М.

Провадження № 22-ц/0390/1394/2012 Категорія:21 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Антонюк К.І.,

суддів -Мудренко Л.І., Матвійчук Л.В.,

при секретарі -Семенюк О.А.,

з участю: представника позивача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -приватний нотаріус Ківерцівського районного нотаріального округу Грудзевич Тетяна Олександрівна, про визнання договорів дарування недійсними, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 -ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду від 03 липня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ківерцівського районного суду від 03 липня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Ківерцівського районного нотаріального округу Грудзевич Т.О., про визнання договорів дарування недійсними відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 -ОСОБА_2, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з підстав в ній наведених.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.02.2009 року між ОСОБА_6, батьком позивача ОСОБА_3, та ОСОБА_4 було укладено договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а 16.04.2012 року між цими ж сторонами укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,0600 га, яка розташована по зазначеній адресі для обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель (а.с.7-10). Договори дарування зареєстровані приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області Грудзевич Т.О. в реєстрі за № № 51, 115.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про те, що ОСОБА_6 в момент укладення договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність відстав для задоволення позову.

Висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, які судом оцінені відповідно до вимог цивільно-процесуального закону.

Частина 3 ст. 10 ЦПК України покладає обов'язок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 30.05.2012 року ОСОБА_6 в період укладення ним договорів дарування 27.02.2009 року та 16.04.2009 року виявляв ознаки алкогольної залежності (хронічного алкоголізму 2 стадії), однак в наданих на дослідження комісії матеріалах цивільної справи, медичній документації, показаннях свідків відсутні переконливі дані про наявність в період лютого-квітня 2009 року виражених розладів психіки, які б позбавляли його можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.166-169).

З показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_6 зловживав спиртними напоями, однак в показаннях свідків відсутні дані, які б свідчили, що ОСОБА_6 не міг адекватно оцінювати свої дії та перебував у стані, який свідчив, що він не розумів значення своїх дій в період укладення договорів.

Медичною довідкою про проходження обов'язкових психіатричних оглядів від 16.10.2007 року (а.с.88) підтверджено, що будь-яких психічних відхилень під час огляду ОСОБА_6 лікарями-психіатрами не виявлено.

Медична картка стаціонарного хворого ОСОБА_6 відповідно до якої зазначена особа перебувала на лікуванні у Волинському обласному наркологічному диспансері в період з 14.05.2008 року по 20.05.2008 року з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності»не містить також даних щодо психічних розладів, які б позбавляли його можливості розуміти значення своїх дій. Навпаки, при первинному огляді ОСОБА_6 14.05.2008 року при поступленні на лікування встановлено, що у психічному стані хворого «свідомість ясна, мовний контакт - доступний, поведінка адекватна, емоційно стабільний, розладів сприйняття немає, критика збережена».

Ч. 1 ст. 717 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ч. 3 цієї статті передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ч. 1 ст. 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Отже досліджені в судовому засіданні докази спростовують доводи апелянта про те, що в момент укладення договорів дарування ОСОБА_6 не усвідомлював значення своїх дій або не міг керувати ними.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У зв'язку з відсутністю належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність у померлого ОСОБА_6 на час укладення між ним та ОСОБА_4 договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки психічного захворювання, внаслідок якого він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_3 про визнання оспорюваних договорів дарування недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з ухваленням рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 -ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ківерцівського районного суду від 03 липня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: