Справа № 2-7678/11 Головуючий у 1 інстанції:Пахолюк А.М.
Провадження № 22-ц/0390/1314/2012 Категорія:2 Доповідач: Мудренко Л. І.
25 липня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.,
суддів: Антонюк К.І., Матвійчук Л.В.,
при секретарі - Губарик К.А.,
з участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
представника відповідача Коршівської сільської ради Луцького району -ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7, Коршівської сільської ради Луцького району Волинської області, про скасування рішення сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та свідоцтва про право власності на майно, визнання права власності на нерухоме майно за апеляційними скаргами відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 червня 2012 року та додаткове рішення суду від 27 червня 2012 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 червня 2012 року в даній справі поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом.
Позов задоволено частково.
Ухвалено визнати незаконним та скасувати рішення Коршівської сільської ради №4 від 28.02.2002 року «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» в частині оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_8.
Визнати недійсним видане Коршівською сільською радою Луцького району Волинської області на ім'я ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31.03.2006 року серії ЯЯЯ №546035.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 серпня 2011 року після смерті ОСОБА_9, видане на ім'я ОСОБА_3 приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н.І., зареєстроване в реєстрі за №1748, в частині визнання за ОСОБА_3 права на спадщину на 3/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 73,6 кв.м., та господарських будівель: сараю-літньої кухні «Б-1», сараю «б», гаражу «В-1», вбиральні «Г», погребу «Д».
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 серпня 2011 року після смерті ОСОБА_9, видане на ім'я ОСОБА_7 приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н.І., зареєстроване в реєстрі за №1754, в частині визнання за ОСОБА_7 права на спадщину на 3/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 73,6 кв.м., та господарських будівель: сараю-літньої кухні «Б-1», сараю «б», гаражу «В-1», вбиральні «Г», погребу «Д».
Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно - на 3/4 частини житлового будинку № 13, загальною площею 73,6 кв.м., та господарських будівель: сараю-літньої кухні «Б-1», сараю «б», гаражу «В-1», вбиральні «Г», погребу «Д», що розташовані в АДРЕСА_1.
В решті позову відмовлено.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2012 року в даній справі ухвалено визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 04 липня 2006 року після смерті ОСОБА_8, видане на ім'я ОСОБА_9 державним нотаріусом Луцької районної державної нотаріальної контори Трохимчук С.М., зареєстроване в реєстрі за №2-59, в частині визнання за ОСОБА_9 права на спадщину на 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 72,5 кв.м., та господарських будівель: сараю-літньої кухні «Б-1», сараю «б», гаражу «В-1», вбиральні «Г», погребу «Д».
В апеляційних скаргах відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та додаткове рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постановлених рішень.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 апеляційні скарги підтримали, просили скарги задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2, представник відповідача Коршівської сільської ради Луцького району ОСОБА_6 апеляційні скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції із наявних у матеріалах справи письмових доказів встановлено, що членами колгоспного двору по АДРЕСА_1 були ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та його малолітня онука ОСОБА_1 (а.с. 5-7).
Статтею 123 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Враховуючи зазначення положення закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що ОСОБА_8 та позивачу ОСОБА_3 належало кожному по Ѕ частині житлового будинку по АДРЕСА_1.
Поскільки ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, то належна йому частина в майні не переходила до онуки ОСОБА_1, як останнього члену колгоспного двору, а спадкувалася на загальних підставах, визначених ст. 524 ЦК України (в редакції 1963 року) та ст.17 Закону України «Про власність».
Встановлено, що рішенням Коршівської сільської ради №4 від 28.02.2002 року «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна»за померлим на той час ОСОБА_8 оформлено право власності власності на цілий житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.15).
Судом правильно зазначене рішення визнано частково незаконним та скасувано на підставі вимог ч.1 ст. 57 Закону України «Про власність», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, ч.1 ст. 383 ЦК України, оскільки зазначеним рішенням оформлено право власності на вказаний житловий будинок в цілому на померлого ОСОБА_8, правоздатність якого припинилася після смерті в силу вимог ст. 9 ЦК України (в редакції 1963 року), та без врахування тієї обставини, що позивачу належить Ѕ частина житлового будинку.
У зв'язку із скасуванням зазначеного рішення сільської ради, судом правильно визнано недійсним видане Коршівською сільською радою Луцького району Волинської області, на підставі зазначеного рішення, на ім'я ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31.03.2006 року серії ЯЯЯ №546035.
Судом також встановлено, що у зв'зку із смертю ОСОБА_8 відкрилася спадщина на належну йому Ѕ частину зазначеного житлового будинку по АДРЕСА_1
Спадкоємцями ОСОБА_8 після його смерті, відповідно до положень ст. 527, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), були в рівних частинах син ОСОБА_9, який у встановлений законом строк подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (а.с. 90 зворот), та позивач ОСОБА_1, яка, як неповнолітня дитина померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 дочки ОСОБА_8 -ОСОБА_12, прийняла спадщину шляхом спільного проживання із спадкодавцем та фактичним вступом у володіння майном в частині, що мала належати її матері (а.с.17, 91 зворот).
Отже, враховуючи ці обставини, спадкоємцями, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8, є в рівних частинах син ОСОБА_9 та онука -позивач у справі ОСОБА_1, кожен з яких успадкував по 1/4 частині житлового будинку АДРЕСА_1.
Тому, із врахуванням успадкованої частки після смерті ОСОБА_8, позивачу належить 3/4 частини зазначеного будинку (1/2 + 1/4), а ОСОБА_15 -1/4 частина.
Позивач прийняла спадщину шляхом проживання у спірному будинку та фактичним вступом у володіння майном, що підтверджується довідкою сільської ради від 31.10.2005 року (а.с.91) і зазначена спадщина їй належить з дня відкриття спадщини, як це передбачено у ч.2 ст.548 ЦК України (в ред. 1963 року).
Встановлено, що ОСОБА_9 04.07.2006 року державним нотаріусом Луцької районної державної нотаріальної контори Трохимчук С.М. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8, зареєстроване в реєстрі за №2-59, в цілому на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами (а.с.92).
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що вищезазначене свідоцтво про право на спадщину за законом слід визнати недійсним на підставі ст. 1301 ЦК України в частині визнання за ОСОБА_9 права на спадщину на 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 72,5 кв.м., та господарських будівель: сараю-літньої кухні «Б-1», сараю «б», гаражу «В-1», вбиральні «Г», погребу «Д», оскільки ОСОБА_9, як спадкоємцю ОСОБА_8 належить в порядку спадкування лише ј частина будинку.
ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.115).
У відповідності до ст. 1261 ЦК України (в редакції 2003 року) спадкоємцями ОСОБА_9 після його смерті є в рівних частинах дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_7, які у встановлений законом строк подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (а.с.113-114).
Таким чином, відповідачу ОСОБА_3 та її неповнолітньому сину ОСОБА_7, належить по 1/8 частині спірного житлового будинку, оскільки, їх спадкодавець ОСОБА_9 фактично мав право на успадкування ј частини спірного будинку після смерті батька ОСОБА_8
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та її неповнолітньому сину ОСОБА_7 10.08.2011 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н.І., видано свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №№1748, 1754, після смерті ОСОБА_9 по Ѕ частині житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами (а.с.144, 147).
Отже, оскільки ОСОБА_9, як спадкоємцю ОСОБА_8 належить в порядку спадкування лише ј частина будинку, то суд правильно визнав недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані ОСОБА_3, ОСОБА_7 10.08.2011 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н.І., зареєстровані в реєстрі за №№1748, 1754, після смерті ОСОБА_9 по Ѕ частині житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами, на підставі ст. 1301 ЦК України в частині визнання за ОСОБА_3, ОСОБА_7, за кожним зокрема, права на спадщину на 3/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 72,5 кв.м., та господарських будівель: сараю-літньої кухні «Б-1», сараю «б», гаражу «В-1», вбиральні «Г», погребу «Д».
Враховуючи вищезазначені обставини, суд першої інстанції правильно визнав за позивачем право власності на ѕ частини житлового будинку № 13, загальною площею 73,6 кв.м., та господарських будівель: сараю-літньої кухні «Б-1», сараю «б», гаражу «В-1», вбиральні «Г», погребу «Д», що розташовані в АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_1 належить Ѕ частина зазначеного майна, як колишньому члену колгоспного двору, та ј частина майна, успадкованого після смерті ОСОБА_8
Суд правильно визначив, що не підлягають до задоволення вимоги про визнання права власності на весь будинок із господарськими будівлями, оскільки решту майна успадковано спадкоємцями ОСОБА_9 - відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_7.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 подала заяву про застосування строків позовної давності і просила суд відмовити в позові у зв'язку із пропуском строку звернення до суду (а.с.75).
Позивач в позовній заяві заявила клопотання про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на ту обставину, що вона була малолітньою, коли набула право власності на частину майна колгоспного двору і успадковувала майно після смерті діда, і ОСОБА_9, який став її опікуном, не повідомляв про оформлення права власності та спірний будинок за собою, у неї були складні неприязні стосунки із опікуном ОСОБА_9, а після досягнення повноліття вона перебувала у скрутному матеріальному становищі, змушена була самостійно утримувати своїх неповнолітніх дітей (а.с.21, 23), оскільки її рідну мати ОСОБА_12 при трагічних подіях вбив її рідний батько ОСОБА_16 (а.с. 17).
При таких обставинах суд першої інстанції вірно встановив. що наведені позивачем причини є поважними, а тому строк звернення до суду підлягає поновиленню.
Доводи в апеляційній скарзі на те, що позивач мола звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права в день свого повноліття не заслуговують на увагу, оскільки на той час жодних дій по спадковому майну не проводилось, сторони не оформляли спадщини, повідомлення осіб по оформленню спадщини чиїх інтересів це стосується не було.
Покликання на дату 04 липня 2006 року, з якої ОСОБА_1 могла звернутися до суду також спростовується тим, що при оформленні права власності на спадкове майно за ОСОБА_9 було проігноровано про існування іншого співвласника (позивача), як члена колгоспного двору та спадкоємця першої черги.
Враховуючи встановлені обставини в даній справі, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є правильним.
Наведені в апеляційній скарзі доводи буди предметом перевірки суду першої інстанції і їм дана правильна правова оцінка.
Підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, постановленого з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги відповідача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 червня 2012 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2012 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: