Справа № 0308/3951/12 Головуючий у 1 інстанції:Кухтей Р.Р.
Провадження № 22-ц/0390/1261/2012 Категорія:5 Доповідач: Мудренко Л. І.
30 липня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді -Мудренко Л.І.,
суддів - Антонюк К.І., Матвійчук Л.В.,
при секретарі -Губарик К.А.,
з участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту окремого проживання та визнання права особистої приватної власності на майно за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2012 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту окремого проживання та визнання права особистої приватної власності на майно відмовлено.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив скаргу задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Згідно з ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що з 15.07.1990 р. ОСОБА_4 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 01.11.2011 р. був розірваний. Рішення набрало законної сили 11.11.2011 р. (а.с. 13).
З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2007 року за позивачем зареєстровано право власності на автобус марки «БАЗ А079.14», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску.
Встановлено, що кошти на придбання автобуса ОСОБА_3 отримав у ВАТ «Державний ощадний банк України», на підставі кредитного договору № 3554 від 28.11.2007 р., який був укладений позивачем з даною установою (а.с.6-9).
Згідно п.п.1.3 п.1 кредитного договору кредит надавався позичальнику ОСОБА_3. шляхом перерахування коштів в національній валюті з його кредитного рахунку на поточний рахунок продавця товару, на підставі платіжного доручення позичальника, для здійснення оплати за автобус марки «БАЗ А079.14», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску за договором купівлі-продажу № 13 від 02.10.2007 р.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Згідно п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
У відповідності до ч.6 ст.57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.30 вищезазначеної постанови № 11 від 21 грудня 2007 року, якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч.6 ст.57 СК України може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.
Згідно із ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Посилання в апеляційній скарзі, що з листопада 2005 року і на час придбання спірного майна, подружні стосунки між ними були припинені не заслуговують на увагу, оскільки це не підтверджується належними та допустимими доказами.
Судом встановлено, що причини виїзду відповідачки в Італію у 2001-2002 роках не пов'язані з припиненням подружніх стосунків з позивачем, а зумовлені необхідністю покращення матеріального становища їх сім'ї.
Крім того, за час свого приїзду в Україну в позивача і відповідача народилася друга дитина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Доводи апеляційної скарги щодо придбання спірного автобусу за особисті кошти позивача спростовуються тим, що вони були отримані ним згідно кредитного договору, який було укладено під час перебування сторін у шлюбі.
Крім того, 27.12.2007 р. ОСОБА_4 подала письмову заяву приватному нотаріусу Луцького міського нотаріального округу Зубенко Т.І. за змістом якої вона дала свою згоду своєму чоловікові ОСОБА_3 на передачу в заставу автобуса марки «БАЗ А079.14», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який придбаний за кошти, набуті ними під час перебування у зареєстрованому шлюбі. Дана заява була зареєстрована в реєстрі за № 4898 (а.с. 32).
Виходячи з викладеного, давши оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову встановлення факту окремого проживання та визнання права особистої приватної власності на майно, оскільки позивачем не доведено факту придбання спірного майна за його власні кошти.
Доводи апеляційної скарги були предметом перевірки суду першої інстанції, яким дана правильна правова оцінка, і ці доводи не спростовують правильних висновків суду. Підстав для скасування рішення суду колегія суддів вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2012 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: