Справа № 0313/717/2012 Головуючий у 1 інстанції:Фазан О.З.
Провадження № 22-ц/0390/1268/2012 Категорія:30 Доповідач: Бовчалюк З. А.
31 липня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Бовчалюк З А
суддів - Здрилюк О.І., Веремчук Л.М.
при секретарі Шереметі Т.Г.
з участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 11 червня 2012 року,
Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 11 червня 2012 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просить рішення суду в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4, який є чоловіком позивача, на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0, 15 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, відповідно до державного акта на право власності на землю ( а.с.9). Дана земельна ділянка межує з земельною ділянкою, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 ( а.с.10).
В липні 2011 року по межі вищезазначених земельних ділянок, позивачем залито фундамент під огорожу довжиною 71 метр та встановлено металеві стовпчики на яких повинні кріпитись металеві листи. В ніч з 11.07.2011 року на 12.07.2011 року фундамент для огорожі був пошкоджений.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду із даним позовом та посилаючись при цьому на ст. 386 ЦК України, як на підставу своїх вимог ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 2028 грн. та моральну шкоду -2000 грн. ( а.с. 3-5).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( ст. 22 ЦК України).
За змістом даної норми Закону однією із умов, яка утворює підставу відшкодування шкоди, є причинний зв'язок між цивільним правопорушенням та майновою шкодою.
Зобов'язання щодо відшкодування шкоди виникає, за наявності вини особи, протиправними діями, якої завдана шкода.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказувала, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_3, а саме пошкодження фундаменту огорожі, їй було завдано матеріальну шкоду на суму 2028 грн.
Відповідно до ст. ст. 57, 212 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підтвердження своїх вимог позивач покликалась на постанови про відмову в порушенні кримінальних справ, однак такі не можна вважати достатніми доказами.
Зі змісту постанов про відмову в порушені кримінальної справи від 3 червня 2011 року ( а.с 11) та від 17 липня 2011 року лише вбачається, що ОСОБА_1 було виявлено пошкодження огорожі, які на її думку були вчиненні діями ОСОБА_3
З постанов про відмову в порушені кримінальної справи від 28.042012 року та від 23.03.2012 року ( а.с 25, 28) вбачається, що між суміжними землекористувачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склались неприязні ворожі стосунки та непорозуміння щодо меж їхніх земельних ділянок.
В акті обстеження будівельної огорожі громадянина ОСОБА_4 від 12.07.2011 року також зафіксовано факт пошкодження огорожі позивача та зі слів позивача та її чоловіка вказано , що такі пошкодження були здійснені відповідачем ОСОБА_3 (а.с 14).
В судовому засіданні позивач вказувала, що ніхто не був очевидцем пошкодження ОСОБА_3 огорожі, однак на її думку лише остання могла вчинити такі.
В пункті 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК)
Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивачем не подано доказів, на підставі яких можна було б дійти беззаперечного висновку про протиправність дій відповідача та її вину у пошкодженні майна ОСОБА_1, а відтак відсутні передбачені законом підстави для покладення на ОСОБА_3 обов'язку по відшкодування матеріальної шкоди
Крім того статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, задана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;у принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Обґрунтовуючи та мотивуючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач покликався на те, що через вчинення неправомірних дій відповідачем, вона змушена була звертатись до правоохоронних органів та інших державних установ, внаслідок чого їй завдано моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України, однак позивачем не надано жодного належного доказу того, що саме протиправні дії ОСОБА_3 щодо неї вчинялись і що такими діями їй була завдана моральна шкода.
Крім того, фактично вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимог про відшкодування матеріальної шкоди, а оскільки в їх задоволенні судом відмовлено, відтак і відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про підставність позовних вимог є власним тлумаченням встановлених обставин справи, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку.
Покликання апелянтом на безпідставну відмову судом у призначенні будівельної експертизи не впливає на правильність ухваленого судом рішення, оскільки судом фактично відмовлено в позові саме з підстав не встановлення вини відповідача у пошкодженні майна позивача.
Таким чином, виходячи із визначених ст.303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, зазначені в ньому висновки відповідають дійсним обставинам справи, а отже підстав для скасування даного рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 11 червня 2012 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: