Справа № 2-8551/11 Головуючий у 1 інстанції:Савицька Н.В.
Провадження № 22-ц/0390/1245/2012 Категорія:57 Доповідач: Мудренко Л. І.
27 липня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді -Мудренко Л.І.,
суддів -Матвійчик Л.В., Федонюк С.Ю.,
при секретарі -Семенюк О.А.,
з участю:
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом прокурора міста Луцька, який діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних коштів та відсотків за користування коштами за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2011 року,
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2011 року позов в даній справі задоволено.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 суму в розмірі -31 859 грн. 56 коп. інфляційних коштів, суму в розмірі -5 886 грн. 10 коп. три відсотки річних, всього 37 745 грн. 66 коп.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 травня 2012 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення від 23.11.2011 року у справі за позовом прокурора міста Луцька, який діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних коштів та відсотків за користування коштами відмовлено.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу. Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній підстав, просив скаргу задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив, просив рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 25.04.2001 року задоволено частково позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми боргу та стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 - 88 346 грн. боргу та 2 995,90 грн. процентів за користування коштами.
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25.06.2001 року змінено рішення Луцького міськрайонного суду від 25.04.2001 року в частині стягнення 1434,94 грн. неустойки за невиконання зобов'язання.
Встановлено, що відповідач фактично дане рішення не виконував до серпня 2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи за період з травня 2005 року по 18.06.2008 року з ОСОБА_4 стягнуто в користь ОСОБА_3 суму в розмірі - 7 995,56 грн. (а.с. 13), 21.07.2008 року ОСОБА_3 перераховано суму в розмірі -5000,00 грн., 10.09.2008 року -20 500,00 грн., 03.10.2008 року -57 683,19 грн.(а.с. 12-13).
Судом встановлено, що сума інфляційних коштів за період з квітня 2006 року по вересень 2008 року становила 31 859,56 грн. Розмір трьох відсотків річних за період з квітня 2006 року по вересень 2008 року становив 5 886,10 грн.
Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з відповідача слід стягнути в користь позивача суму в розмірі 31 859,56 грн. інфляційних коштів, а також суму в розмірі 5 886,10 грн. - три відсотки річних, всього - 37 745,66 грн.
Покликання відповідача ОСОБА_4 про те, що виконував зобов'язання перед позивачем шляхом часткових виплат в порядку виконавчого провадження не заслуговують на увагу, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду і не містять підстав вважати їх необґрунтованими.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий
Судді: