Справа № 0308/4917/2012 Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В.В.
Провадження № 22-ц/0390/1028/2012 Категорія:27 Доповідач: Бовчалюк З. А.
19 липня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Бовчалюк З А
суддів - Карпук А.К., Здрилюк О.І.
при секретарі Шереметі Т.Г.
з участю представника позивача Марченко І.І.,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2012 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2012 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач АТ «Райффайзен Банк Аваль» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному об'ємі.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» ( перейменований в АТ «Райффайзен Банк Аваль») та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Лан» укладено кредитний договір № 012/08-11/1837, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 89088, 00 гривень під 17% річний строком до 17 травня 2010 року ( а.с.6-7).
З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 012/08-11/1837, 18 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 012/08-11/1837/11, згідно умов якого останній виступив поручителем по зобов'язаннях сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», які виникають з умов зазначеного кредитного договору та додаткових угод до нього ( а.с.9).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).
Згідно ст.1048, 1050, 1054 ЦК України, передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Однак взяті згідно кредитного договору зобов'язання сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Лан» належним чином не виконало, а тому станом на 12 січня 2010 року в нього перед банком виникла заборгованість на загальну суму 80517, 62 грн.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 09 лютого 2010 року стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 80517, 62 грн. заборгованості за кредитним договором № 012/08-11/1837 ( а.с.10). Відповідно до протоколу № 09/482/10/А-2 проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, вбачається, що з метою виконання рішення Господарського суду Волинської області від 09 лютого 2010 року, 15 листопада 2010 року було реалізовано арештоване майно, а саме трактор МТЗ-82 на загальну суму 81840, 00 грн. ( а.с.11-12)., 29 листопада 20010 року згідно фактури документа ( а.с 12) кошти від реалізації заставного майна в сумі 81558 гривень були прийняті банком на погашення кредитної заборгованості СГТзОВ «Лан».
Звертаючись до суду з даним позовом позивач, вказував, що у зв'язку з невиконанням боржником своєчасно грошового зобов'язання в період з 28.01.2010 року по 28.11.2010 року були нараховані відсотки в сумі 10530 грн. 08 коп., які коштами від реалізованого майна не покриті.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частинами 1 та 2 ст. 554 ЦК України передбачено, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до п. 24 постанови № 5 від 30 березня 2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Зі змісту кредитного договору № 012/08-11/1837 від 18 травня 2007 року, вбачається, що строк виконання основного зобов'язання настав 17 травня 2010 року ( а.с.6). В договорі поруки №012/08-11/1837/11 від 18 травня 2007 року не зазначено строку його дії, як того вимагає закон (рік, місяць, тиждень, день або годинами), а лише наявна вказівка про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем.
Таким чином в даній ситуації банк зобов'язаний був з врахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України пред'явити вимогу до відповідача протягом шести місяців від дня застосування права про повернення кредиту достроково, тобто від ухвалення господарським судом Волинської області рішення від 09 лютого 2010 року.
Однак, в порушення вищенаведеної норми закону банком лише 12 грудня 2011 року було надіслано вимогу про усунення порушення за кредитним договором на адресу ОСОБА_4, а з позовом до суду банк звернувся лише 20 березня 2012 року.
За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами та відповідно до зазначених норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов правильного й обґрунтованого висновку про те, що кредитор (Банк) втратив право вимоги до поручителя ОСОБА_4 за договором поруки, оскільки протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимогу до нього.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу позивача акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2012 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді