Справа № 1321/1986/2012
01 серпня 2012 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,
при секретарі Матолінець З.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди завданої в результаті протиправних дій судді Вищого Адміністративного суду України - ОСОБА_2 щодо порушення норм чинного законодавства при розгляді касаційної скарги,-,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з даною позовною заявою, вказавши, що суддя Вищого Адміністративного суду України - ОСОБА_2 порушила вимоги ст.40 Конституції України, ст.ст.6,10 Закону України « Про статус суддів», ст.ст.122,221 КАС України шляхом порушення терміну розгляду його касаційної скарги. В обґрунтування зазначив, що 31.07.2009р. позивач направив у Вищий Адміністративний суд України касаційну скаргу щодо порушення Конституції України та не виконання рішення Конституційного суду України Львівським окружним адміністративним судом та Львівським апеляційним адміністративним судом для вирішення питання по суті. Дану касаційну скаргу Вищий Адміністративний суд України отримав 03.08.2009р. Ухвалою від 06.10.2009р. суддя Вищого Адміністративного суду України - ОСОБА_2 відкрив провадження у справі. 03.03.2010р. колегія суддів Вищого Адміністративного суду України ухвалила касаційну скаргу залишити без задоволення. В такому випадку суддя Вищого Адміністративного суду України - ОСОБА_2 в порушення своїх обов'язків та присяги постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження не через три дні, як передбачено в законодавстві, а через 40 днів, окрім того адміністративний позов розглядали не два місяці, а чотири, що теж є порушенням норм законодавства. Шляхом порушення норм КАС України позивачу було спричинено моральні страждання, які полягли у приниженні честі, гідності, ділової репутації, моральних переживань у зв'язку з позбавленням права доступу до правосуддя. Порушено стосунки з оточуючими людьми, так як всі родичі та знайомі глузують з нього тому, що він не може довести свою правоту в судах. На підставі наведеного позивач, ОСОБА_1, просить суд стягнути з Держави України в особі державного казначейства України в його користь кошти в сумі 20000грн на відшкодування моральної шкоди завданої в результаті протиправних дій судді Вищого Адміністративного суду України - ОСОБА_2
Представник відповідача Державної казначейської служби України, Стегній А.В., надав суду письмове заперечення, в якому вказав, що на Державну казначейську службу України не покладено функцій та обов'язків по представництву інтересів Держави України, відтак позов заявлено до неналежної особи, що, на їх думку, є підставою для відмови у задоволені позову. Окрім того зазначає, що органи Державної казначейської служби України не здійснюють контроль за діяльністю інших державних органів, судових зокрема, а отже і не несуть відповідальності за їх протиправні дії чи бездіяльність. Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про незаконність дій чи бездіяльності відповідачів, що є обов'язковою умовою для виникнення права на відшкодування шкоди. На підставі вищезазначеного просить суд у задоволенні позову відмовити.
В судове засідання позивач, ОСОБА_1, не прибув, проте надав суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання також не з'явився, проте надав суду заяву, в якій просить суд справу слухати без його участі.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із приниженням честі та гідності та ділової репутації, протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно п10.1 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
Згідно ч.1,2 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями, бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків встановлених ч.2 цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Дослідивши зміст ч.2 ст.1167 ЦК України суд прийшов до висновку, що у вказаному переліку не має підстав, які навів ОСОБА_1 у своєму позові.
Разом з тим, відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.
Згідно п.2 ч. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В судовому засіданні було досліджено докази, які подав позивач, а саме копію супровідного листа касаційної скарги від 31.07.2009р., ухвалу Вищого Адміністративного суду України від 06.10.2009р. про відкриття касаційного провадження у справі та ухвалу Вищого Адміністративного суду України від 03.03.2010р. про залишення касаційної скарги без задоволення.
Проте з досліджених матеріалів справи вбачається, що не знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, позивач не надав суду жодних переконливих доказів, які б свідчили про те, що останньому заподіяно моральну шкоду внаслідок дій(бездіяльності) судді Вищого Адміністративного суду України - ОСОБА_2
З наведених підстав, суд приходить до висновку, що заявлений позов є безпідставним, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10,60,212 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди завданої в результаті протиправних дій судді Вищого Адміністративного суду України - ОСОБА_2 щодо порушення норм чинного законодавства при розгляді касаційної скарги - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: Л. Ю. Фарина