05 липня 2012 р.Справа № 1819/2а-581/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Любчич Л.В.
Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини № 3022 м. Шостка на постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10.06.2011р. по справі № 1819/2а-581/11
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини № 3022 м. Шостка
про зобов'язання вчинити дії по нарахуванню грошової компенсації замість не отриманого речового майна та провести відповідні виплати,
Постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 червня 2011 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Військової частини № 3022 м. Шостка про зобов'язання вчинити дії по нарахуванню грошової компенсації замість не отриманого речового майна та провести відповідні виплати.
Зобов'язано Військову частину № 3022 м. Шостка провести нарахування позивачу грошової компенсації замість не отриманого речового майна та провести відповідні виплати за період з 28 жовтня 2004 року по 21 вересня 2010 року.
Стягнуто з Державного бюджету судові витрати у розмірі 3,4 грн.
Не погодившись з даною постановою суду, Військовою частиною № 3022 м. Шостка подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Апелянт вказує, що позивачу пропонувалось у добровільному порядку отримати речі, проте позивач від них відмовився. Крім того, позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду визначений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Розглядаючи адміністративний позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що дана справа підсудна районному суду як адміністративному суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 3) виключено; 4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно із ч. 2 ст. 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
В даному випадку відповідачем у справі не є орган місцевого самоврядування чи посадова особа місцевого органу виконавчої влади, а предмет спору не стосується соціальних виплат, оскільки спірні правовідносини виникли з приводу отримання грошової компенсації замість не отриманого речового майна при звільненні з військової служби. Отже, виключна предметна підсудність за поданим позовом належить окружному адміністративному суду, а не місцевому загальному суду як адміністративному.
Зважаючи на вище зазначене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в зв'язку з порушенням норм процесуального права.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Військову частину № 3022 м. Шостка провести нарахування грошової компенсації замість не отриманого речового майна та провести відповідні виплати за період з 28 жовтня 2004 року по 21 вересня 2010 року, колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.
Як вбачається з матеріалів справи та наявній в ній доказів, позивач у період з 29.10.1193 року по 21.09.2010 року проходив військову службу у військовій частині № 3022 м. Шостка за контрактом.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що на день підписання наказу про звільнення зі служби у вересні 2010 року позивачу надавалось право на отримання при звільненні зі служби грошової компенсації замість неотриманого речового майна.
Відповідно до абзацу третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.02.2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Як було встановлено під час розгляду справи, зі списків особового складу військової частини позивача було виключено 21.09.2010 року.
Тобто, з викладених в позові обставин вбачається, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів позивач повинен був дізнатися 21.09.2010 року.
До суду позивач звернувся 28.01.2011 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду (а.с.2)
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.3 ст. 99 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку позивачем, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду надано не було.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушені вимоги ст. 100 КАС України, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст.99, 100, 195, 197, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини № 3022 м. Шостка задовольнити частково.
Постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10.06.2011р. по справі № 1819/2а-581/11 скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини № 3022 м. Шостка про зобов'язання вчинити дії по нарахуванню грошової компенсації замість не отриманого речового майна та провести відповідні виплати залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.
Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.