Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0608/2-202/12
Категорія
11 липня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Заполовського В.Й.,
суддів : Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
при секретарі судового засідання Мартинюк І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант - Авто" в особі Житомирської філії ПАТ „Українська страхова компанія „Гарант - Авто" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування збитків у порядку регресу, стягнення судових витрат за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2012 року, -
У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 у порядку регресу виплачене Товариством страхове відшкодування ОСОБА_2 в сумі 14036 грн. 29коп. Зазначав, що до Товариства перейшло право вимоги до відповідача, оскільки з вини останнього було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль „CHERI ELARA". Товариство виконало свій обов'язок стосовно виплати страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_2 за договором в межах фактичних витрат на підставі належних доказів. А тому ці витрати позивачу повинен відшкодувати відповідач, як особа, яка винна у пошкодженні застрахованого майна.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2012 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житомирської філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія „Гарант - Авто" 14036 грн. 29 коп. страхового відшкодування та 260 грн. 36 коп. судових витрат.
Справа № 0608/2-202/12 Головуючий в суді 1-ї інст.: Баренко С.Г.
Категорія 57 Доповідач: Заполовський В.Й.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на те, що рішення суду ухвалене при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Зазначає, що судом з самого початку судового процесу були знехтувані та не прийняті до уваги його заперечення на позовну заяву, а також не враховані його зауваження щодо необґрунтованого розрахунку витрат на ремонт транспортного засобу та як такі, що не відповідають реальній вартості завданого збитку.
Судом не враховано, що по даній ДТП взагалі не проводилася незалежна оцінка майна, яка є обов'язковою при визначенні розміру збитків та відшкодування шкоди.
Крім того, звертає увагу суду на те, що судом взагалі не дана оцінка діям співвідповідача ОСОБА_2, який отримав від нього кошти та приховав цей факт від страховика.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 1191 ЦК передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.
У відповідності з ч.5 ст.1187 ЦК особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, 26.03.2008 року в м.Житомирі за участю автомобіля ВАЗ-21011 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля „CHERI ELARA" під керуванням ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода та обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Вказана пригода сталася в період дії договору добровільного страхування транспортного засобу укладеного між позивачем - страховою компанією та ОСОБА_2(а.с.10).
Згідно до постанови суду від 23.04.2008 року винним у даній пригоді визнано ОСОБА_1 (а.с.13).
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
У зв'язку з пошкодженням автомобіля ОСОБА_2 та заподіяння цим останньому збитків, на підставі страхового акту від 26.08.2008 року позивачем по справі - страховою компанією ОСОБА_2 перераховано страхове відшкодування з урахуванням зносу складових та франшизи в сумі 14 036 грн.29 коп.(а.с.16).
Визначений розмір відшкодування узгоджується із звітом №14042 оцінювача від 10.12.2008 року (а.с.51-59) та висновком автотоварознавчої експертизи №33 від 18.06.2012 року, проведеної в процесі апеляційного розгляду справи (а.с.122-131).
При цьому, колегія суддів визнає безпідставними доводи сторони відповідача про те, що зазначена експертиза проведена з порушенням вимог п.п. 4.1; 8.1; 8.5; 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, тобто проведена без огляду транспортного засобу особисто експертом, а тому її висновок не може бути взятий до уваги судом.
Такі доводи є помилковими, вони спростовуються п.п.5.1 наказу від 24.07.2009 року №1335/5/1159 „Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 та п.3.5 наказу №53/5 від 08.10.1998 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за №705/3145 „Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" із змінами та доповненнями. Згідно останніх допускається проведення експертизи без огляду транспортного засобу особисто експертом. Зокрема, це можливо тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.
У даному випадку експертиза була призначена судом та для дослідження експерту були надані дані необхідні для дачі висновку, наявні в матеріалах цивільної справи.
Не підлягає і задоволенню клопотання відповідача ОСОБА_1 про стягнення на свою користь з іншого відповідача по справі, яким є ОСОБА_2, одержаних останнім у нього коштів у розмірі 3000 грн. на ремонт автомобіля та 450 грн. витрат за проведення автотоварознавчої експертизи, оскільки ОСОБА_1 не є позивачем у даній справі та таких вимог у передбачений законом спосіб ним не заявлено.
Крім того, вище зазначена експертиза була призначена судом і проведена за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 Будь - яких зобов'язань оскаржуваним рішенням суду на ОСОБА_2 не покладено. Тому відсутні і підстави для покладення на останнього обов'язку по сплаті витрат за проведення вище вказаної експертизи.
Враховуючи встановлені судом обставини та наявні у справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку доказам, доводам та запереченням сторін і ухвалив законне і обгрунтоване рішення про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Підстав для скасування рішення немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді