Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0609/2-92/12
Категорія
18 липня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Заполовського В.Й.,
суддів : Павицької Т.І., Шевчук А.М.,
при секретарі судового засідання Мартинюк І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартитрного будинку"Самоцвіт-52" до ОСОБА_1, ДП „Житловик" ВАТ „Житомирінвест", відділу приватизації державного житлового фонду Житомирської міської ради, треті особи на стороні позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання приватизації приміщення загального користування недійсною та скасування свідоцтва про право власності та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоцвіт-52", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зобов'язання укласти договір відносин та усунення перешкод у користування квартирою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 квітня 2012 року, -
У листопаді 2009 року Об'єднання співвласників багатоквартитрного будинку „Самоцвіт-52" (далі ОСББ) звернулося до суду з цим позовом.
На обгрунтування позову позивач посилався на те, що на базі будинку №2/52 по вул.Бальзаківській у м.Житомирі було створено об'єднання співвласників. Приміщення під НОМЕР_1 вказаного будинку з 1991 року використовувалося як кладова і ніколи не було житловою кімнатою. Проте ДП „Житловик" ВАТ „Житомирінвест" видало ОСОБА_1 ордер на це приміщення. Згодом ОСОБА_1 вказане приміщення приватизував, хоча в ньому ніколи не проживав як і в зазначеному будинку в цілому.
Справа №0609/2-92/12 Головуючий у суді 1ї інст.Сингаївський О.П.
Категорія 2 Суддя - доповідач Заполовський В.Й.
Тому позивач просив визнати недійсною приватизацію ОСОБА_1 приміщення загального користування АДРЕСА_1 та скасувати свідоцтво про право власності видане ОСОБА_118 серпня 2008 року № 58357.
09 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоцвіт-52", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зобов'язання укласти договір відносин та усунення перешкод у користування квартирою.
Зазначав, що є власником квартири АДРЕСА_1. Проте йому чиняться перешкоди у користуванні квартирою. Крім того вказував, що ОСББ „Самоцвіт-52" безпідставно пред'явило позов до нього про визнання приватизації вказаної квартири недійсною та скасування свідоцтва про право власності.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 квітня 2012 року позов ОСББ „Самоцвіт-52" задоволено.
Визнано недійсною приватизацію ОСОБА_1 приміщення загального користування АДРЕСА_1 та скасовано свідоцтво № 58357 видане 18 серпня 2008 року ОСОБА_1 про право власності на квартиру АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСББ „Самоцвіт-52", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зобов'язання укласти договір відносин та усунення перешкод у користування квартирою відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.
Апелянт вважає, що судом неповно з'ясовані обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, залишено без уваги доводи відповідачів у справі.
Зокрема вказує, що висновок суду про те, що на час видачі ордеру спірне приміщення використовувалось як „кладова" мешканцями окремих квартир не відповідає обставинам справи. На час видачі ордера функції з управління та розпорядження майном банкрута виконувались ліквідатором ДП „Житловик", яким надано дозволи на вселення до гуртожитку та реєстрацію в паспортному столі ДП „Житловик" мешканцям гуртожитку, в тому числі і йому. В подальшому на підставі реєстрації в окремих кімнатах у будинку по вул. Бальзаківській, 4 органами міської ради проведено приватизацію та зареєстровано права власності.
А тому висновок суду про те, що він неправомірно отримав ордер на спірне приміщення не відповідає обставинам справи.
Не відповідає обставинам справи і висновок суду про те, що він не проживав в квартирі НОМЕР_1 в зв'язку з чим втратив право на приватизацію.
Крім того зазначає, що ОСББ "Самоцвіт-52" не є уповноваженою особою у справі, яке не наділено правом на звернення до суду в розумінні ст.3 ЦПК України в інтересах співвласників будинку.
Також вважає, що суд першої інстанції не дав об'єктивної оцінки обставинам, на які посилалися сторони, неправильно застосував Закон України „Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 року та Положення про порядок передачі квартир у власність громадян.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, станом на 21.09.2007 року гуртожиток по вул.Бальзаківській 2/52 в м. Житомирі набув статусу житлового будинку та дозволу на приватизацію житла (а.с.13).
24.09.2007 року арбітражним керуючим ДП „Житловик" Горук В.А. було видано ордер №7 ОСОБА_1 на вселення в квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 90).
Згідно розпорядження відділу приватизації Управління житлового господарства Житомирської міської ради №58357 від 18.08.2008 року ОСОБА_1 приватизував дане приміщення на себе (а.с. 14).
Відповідно до ст.58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Рішення про надання ОСОБА_1 жилого приміщення у справі відсутнє, а ордер виданий не виконкомом відповідної ради народних депутатів, а арбітражним керуючим. Тому суд обгрунтовано вважав неправомірним видачу ордера на спірне приміщення ОСОБА_1, оскільки ордер був виданий не уповноваженою особою та на не вільне приміщення.
Також судом встановлено, що на час видачі ордеру спірне приміщення використовувалось мешканцями квартир НОМЕР_2 - ОСОБА_10, НОМЕР_3 - ОСОБА_3, НОМЕР_4 - ОСОБА_4, НОМЕР_5 - ОСОБА_5, НОМЕР_6 - ОСОБА_7, НОМЕР_7 - ОСОБА_6 в якості кладової та ними приватизоване як приміщення загального користування (а.с. 12, 40 ). Тобто це приміщення не було вільним та перебувало в загальному користуванні вказаних співвласників.
Відповідно до ч.2 п.4 ст.5 та п.2 ст.8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" право на приватизацію кімнат у гуртожитку державного фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих гуртожитках.
Передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з ДП „Житловик", не проживав в приміщенні АДРЕСА_1 та у зазначеному будинку в цілому. Останній після одержання ордера не звертався з відповідним позовом про вселення чи усунення перешкод у користуванні спірним приміщенням.
Ці обставини визнані представником ОСОБА_1 - ОСОБА_11 в ході апеляційного розгляду справи.
Крім того, згідно ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Із матеріалів справи вбачається, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Самоцвіт-52" є юридичною особою, зареєстроване 31.05.2007 року, тому мало право на звернення до суду з відповідним позовом (а.с.41).
Оцінюючи наявні у справі докази та встановлені судом обставини в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано визнав недійсною приватизацію та скасував відповідне свідоцтво.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Підстав для скасування рішення в ході апеляційного розгляду справи не встановлено, а тому рішення підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді