Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0618/2-665/11
Категорія
27 червня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Заполовського В.Й.,
суддів: Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
при секретарі судового засідання Жовновській О.О.,
з участю представника позивачки,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 10 травня 2012 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Олевської міської ради про визнання рішень Олевської міської ради незаконними, визнання будівництва незаконним, визнання права користування на земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні земельної ділянки, -
У грудні 2011 року ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства звернулася до суду з даним позовом. Позивачка просила постановити рішення суду яким: визнати незаконним рішення № 2 Олевської селищної ради Житомирської області від 25.01.1985 року «Про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,07 га під забудову будинку за адресою: АДРЕСА_1» в частині виділення 0,0429 га;
визнати незаконним рішення Олевської міської ради № 162 від 30 червня 2009 року «Про оформлення права власності на об»єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних осіб» в частині оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2;
визнати незаконним будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1;
визнати за позивачем - ОСОБА_1 право користування на земельну ділянку у розмірі 0,0429 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1;
Справа № 0618/2-665/11 Головуючий у суді 1-ї інст. Ковальчук М.В. Категорія 45 Суддя - доповідач Заполовський В.Й.
усунути перешкоди в користуванні земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 шляхом знесення незаконного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та приведення земельної ділянки у придатний для використання за цільовим призначенням стан.
Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 10 травня 2012 року провадження у даній справі в частині визнання незаконним рішення № 2 Олевської селищної ради Житомирської області від 25.01.1985 року про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки під забудову будинку, а також про визнання незаконним рішення Олевської міської ради № 162 від 30 червня 2009 року про оформлення права власності на житловий будинок за останнім закрито з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України. Тобто на підставі того, що заява не підлягає розгляду в суді у порядку цивільного судочинства.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального законодавства, порушує питання про скасування зазначеної ухвали з направленням справи до того ж суду для розгляду по суті.
Вважає, що підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України для закриття провадження у справі не було, оскільки спір у даній справі не стосується захисту прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов»язаний з визнанням права володіння та користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно, і припиненням дій, що створюють загрозу порушення права, що свідчить про порушення саме цивільних прав, а не публічно-правових.
Крім того, зазначає, що даний спір розглядався судами адміністративної юрисдикції і ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 року було скасовано постанову Олевського районного суду Житомирської області та закрито провадження у справі, оскільки даний спір не підвідомчий судам адміністративної юрисдикції.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині визнання незаконним рішення № 2 Олевської селищної ради Житомирської області від 25.01.1985 року про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки під забудову будинку, а також про визнання незаконним рішення Олевської міської ради № 162 від 30 червня 2009 року про оформлення права власності на житловий будинок за останнім, суд першої інстанції посилався на те, що указаний спір є публічно-правовим, а тому повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Проте погодитися з таким висновком суду не можна.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Із роз'яснень, що містяться в п.33 постанови №2 Пленуму ВС України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" слідує, що суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201, 202, 205, 207 ЦПК, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Статтею 15 ЦПК України передбачено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно зі ст. ст. 2, 17 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства; компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно до прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінський функцій.
При цьому невід'ємним критерієм розмежування справи, що розглядається за правилами цивільного судочинства, від справи, що розглядається за правилами адміністративного судочинства, є одночасно: суб'єктивний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Дійсно Рішенням Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, пп "а", "б", "в", "г" ст. 12 ЗК України, п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України вирішено: положення пп "а", "б", "в", "г" ст. 12 ЗК України в частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Однак ОСОБА_1 у позовній заяві посилається на незаконність дій Олевської селищної ради Житомирської області щодо прийняття нею рішень про передачу у користування ОСОБА_2 частини земельної ділянки, яка має перебувати у її користуванні. Внаслідок таких дій міської ради порушено її право на вказану земельну ділянку.
Тобто предметом спору в даній справі є спір про право на земельну ділянку між фізичними особами, одна з яких одночасно просить визнати незаконним рішення Олевської міської ради № 162 від 30 червня 2009 року про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, який розміщений на спірній земельній ділянці.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 95 ЗК України).
Спір у справі, що розглядається, не є публічно-правовим, не стосується захисту прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, оскільки цей орган, приймаючи оскаржувані рішення, не здійснював відносно позивачки владних управлінських функцій на основі законодавства у межах тих функцій, що містяться в КАС України.
Оскільки між сторонами виник спір про право, то вирішення такого спору провадиться на підставі норм цивільного судочинства згідно із положеннями ст. 15 ЦПК України.
Ураховуючи, що порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 311, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 10 травня 2012 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді