Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0610/2-1480/11
Категорія
16 травня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Заполовського В.Й.,
суддів : Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
при секретарі судового засідання Мартинюк І.М.,
з участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору та договору застави
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2012 року, -
У серпні 2010 року ПАТ Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до суду з вказаним позовом. Зазначав, що 31.08.2007 року відповідач ОСОБА_2, уклавши договір ZHK0AU00080273, отримала в ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі Банк) кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в сумі 43486,00 грн. на придбання автомобіля, з кінцевим терміном погашення 20.08.2014 року. За умовами укладеного договору, відповідач мав сплачувати Банку щомісячно 1,34 відсоткову ставку за користування кредитом на суму залишку заборгованості, винагороди за надання фінансових послуг в розмірі 1% в момент надання кредиту, щомісячно в період сплати в розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п.3.11 Договору, та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 Договору. Свої зобов'язання перед позичальником Банк виконав, а відповідач умови укладеного договору порушив, кредит своєчасно не погашав. Станом на 05.08.2010 року, момент звернення з позовом до суду, утворився борг в сумі - 14625грн. 09 коп., з яких: заборгованість по кредиту становить 12312,93 грн., заборгованість по прострочених відсотках - 1765,88 грн.; заборгованість по пені - 222,46 грн., комісія - 323,82 грн.
Справа № 0610/2-197/12 Головуючий в суді 1-ї інст.: Куліченко М.В.
Категорія 27 Суддя - доповідач: Заполовський В.Й.
З метою забезпечення виконання зобов'язання, Банк уклав договір поруки з ОСОБА_3, який має відповідати перед Банком за порушення основним боржником умов укладеного договору разом з позичальником, як солідарний боржник.
З наведених підстав, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на його користь 14625грн.09 грн. боргу та понесені судові витрати.
Із зустрічним позовом звернулась до суду ОСОБА_2. Просила розірвати договір кредитування № ZHK0AU00080273 від 31.08.2007 року та договір застави № ZHK0AU00080273 від 31.08.2007 року через істотні порушення Банком умов даних угод та фактичне їх виконання нею.
Зокрема вказувала, що позивачем за первісним позовом неправомірно вилучено у неї автомобіль та реалізовано по заниженій ціні, що був предметом застави. Зазначене потягло безпідставне нарахування позивачем суми заборгованості по кредиту, яка є ціною позову.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2012 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відмовлено за необгрунтованістю.
Позовну заяву ОСОБА_2 задоволено. Розірвано кредитний договір № ZHK0AU00080273 від 31.08.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», та договір застави № ZHK0AU00080273 від 31.08.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк».
У поданій апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на те, що рішення суду ухвалене при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову - відмовити в повному обсязі.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до положень ст. 589 ЦК України та ст.20 Закону України „Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержавтель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Звернення стягнення на рухоме майно, що є предметом застави, регулюється нормами Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 31 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 43 486 грн. 00 коп. на придбання автомобіля на строк по 30 серпня 2014 року зі сплатою 1,34 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. У забезпечення виконання зобов'язань цієї ж дати між цими ж сторонами було укладено договір застави № ZHK0AU00080273 рухомого майна, предметом якого був автомобіль Ланос, державний номер НОМЕР_1, належний відповідачці та який був придбаний за вище зазначені кредитні кошти.
Станом на квітень 2009 року виникла заборгованість по сплаті кредиту, як вбачається з розрахунку заборгованості, на суму близько 1000 грн. У зв'язку з цим Банком, згідно з актом від 28 квітня 2009 року, предмет застави (автомобіль) був вилучений та в січні 2010 року реалізований його працівником, і як стверджує представник позивача, за 40500 грн., які спрямовані на погашення залишку всього кредиту.
З вказаною сумою реалізації автомобіля відповідачка ОСОБА_2 не погоджується та вважає її заниженою. Будь-які докази, що саме за таку ціну реалізовано предмет застави (автомобіль) в матеріалах справи відсутні. Наданий представником позивача меморіальний ордер від 21.01.2012 року (а.с.416) про зарахування вище вказаної суми коштів на погашення кредиту ОСОБА_2 достовірно не підтверджують зазначених обставин.
Тобто, як свідчать дії Банку, останній провів процедуру звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку та мав при цьому діяти відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 24 вказаного Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду .
Згідно зі ст. 25 Закону законодавець визначив судове звернення стягнення на предмет застави та досудове врегулювання спору відповідно до вимог ст. 26 цього Закону, за якою одним із способів позасудового звернення стягнення є продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Відповідно до вимог ст.27 цього Закону, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику
письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням
зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в
Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет
забезпечувального обтяження.
Повідомлення повинно містити таку інформацію:
1) зміст порушення вчиненого боржником;
2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги;
3) опис предмета забезпечувального обтяження;
4) посилання на право іншого обтяжувача на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене
зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу;
5) визначення позасудового способу звернення стягнення на
предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати
обтяжувач;
6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або
передати предмет забезпечувального обтяження у володіння
обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному
реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет
забезпечувального обтяження.
Згідно до ст. 28 Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може бути припинене боржником або третьою особою шляхом виконання
порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або
тієї частини цього зобов'язання, виконання якої було прострочене,
разом з відшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв'язку з
пред'явленням вимоги та/або звернення стягнення. Таке виконання
може бути здійсненим у будь-який час до моменту продажу
обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження або до переходу
права власності на нього до обтяжувача. У цьому разі обтяжувач не
вправі вимагати від боржника або іншої особи, яка виконала
зобов'язання, сплати інших сум.
Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному
реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет
забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого
забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо
предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні
боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно
передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення
процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати
заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з
вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.
Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет
забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі
предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача,
звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.
Аналогічні умови визначені і договором застави від 31.08.2007 року, що укладений між сторонами.
Зокрема, відповідно до п.17.10 договору у випадку порушення заставодавцем /позичальником/ будь-якого із зобов'язань за кредитним договором чи /або/ даним договором Заставодавець зобов'язаний доставити предмет застави Банку у строк сім днів з моменту пред'явлення Заставодержателем письмової вимоги з вказівкою суми заборгованості, строку сплати якої настав ( у тому числі по кредиту, відсоткам, іншим платежам), а також неустойки.
Згідно п.17.11 цього ж договору, у випадку реєстрації Заставодержателем відомостей про звернення стягнення на предмет застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відповідно до ст.27 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень", Заставодавець зобов'язаний в 30 - денний строк з моменту реєстрації в в Держреєстрі обтяжень рухомого майна знайти покупця на предмет застави та сприяти в укладанні договору купівлі-продажу за вартістю не нижчою усієї суми зобов'язань Позичальника за кредитним договором.
Проте, як свідчать матеріали справи та встановлені судом обставини, Банком звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку проведено без додержання вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Зокрема проведено в позасудовому порядку в порушення вимог ст.27 вказаного Закону та всупереч умов договору застави. А саме: без направлення боржнику письмового повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та без реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Докази про це в матеріалах справи відсутні та такі не надані в ході апеляційного розгляду справи, що визнано представником позивача.
Тому висновок суду першої інстанції про те, що нарахована сума заборгованості по кредитному договору, яка є сумою позову, виникла з вини Банку, який допустив істотні порушення умов договору застави, правил продажу заставного майна, процедури розподілу кошт від реалізації заставного майна, зволіканням з вирішенням питання розірвання кредитного договору по заявах відповідачки ОСОБА_2 є обгрунтованим, такий висновок узгоджується з матеріалами справи.
Посилання позивача на те, що реалізація автомобіля, як предмета застави, була проведена за дорученням відповідачки не є обставиною, яка підтверджує правомірність дій Банку щодо законності проведення процедури звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку.
Разом з тим, враховуючи співмірність заборгованості (близько 1000 грн.), що була на момент початку Банком процедури звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку, з вартістю заставного майна (42600 грн.) можливо зробити висновок, що допущене відповідачкою порушення основного зобов'язання не завдало збитків Заставодержателю і не змінило обсяг його прав. Зазначене має враховуватись при вирішенні спору та є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Враховуючи наявні у справі докази та встановлені судом обставини у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив Банку у задоволенні позову про стягнення визначеної ним після проведення реалізації автомобіля (предмета застави) суми заборгованості та обгрунтовано постановив рішення про розірвання кредитного договору та договору застави, задовольнивши зустрічний позов ОСОБА_2
Рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в ході апеляційного розгляду справи не встановлено. У зв'язку з цим рішення суду підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді :