Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0614/114/2012
Категорія
16 травня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Заполовського В.Й.,
суддів : Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
при секретарі судового засідання Мартинюк І.М.,
з участю сторін та прокурора,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача: орган опіки та піклування виконавчого комітету Малинської міської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та встановлення опіки за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2012 року, -
У жовтні 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього внука ОСОБА_4 звернулися до суду з вказаним позовом. Просили позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнути з нього аліменти та встановити опіку над внуком, визнавши їх опікунами останнього.
В обгрунтування позовних вимог посилались на те, що їх неповнолітній внук ОСОБА_4 після смерті своєї матері залишився без піклування та проживає, утримується і виховується ними. Відповідач ухиляється від обов'язків по вихованню своєї дитини, жодної допомоги на її утримання не надає, не піклується про її фізичний і духовний розвиток.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2012 року в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та встановлення опіки відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати, як таке, що постановлене судом з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
Справа № 0614/2-114/12 Головуючий в суді 1-ї інст.: Ярмоленко В.В.
Категорія 50 Суддя - доповідач: Заполовський В.Й.
Посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував всіх обставин у справі, безпідставно не взяв до уваги висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Позивачі, обгрунтовуючи позов про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, посилаються на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини і орган опіки та піклування виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області дав згоду на позбавлення відповідача батьківських прав.
Проте такі доводи не можливо визнати обгрунтованими.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачі у справі ОСОБА_1, ОСОБА_2 є відповідно бабою та дідом неповнолітнього ОСОБА_4, мати якого ОСОБА_7 є донькою останніх, яка ІНФОРМАЦІЯ_4 померла. Остання перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 до 27.03.2008 року.
Відповідно до ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пленум Верховного Суду України в пп. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що між ним та позивачами склалися не дружні відносини. Останні чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином. Крім того він позитивно характеризується за місцем проживання, не зловживає спиртним, будь-якого негативного впливу на дитину з його боку не має, надає посильну матеріальну допомогу на утримання сина. Тому вважає, що підстави для позбавлення його батьківських прав відсутні.
Вказане фактично підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачами.
Зокрема, як свідчать матеріали справи відповідач характеризується позитивно, не перебуває на обліку ні у лікаря нарколога, ні у лікаря психіатра, а також у службі в справах дітей як батько, який ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
В матеріалах справи також відсутні будь-які докази про те, що відповідач зловживає спиртними напоями, що до нього вживалися заходи реагування за неналежне виконання батьківських обов'язків, або він за це притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області ОСОБА_3 доцільно позбавити батьківських прав відносно сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Проте, такий висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав зроблений в основному на підставі свідчень позивачів, без спілкування з ним та без врахування всіх наявних обставин, що склалися між сторонами у зв'язку з вихованням та утриманням сина.
Крім того, в ході апеляційного розгляду представники органу опіки та піклування підтвердили, що вище вказаний висновок не відповідає дійсним обставинам, а тому вони вважають, що для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та встановлення над неповнолітнім ОСОБА_4 опіки підстави відсутні.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд, вирішуючи спір врахував вище викладене та зазначені роз'яснення Пленуму Верховного Суду України і прийшов до обгрунтованого висновку про недоведеність факту ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню сина ОСОБА_4 та про відсутність підстав для позбавлення його батьківських прав і для встановлення опіки щодо неповнолітнього його сина ОСОБА_4..
Тобто суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки.
Рішення суду у зазначеній частині постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування в процесі апеляційного розгляду справи не встановлено.
Тому рішення про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки залишається без змін.
Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині відмови у позові про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 являється батьком неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає з дідом та бабою (позивачами по справі) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ними утримується.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються та визнані відповідачем ОСОБА_3
Згідно ст.258 СК України баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх внуків до суду без спеціальних на те повноважень.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, що передбачено ст.180 СК України.
Статтею 183 СК України передбачено, що розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини визначається судом.
Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі передбачено ст.184 СК України, якою визначено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
В пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 „Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач має постійне місце роботи та заробітку.
Тому батько дитини ОСОБА_3, який проживає окремо від сина, має сплачувати на користь дитини аліменти у частці від заробітку, розмір якої суд визначає в ј частині. При цьому враховує положення ст.ст.182, 183 СК України та роз'яснення, що містяться в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 „Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".
Доводи відповідача про те, що з нього судовим рішенням уже стягнуто аліменти на утримання сина є безпідставними, оскільки аліменти стягнуто на користь матері дитини, яка уже померла, виконання якого може бути припинено у зв'язку зі смертю стягувача.
При вирішенні позову у зазначеній частині судом першої інстанції вище зазначеного враховано не було, що призвело до неправильного вирішення спору.
Оскільки допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, то судове рішення у зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2012 року в частині стягнення аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Сенча, Лохвицького району, Полтавської області аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі ј частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення ним повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 214 грн.60 коп. судового збору на користь держави.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді