Справа № 1915/6377/2012Головуючий у 1-й інстанції Ломакін В.Є.
Провадження № 33/1990/79/12 Доповідач - Декайло П.В.
Категорія - ст.185 КУпАП
04 травня 2012 р. Суддя апеляційного суду Тернопільської області Декайло П.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2012 року, -
Цією постановою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Брюховичі Львівської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, непрацюючого, -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. у доход держави.
Як визнав доведеним суд в постанові, ОСОБА_1 07 квітня 2012 року о 23 год. 35 хв., по вул. Київська, 10 м. Тернополя, біля будинку в громадському місці висловлювався нецензурними словами, поводив себе зухвало, на прохання пройти у службовий автомобіль відмовився в категоричній формі, почав упиратися, шарпав за формений одяг, своїми діями вчинив злісну непокору законній вимозі працівників міліції, чим порушив вимоги ст.185 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить визнати дії інспекторів ПС ТМВ УМВС України по складанню протоколу про адміністративне правопорушення серія ТЕ №006440 від 08 квітня 2012 року незаконними, у зв'язку з відсутністю події адміністративного проступку, а також просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2012 року, як неправильну і таку, що не відповідає вимогам закону та закрити провадження у справі. Посилається на те, що не було підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення серія ТЕ №006440 від 08 квітня 2012 року і сам факт його затримання необґрунтований та завідомо незаконний, чим порушено п.259 Статуту патрульно-постової служби міліції України і тягне кримінальну відповідальність. Окрім цього, стверджує про те, що працівниками міліції не роз'яснено причину перевірки документів, не повідомлено в чому полягає неправомірність його поведінки та необхідність затримання і застосування спецзасобів, не ознайомлено з правами та не висловлено зауважень або попереджень з посиланням на нормативні акти, чим порушено п.144 вищевказаного Статуту.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, приходжу до висновку, що вона не підлягає до задоволення з таких міркувань.
Сам скаржник ОСОБА_1 для розгляду його апеляційної скарги в апеляційну інстанцію не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції вірно, у відповідності до вимог ст.ст. 280, 283 КУпАП, виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП.
При цьому, суд першої інстанції правомірно визнав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 злісної непокори законній вимозі працівників міліції при виконанні ними службових обов'язків.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що не було підстав для складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення серія ТЕ №006440 від 08 квітня 2012 року, а сам факт його затримання необґрунтований та завідомо незаконний, є безпідставними та спростовуються здобути у даній справі доказами.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серія ТЕ №006440 від 08 квітня 2012 року, який складено згідно до вимог ст.ст. 245, 256 КУпАП, наведено усі необхідні обставини, які вказують на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП та останній у графі "пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності" власноручно зазначив, що вчинив непокору працівникам міліції, свою вину визнає, подібне не повториться і особисто розписався про те, що йому роз'яснено права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (а.с.2), а тому твердження ОСОБА_1, викладені ним в апеляційній скарзі, про те, що працівники міліції не роз'яснили йому права є надуманими.
Також допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненому, щиро розкаявся та обіцяв в подальшому порушень не робити, про скоєне жалкує і вважає, що вчинив дане адміністративне правопорушення під дією алкогольних напоїв, не усвідомлюючи власної негативної поведінки.
Протоколом медичного огляду для визначення стану сп'яніння №587 від 07 квітня 2012 року підтверджується те, що ОСОБА_1 перебував в легкій степені алкогольного сп'яніння (а.с.5).
Окрім цього, в рапорті від 07 квітня 2012 року інспектор ОРПС старший сержант міліції Сандигура В.В. вказав на те, що 07 квітня 2012 року під час несення служби по ОГП на маршрутні ПА-107, о 23 год. 35 хв. по вул. Київська, 10, біля будинку був виявлений ОСОБА_1, який в громадському місці виражався нецензурними словами, поводив себе зухвало, на неодноразові прохання присісти в службовий автомобіль відмовлявся в категоричній формі, при затриманні останній упирався та шарпав за формений одяг, чим вчиняв злісну непокору законній вимозі працівників міліції. ОСОБА_1 було доставлено у I МВМ і до нього застосовувалися заходи фізичного впливу (залом руки за спину) та спеціальні засоби (кайданки) згідно ст.ст. 12, 13, 14 Закону України "Про міліцію" (а.с.3).
Аналогічним зазначеному рапорту інспектора ОРПС старшого сержанта міліції Сандигури В.В. є рапорт інспектора ОРПС сержанта міліції Даниленка Я.В. (а.с.4).
У диспозиції ст.185 КУпАП передбачено, що злісна непокора розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків має бути законною.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що ОСОБА_1 07 квітня 2012 року був затриманий законно та працівники міліції пред'явили йому законні вимоги. Про перебування працівників міліції при виконанні ними службових обов'язків свідчила установлена форма одягу.
Вимога працівника міліції -це акт, який юридично рівнозначний наказу. Він був виражений у категоричній формі і, як свідчать матеріали справи, законодавчо обґрунтований.
З огляду на ці обставини, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що працівниками міліції не роз'яснено причину перевірки документів, не повідомлено в чому полягає неправомірність його поведінки та необхідність затримання і застосування спецзасобів, є необґрунтованими і тому не можуть бути прийняті до уваги.
Крім того, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що у нього є свідки, які письмово підтвердили те, що він ніякої непокори не чинив, а дії працівників міліції були незаконним.
Проте, із письмових заяв свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що останні перебувають у дружніх відносинах з ОСОБА_1, а тому їх пояснення вважаю необ'єктивними і такими, які дані ними з метою допомогти ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Таким чином, аналіз матеріалів справи свідчить про те, що при її розгляді, суд першої інстанції з'ясував всі обставини справи, дослідив наявні докази по справі, яким дав належну юридичну оцінку та обґрунтовано прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
При призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП.
За таких обставин, підстав для визнання дій інспекторів ПС ТМВ УМВС України по складанню протоколу про адміністративне правопорушення серія ТЕ №006440 від 08 квітня 2012 року незаконними та скасування постанови Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2012 року і закриття провадження у справі, про що ставить питання ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі, не вбачаю.
На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2012 року відносно нього -без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Тернопільської області П.В. Декайло