Справа № 1990/11-183/12Головуючий у 1-й інстанції Гуменний П.П.
Провадження № 11/1990/183/12 Доповідач - Декайло П.В.
Категорія - ст.117 КК України
27 червня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Декайла П.В.
Суддів - Коструби Г. І., Крукевича М. Н.,
за участю прокурора - Бурлаки Г.В.
потерпілого - ОСОБА_1
захисників - Семененка О.М.
засудженої - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Тернополя ОСОБА_4 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 26 березня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Нетерпинці Зборівського району Тернопільської області, мешканку АДРЕСА_1, громадянку України, з середньою спеціальною освітою, одружену, на утриманні малолітня дитина, непрацюючу, раніше не судиму, -
засуджено за ст.117 КК України на 1 рік позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу -змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд та останню звільнено з під варти у залі суду.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 постановлено рахувати з ІНФОРМАЦІЯ_5 та їй зараховано в строк відбуття покарання термін перебування під вартою з ІНФОРМАЦІЯ_5 по 26 березня 2012 року, а саме 1 рік 3 дні.
Питання про речові докази вирішено в порядку, визначеному ст.81 КПК України.
Згідно вироку суду, ІНФОРМАЦІЯ_5 близько 07 год. 20 хв. ОСОБА_3, знаходячись в особливому психоемоційному стані (у стані фізіологічного афекту) зумовленому пологами, перебуваючи на АДРЕСА_1, вирішила умисно вбити свою новонароджену дочку -ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_4.
Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3, діючи умисно та цілеспрямовано, з метою позбавлення життя своєї новонародженої дочки -ОСОБА_5, взяла дві подушки і накрила ними зовнішні отвори рота та носа останньої, тим самим перешкодивши доступ кисню до легень дитини і утримувала їх до тих пір поки та не померла і таким чином вбила свою новонароджену дитину - ОСОБА_5 відразу після пологів.
В апеляції та доповненні до неї помічник прокурора м. Тернополя Гульовська О.Г. просить вирок Тернопільського міськрайонного суду від 26 березня 2012 року скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного ОСОБА_3 покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості.
Вважає висновок суду про перекваліфікацію дій ОСОБА_3 з п.2 ч.2 ст.115 КК України на ст.117 КК України необґрунтованим та безпідставним. Посилається на те, що обов'язковою характеристикою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.117 КК України є час вчинення злочину, який є нетривалим. Також зазначає про те, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4, а смерть останньої настала ІНФОРМАЦІЯ_5, тобто майже через півтора місяця після народження, таким чином висновок суду про кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ст.117 КК України на її думку є невірним і таким, який не відповідає фактичним обставинам справи, що вплинуло на правильність застосування кримінального закону. Покликається на те, що в діях ОСОБА_3 наявний склад злочину, передбачений п.2 ч.2 ст.115 КК України.
Окрім цього, не погоджується з тим, що суд визнав висновки експертів належно аргументованими з наукової точки зору, такими, що узгоджуються з фактичними обставинами справи, показаннями потерпілого, свідків та іншими доказами. Посилається на те, що питання визначення стану афекту є юридичним критерієм та повинен оцінюватися у сукупності з отриманими висновками в галузі психіатрії і психології та іншими доказами по справі.
Крім того, вказує на те, що судом при призначенні ОСОБА_3 покарання не враховано вимоги п.3 ч.1, ч.2 ст.65 КК України. Також стверджує про те, що остання скоїла злочин, який відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким і свою вину у його вчиненні визнала частково, чим не сприяла органу досудового слідства та суду у встановленні істини.
Тому, ставить питання про постановлення нового вироку, за яким засудити ОСОБА_3 за п.2 ч.2 ст.115 КК України на 10 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідача -суддю апеляційного суду, міркування прокурора, яка виступивши в судових дебатах підтримала доводи апеляції та доповнення до неї і вважає, що вирок Тернопільського міськрайонного суду від 26 березня 2012 року слід скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного ОСОБА_3 покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості і постановити новий вирок, за яким засудити останню за п.2 ч.2 ст.115 КК України на 10 років позбавлення волі, думку потерпілого ОСОБА_1 під час судових дебатів, про законність та обґрунтованість вказаного вироку суду і безпідставність поданої апеляції, захисника засудженої - адвоката Семененка О.М. під час судових дебатів, який не вбачає підстав для скасування зазначеного вироку суду,а доводи в апеляції про необхідність перекваліфікації дій засудженої на п.2 ч.2 ст.115 КПК України такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи, пояснення засудженої ОСОБА_3 під час її виступу в судових дебатах та з останнім словом, про те, що даний вирок суду є законним і обґрунтованим, а покарання призначено відповідно до вимог чинного КК України, перевіривши матеріали справи та дослідивши наведені в апеляції доводи, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення виходячи з таких міркувань.
Доводи прокурора, викладені в апеляції та доповненні до неї, про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи і не ґрунтуються на доказах, здобутих під час досудового та судового слідства, позбавлені підстав.
Як встановлено матеріалами справи, судом першої інстанції дотримано вимог кримінально-процесуального закону, спрямованих на встановлення об'єктивної істини у справі. Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені всебічно перевіреними в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав належну юридичну оцінку відповідно до вимог ст.67 КПК України.
Так, з матеріалів справи вбачається, що органами досудового слідства дії ОСОБА_3 було кваліфіковано за п.2 ч.2 ст.115 КК України, тобто умисне вбивство малолітньої дитини.
Проаналізувавши та дослідивши всі докази по справі в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 скоїла злочин, передбачений ст.117 КК України, тобто умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини відразу після пологів.
Зокрема, доведеність винуватості засудженої ОСОБА_3 у вчиненні даного злочину підтверджується її ж показаннями, даними нею в судовому засіданні, згідно яких, остання вину у вчиненні вбивства ОСОБА_5 визнала та повідомила, що в повному обсязі не пам'ятає подій, котрі відбувалися ІНФОРМАЦІЯ_5.
Не заперечує того факту, що саме внаслідок її дій померла дочка -ОСОБА_5, однак як саме повідомити не може. Після народження другої дитини, перенісши кесарів розтин, вона втратила сенс до життя, була сама не своя, перебувала у глибокому депресивному стані. Щодо того, як розгорталися обставини ІНФОРМАЦІЯ_5, то пам'ятає лише те, що зранку чоловік пішов на роботу, а потім приїхала швидка допомога і в їхньому помешканні знаходилося дуже багато людей (т.2, а.с.47-48).
Також ОСОБА_3, будучи допитаною під час досудового слідства в якості підозрюваної, повідомила про те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 прокинулася близько 06 год. разом із чоловіком, який пішов на роботу, а її дочки -ОСОБА_10, якій 4,5 років та ОСОБА_5, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4, ще спали. Тоді о 07 год. 15 хв. пробудилася ОСОБА_5, вона приготувала суміш і нагодувала її, після чого положила дитину на диван, а сама взяла дві подушки та поклала на лице останньої і тримала їх деякий час, коли забрала подушки ОСОБА_5 вже не подавала ознак життя, тобто не плакала та не рухалася. З носа дочки текла кров, яку вона витерла салфеткою. До ОСОБА_5 не притулялася і не слухала чи дихає вона, чи ні.
Через невеликий проміжок часу прийшов батько чоловіка, який мав завести ОСОБА_10 у садочок, і в той час, як він зайшов до квартири, вона стояла біля ОСОБА_5. Знає, що розмовляла з останнім, але про що не пригадує. Тоді свекор викликав швидку допомогу і що після того робила не пригадує. Коли приїхала швидка, лікарі попробували пульс в ОСОБА_5 і сказали, що вона мертва. ЇЇ чоловік прийшов додому разом з працівниками швидкої допомоги. Свої дії не усвідомлювала та не знає для чого таке зробила (т.1, а.с.91-92).
Вищевказані показання ОСОБА_3 у присутності професійного захисника із застосуванням відеозйомки деталізувала в ході відтворення обстановки та обставин події безпосередньо на місці вчинення злочину. При цьому детально показала на місці події, яким саме чином вона спричинила смерть ОСОБА_5 (т.1, а.с.95-97).
Механізм спричинення смерті ОСОБА_5, який ОСОБА_3 вказала в ході відтворення обстановки та обставин події 23 березня 2011 року у повній мірі відповідає висновкам експерта судово-медичної експертизи №94/185-54, яка була проведена лише 29 червня 2011 року (т.1, а.с.171-178), що свідчить про правдивість показань останньої, даних нею в ході досудового слідства, як при допиті у якості підозрюваної, так і в ході відтворення обстановки та обставин події.
Окрім цього, показаннями потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також рапортом працівника міліції від 23 березня 2011, протоколами огляду місця події і додаткового огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_5, висновками експертів судово-медичних експертиз №67 від 13 травня 2011 року, №94/185-54 від 29 червня 2011 року, №87 від 22 квітня 2011 року (т.2, а.с. 48; 49; 50; т.1, а.с. 25; 27-35; 159-167; 171-178; 146-149) повністю підтверджується винність ОСОБА_3 в умисному вбивстві своєї новонародженої дочки - ОСОБА_5
Щодо доводів прокурора, викладених в апеляції та доповненнях до неї, про необґрунтованість та безпідставність перекваліфікації судом дій ОСОБА_3 з п.2 ч.2 ст.115 КК України на ст.117 КК України, то на думку колегії суддів вони не заслуговують на увагу.
Так, згідно до даних висновку експерта стаціонарної психіатричної експертизи №127 від 06 липня 2011 року, ОСОБА_3 на період інкримінованого їй злочину психічним захворюванням не страждала, не страждає таким і на теперішній час, а тому могла та може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Проте в період скоєного вона знаходилася у стані фізіологічного афекту, який істотно вплинув на її здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними. Після скоєного підекспертна перенесла важкий депресивний розлад з психопатичними симптомами, з якого в теперішній час вийшла і тому застосування до неї примусових заходів медичного характеру не потребує, але потребує систематичного спостереження психіатром за місцем її знаходження, а в разі необхідності -лікування.
ОСОБА_3 у період інкримінованого їй злочину знаходилася в стані фізіологічного афекту. Афективна реакція супроводжувалася характерними ознаками звуження свідомості, фрагментарністю сприйняття з запам'ятовуванням багатьох деталей скоєного, з типовою пост афективною астенією і емоційною ареактивністю у перший момент (переживанням відчуття байдужості).
ОСОБА_3 у період скоєного в тимчасовому хворобливому стані, в тому числі у стані патологічного сп'яніння не знаходилася (т.1, а.с.200-204).
Відповідно до даних висновку експерта додаткової стаціонарної психолого-психіатричної експертизи №29 від 08 лютого 2012 року до чинників, які зумовили настання фізіологічного афекту у ОСОБА_3 можна віднести низький рівень психічної адаптації внаслідок загальної емоційної лабільності, тривожності, які в останні місяці посилились вагітністю.
Фізіологіний афект у ОСОБА_3 був зумовлений вагітністю (яка супроводжується навантаженістю, гормональними, фізичними та емоційними змінами в організмі, які можуть викликати різні емоційні хвилювання, як позитивного так і негативного характеру), і пологами (шляхом кесаревого розтину, операційною розроджуваністю), а також процесами, які їх супроводжують.
ОСОБА_3 перебувала в особливому психоемоційному стані (кумулятивний афект), зумовленому пологами після народження ОСОБА_5 Цей проміжок часу може бути розтягнутий по часу від декількох днів і також декількох місяців.
ОСОБА_3 перебувала в стані фізіологічного афекту, зумовленому пологами на момент вчинення злочину (т.2, а.с.40-44).
Вищезазначені висновки експертів відповідають вимогам законодавства, є науково-обґрунтованими, з наданням повних відповідей на поставлені питання, переконливі, зроблені висококваліфікованими експертами, узгоджуються з фактичними обставинами справи, водночас базуються та відповідають показанням потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та іншим доказам по справі, і сумнівів у колегії суддів не викликають, а тому суд першої інстанції підставно взяв їх до уваги.
Зважаючи на вищенаведене, викладені прокурором в доповненні до апеляції доводи, на підставі яких вона не погоджується з тим, що суд першої інстанції визнав висновки експертів належно аргументованими з наукової точки зору, такими, що узгоджуються з фактичними обставинами справи, показаннями потерпілого, свідків та іншими доказами, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу.
З огляду на те, що на момент вчинення злочину, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3, будучи матір'ю новонародженої дочки -ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, перебувала в стані фізіологічного афекту зумовленому пологами на момент вчинення злочину, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність перекваліфікації дії ОСОБА_3 з п.2 ч.2 ст.115 КК України на ст.117 КК України та кваліфікував їх, як умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини відразу після пологів.
Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, немає.
У зв'язку з цим, кваліфікація неправомірних дій ОСОБА_3 за ст.117 КК України є правильною.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи прокурора у апеляції та доповненні до неї про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_3 з ст.117 КК України на п.2 ч.2 ст.115 КК України.
Що ж стосується тверджень прокурора про те, що даний вирок не відповідає вимогам закону у зв'язку з невідповідністю призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості, то відповідно до ст.65 КК України судом враховано ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_3 злочину, особу винної, те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, обставини, які пом'якшують покарання -визнання нею своєї вини та розкаяння у вчиненому, позицію потерпілого, який до ОСОБА_3 не має жодних претензій і просить не ізолювати її від суспільства, молодий вік останньої, наявність в неї на утриманні малолітньої дитини, а також відсутність обставин, які б обтяжували покарання.
Проаналізувавши всі наявні обставини по справі у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання в межах санкцій ст.117 КК України у виді позбавлення волі, проте в мінімальному розмірі.
На думку колегії суддів, призначена засудженій ОСОБА_3 міра покарання є законною, необхідною та достатньою для виправлення засудженої і попередження скоєння нею нових злочинів, як це передбачено ст.65 КК України.
Рішення суду першої інстанції належним чином мотивовано, не суперечить вимогам кримінального закону і відповідає меті покарання. Це покарання матиме й превентивне значення як для засудженої, так і для інших осіб, а тому підстав для задоволення апеляції та доповнення до неї, поданих прокурором, колегія суддів не вбачає.
Не обґрунтованим колегія суддів вважає твердження в апеляції прокурора про те, що засуджена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала частково, оскільки, як убачається з показань ОСОБА_3, даних нею в судовому засіданні, остання не заперечувала, що саме внаслідок її дій, у вчиненні яких вона щиро розкаюється, померла дочка -ОСОБА_5 (т.2, а.с. 47-48, 56).
Також не вірним на думку колегії суддів є посилання прокурора у апеляції на те, що ОСОБА_3 скоїла злочин, який є особливо тяжким, адже, як слідує з вироку, судом першої інстанції остання визнана винною та засуджена за злочин, передбачений ст.117 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.
Керуючись наведеним, колегія суддів приходить до переконання, що вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Будь-яких передбачених ст.367 КПК України підстав до його скасування при перевірці справи у апеляційному порядку не виявлено, а тому в задоволенні апеляції прокурора слід відмовити.
З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію помічника прокурора м. Тернополя ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 26 березня 2012 року щодо ОСОБА_3 -без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області П.В. Декайло