Справа № 1915/963/2012Головуючий у 1-й інстанції Гуменний П.П.
Провадження № 11/1990/171/12 Доповідач - Декайло П.В.
Категорія - ч.2 ст.121 КК України
30 травня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Декайла П.В.
Суддів - Іващенка О. Ю., Галіян Л. Є.,
за участю прокурора - Барилка С.В.
потерпілої - ОСОБА_1
захисника - Бойка В.Р.
засудженого - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3, його захисника Бойка В.Р. та потерпілої ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 13 березня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, -
засуджено за ч.2 ст.121 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу, залишено попередній -тримання під вартою і строк відбуття покарання засудженому постановлено рахувати з 23 листопада 2011 року.
Долю речових доказів вирішено.
Згідно вироку суду, 21 листопада 2011 року приблизно о 23 год. ОСОБА_3, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебував за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1. Під час спільного вживання спиртних напоїв, на ґрунті особистих неприязних стосунків, ОСОБА_3 розпочав побутовий словесний конфлікт із своєю співмешканкою ОСОБА_4, в ході якого у нього виник злочинний умисел направлений на заподіяння останній тілесних ушкоджень.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 умисно наніс ОСОБА_4 численні удари руками та декілька ударів металевим кухонним черпаком і дерев'яним кріслом по голові, внаслідок чого заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в м'які тканини лобної ділянки голови, синця, двох саден спинки носа з відривом хрящової часини носа від його кісток, садна і крововиливу у слизову оболонку лівої половини верхньої губи, поширеного крововиливу в слизову оболонку нижньої губи, садна лівої щоки, закритої черепно-мозкової травми з масивним поширеним крововиливом під тверду, обмежено-дифузними крововиливами під м'яку мозкові оболонки, котра ускладнилася набряком, набубнявінням і компресією головного мозку, від яких настала смерть останньої.
В апеляціях:
- засуджений ОСОБА_3 просить змінити несправедливо призначене йому покарання на справедливе, яке б відповідало закону і ступеню тяжкості вчиненого, з врахуванням того, що він повністю визнав свою вину та шкодує про скоєне;
- захисник Бойко В.Р. в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить пом'якшити останньому призначене за даним вироком покарання та застосувати до нього ст.69 КК України. На його думку, не слід брати до уваги враховану судом як обставину, що обтяжує покарання -вчинення ОСОБА_3 злочину у стані алкогольного сп'яніння, оскільки в матеріалах справи відсутній акт обстеження на стан алкогольного сп'яніння на час вчинення злочину, а медичний огляд проведено на наступний день.
Вважає, що судом під час призначення ОСОБА_3 покарання не враховано всіх обставин, які пом'якшуючих покарання, зокрема: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину і те, що саме завдяки його показанням розкрито цей злочин. Також стверджує про те, що ізоляція останнього від суспільства позитивних результатів не принесе, а навпаки може завдати значної шкоди здоров'ю його матері, яка є похилого віку. Окрім цього, вказує на те, що в разі позбавлення ОСОБА_3 волі на такий тривалий термін він не зможе надавати допомогу малолітній дочці потерпілої.
Крім того, зазначає про те, що ОСОБА_3 позитивно характеризується по місцю проживання, не судимий і на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а отже не є суспільно небезпечним;
- потерпіла ОСОБА_1 просить вказаний вирок суду скасувати, як несправедливий та призначити ОСОБА_3 покарання у виді 15 років позбавлення волі, мотивуючи м'яким покаранням останнього, а також невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого. Стверджує про те, що ОСОБА_3 неодноразово погрожував та наносив тілесні ушкодження ОСОБА_4 і залишив сиротою її малолітню дочку -ОСОБА_5
Заслухавши доповідача -суддю апеляційного суду, засудженого ОСОБА_3, який виступивши в судових дебатах і з останнім словом підтримав подану ним апеляцію та просить змінити несправедливо призначене йому покарання на справедливе, яке б відповідало закону і ступеню тяжкості вчиненого, з врахуванням того, що він повністю визнав свою вину та шкодує про скоєне, захисника засудженого -адвоката Бойка В.Р., який виступивши в судових дебатах підтримав подану ним апеляцію і просить пом'якшити ОСОБА_3 призначене за цим вироком покарання та застосувати до нього ст.69 КК України, потерпілу ОСОБА_1, яка виступивши в судових дебатах підтримала подану нею апеляцію і просить вирок суду скасувати, як несправедливий та призначити ОСОБА_3 покарання у виді 15 років позбавлення волі, мотивуючи м'яким покаранням останнього, а також невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого, міркування прокурора під час судових дебатів про те, що даний вирок суду є законним та обґрунтованим, покарання призначено відповідно до вимог чинного КК України, а тому не вбачає підстав для його скасування чи зміни, перевіривши матеріали справи та дослідивши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів приходить до переконання, що вони не підлягають до задоволення з таких міркувань.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_3 у скоєнні злочину, за який його засуджено та кваліфікація дій останнього в апеляціях не оспорюється.
Щодо призначеного судом першої інстанції покарання, то колегія суддів вважає, що покарання засудженому ОСОБА_3 призначено з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що як обтяжують так і пом'якшують покарання, а тому підстав для призначення останньому більш суворого покарання, як про це ставить питання потерпіла ОСОБА_1 у поданій нею апеляції чи пом'якшення покарання, про що просять у своїх апеляціях засуджений ОСОБА_3 та його захисник Бойко В.Р., колегія суддів не знаходить.
Як убачається з вироку, покарання засудженому ОСОБА_3 судом першої інстанції призначено з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України, з врахуванням у відповідності з вимогами ст.ст. 66, 67 КК України обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що ОСОБА_3 є особою молодого віку, раніше не судимий, як пом'якшуючу покарання обставину -визнання ним своєї вини, а також, як обтяжуючу покарання обставину -вчинення останнім злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Проаналізувавши всі наявні обставини по справі у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання в межах санкцій ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі, проте в розмірі наближеному до мінімального.
На думку колегії суддів, призначена засудженому ОСОБА_3 міра покарання є законною, необхідною та достатньою для виправлення засудженого і попередження скоєння ним нових злочинів, як це передбачено ст.65 КК України.
Рішення суду першої інстанції належним чином мотивовано, не суперечить вимогам кримінального закону і відповідає меті покарання. Це покарання матиме й превентивне значення як для засудженого, так і для інших осіб.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення ОСОБА_3 міри покарання та для застосування при його призначенні положень ст.69 КК України -призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, як про це просить захисник засудженого -адвокат Бойко В.Р. у поданій ним апеляції.
Що стосується викладеного в апеляції потерпілої ОСОБА_1 прохання про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді 15 років позбавлення волі, то колегія суддів вважає його безпідставним, оскільки санкція ч.2 ст.121 КК України передбачає лише покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
У своїй апеляції захисник засудженого -адвокат Бойко В.Р. не погоджується з такою обтяжуючою покарання обставиною, як вчинення ОСОБА_3 злочину у стані алкогольного сп'яніння, оскільки в матеріалах справи відсутній акт обстеження на стан алкогольного сп'яніння на час вчинення злочину, а медичний огляд проведено на наступний день.
Проте, будучи допитаним, як під час досудового так і судового слідства, ОСОБА_3 особисто підтвердив те, що 21 листопада 2011 року вживав алкогольні напої (т.1, а.с. 59-64, 88-92, 108-110, 147-151; т.2, а.с.105-106).
Також з показань свідка ОСОБА_6, даних нею в судовому засіданні, видно, що 21 листопада 2011 року близько 22 год. 30 хв. вона прийшла додому до ОСОБА_3, де разом з останнім, ОСОБА_4 та двома знайомими -ОСОБА_6 та ОСОБА_7, перебуваючи на кухні, випили трошки горілки (т.2, а.с.107).
За таких обставин, твердження захисника засудженого -адвоката Бойка В.Р. про те, що не слід брати до уваги враховану судом першої інстанції як обставину, яка обтяжує покарання -вчинення ОСОБА_3 злочину в стані алкогольного сп'яніння, на думку колегії суддів, не заслуговує на увагу.
Керуючись наведеним, колегія суддів приходить до переконання, що вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Будь-яких передбачених ст.367 КПК України підстав до його скасування чи зміни при перевірці справи у апеляційному порядку не виявлено, а тому в задоволенні апеляцій засудженого ОСОБА_3, його захисника Бойка В.Р. та потерпілої ОСОБА_1 слід відмовити.
З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції засудженого ОСОБА_3, його захисника Бойка В.Р. та потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 13 березня 2012 року щодо ОСОБА_3 -без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області П.В. Декайло