3
Справа № 0124/5056/2012
2/0124/1840/2012
26 липня 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Цалко А.А., при секретарі Сьомченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ОСОБА_2 із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики від 24 січня 2011 року в розмірі 258 375 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 січня 2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики на суму 258 375 гривень, що було еквівалентно 32 500 доларів США, на строк один рік. У встановлений договором строк відповідач кошти не повернула. 25 січня 2012 року позивач направив вимогу про повернення боргу, але ж до теперішнього часу сума боргу відповідачем йому не повернута.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі.
Відповідач та її адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні з позовом не погодились, надали суду письмові заперечення (а.с.44). Суть заперечень зводиться до того, що згідно до укладеного договору позики, ОСОБА_1 взяв на себе обов'язок надати ОСОБА_2 у триденний строк з моменту підписання договору вказану суму. Але ж ці кошти їй не передав, ніякого документу про отримання грошей вона не підписувала.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та її адвоката, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України, - договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку
У силу ст. 1051 ЦК України, - позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Судом встановлено, що 24 січня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписали договір позики, оригінал якого долучений до матеріалів справи (а.с.45). Згідно п. 1.1. цього Договору Позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надає Позичальнику безпроцентну позику, а останній зобов'язується використовувати її на свій розсуд та повернути позику у визначений цим Договором строк. У зв'язку з чим, між Сторонами налаштовуються тісні взаємовигідні відносини, позика надається Позичальнику на безпроцентній підставі.
Пункт 4.2. цього Договору передбачає, що розмір позики за цим Договором складає 258 375 гривень, що еквівалентно 32 500 доларів США за курсом НБУ 7,95 на час підписання даного Договору.
Строк договору був визначений п. 3.1. - на один рік з моменту підписання даного Договору та передачі коштів Позичальнику.
Пункт 5 цього Договору врегулював порядок надання та повернення позики: п.5.1 - Позикодавець зобов'язується надати позику в триденний строк з моменту підписання цього Договору.
Всі ці умови Договору підтверджується, долученим в судовому засіданні оригіналом договору, де сторони підтвердили його підписання (а.с.45).
Відповідач ОСОБА_2 пояснила суду, що їй терміново були необхідні гроші, тому вона уклала вказаний договір позики з ОСОБА_1. Але ж гроші, які він повинен був передати їй протягом трьох днів, - не передав. Тому відповідач вважає цей договір не укладеним.
Суд, оцінивши наданий Договір та пояснення сторін, дійшов висновку, що дійсно цей Договір позики був підписаний на майбутнє, оскільки передбачав у майбутньому передачу вказаних у ньому грошей. Оскільки передача вказаних у договорі грошей між сторонами могла бути тільки згідно письмової розписки, а суду такого письмового доказу не надано, то суд погоджується з відповідачем та вважає договір позики між сторонами від 24 січня 2011 року неукладеним. Та на підставі цих обставин, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.
Що стосується доводів представника позивача про те, що у підтвердження укладення договору позики, відповідач ОСОБА_2, згідно до п. 2.1 цього Договору уклала в той же день договір купівлі-продажу приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, площею 17,6 кв.м. (сушильня літ. ХІІІ) (а.с.46), то суд вважає, що ця обставина не може бути підставою для того, щоб вважати, що вказані гроші були передані ОСОБА_2 за договором позики.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1046-1051 ЦК України, суд,
В позові ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 24 січня 2011 року в розмірі 258 375 (двісті п'ятдесят вісім тисяч триста сімдесят п'ять) гривень, відмовити.
Після набрання чинності судового рішення скасувати заходи забезпечення позову ухвалою Ялтинського міського суду від 10 липня 2012 року та зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 Крим, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційному суду АРК через Ялтинський міський суд в порядки та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.
СУДДЯ: (підпис). З оригіналом згідно
Рішення не набрало законної сили
Суддя: секретар: