3
Справа № 22ц/0590/8146/12 Головуючий в I інстанції: Добінчак О.П.
Категорія 79 Доповідач: Тимченко О.О.
26 липня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Жданової В.С.,
суддів: Єлгазіної Л.П., Тимченко О.О.,
при секретарі Папченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу прокурора Микитівського району м. Горлівки Донецької області, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу судді Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2012 року про повернення заяви прокурора Микитівського району м. Горлівки Донецької області, який діє в інтересах ОСОБА_1, про видачу судового наказу про стягнення з комунального підприємства «Гагаріно» заборгованості по заробітній платі, -
Ухвалою судді Микитівського районного суду м. Горлівки від 20 червня 2012 року визнана неподаною та повернута заява прокурора Микитівського району м. Горлівки Донецької області, який діє в інтересах ОСОБА_1, про видачу судового наказу про стягнення з КП «Гагаріно» заборгованості по заробітній платі.
З зазначеною ухвалою не погодився прокурор Микитівського району м. Горлівки Донецької області, приніс апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді та вирішити питання по суті заявлених вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що прокурор звернувся із заявою про видачу судового наказу на підставі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 3, 45, 96, 97, 98 ЦПК України. В заяві про видачу судового наказу відповідно до ст.ст.45, 98 ЦПК України було обґрунтовано повноваження прокурора та неможливість громадянки ОСОБА_1 самостійно здійснювати представництво інтересів в суді. На підтвердження цього надано заяву громадянки ОСОБА_1 щодо захисту її інтересів в суді шляхом представництва, довідку про заборгованість по заробітній платі, що підтверджує неможливість звернення до адвокатів, відсутність юридичної освіти та неможливість знайти безоплатного адвоката (а.с. 5-7).
Прокурор в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся чином ( а.с.53).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.54).
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала скасуванню з наступних підстав.
Згідно з п.3 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Суд першої інстанції, визнаючи позов неподаним, виходив з того, що прокурор не усунув у наданий судом строк недоліки з заяви про видачу судового наказу, про які було викладено в ухвалі судді від 12 червня 2012 року.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки судом порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.100 ЦПК України, суддя повертає заяву про видачу судового наказу, у разі якщо наявні обставини, зазначені у пунктах 2 - 4 частини третьої статті 121 цього Кодексу, тобто заяву подано недієздатною особою (п. 2); заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (п. 3); справа не підсудна цьому суду (п. 4).
Згідно ч.2 ст.45 ЦПК України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. При цьому прокурор повинен надати суду документи, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.95 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутись особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» (п.1), що у випадках, встановлених законом, до суду із заявою про видачу судового наказу можуть звертатись органи та особи, яким надано право захищати права, свободи і інтереси інших осіб (частина перша статті 45, частина друга статті 95 Цивільного процесуального кодексу України).
Крім того у п.5 вищезазначеною постанови, зазначено, що заява про видачу судового наказу за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 98 ЦПК, а в разі неналежного оформлення заяви чи несплати судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу. До заяви, яка подається представником заявника, має бути додано документ, що підтверджує його повноваження, згідно зі статтею 42 ЦПК. У разі подання заяви про видачу судового наказу особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, у заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Пункт 7 постанови містить роз'яснення щодо повернення заяви про видачу судового наказу, яке допускається у випадках, передбачених частиною першою та абзацом 3 частини шостої статті 100 ЦПК, про що постановляється відповідна ухвала не пізніше наступного дня із дня надходження заяви до суду. Така ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку (пункт 3 частини першої статті 293 ЦПК). У зазначених випадках повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду з такою самою заявою після усунення її недоліків.
Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом.
Право прокурора звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, передбачено ст. 20 та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопад 1991 року.
Проте залишаючи 12 червня 2012 року позов без руху та визнаючи в наступному 20 червня 2012 року позов неподаним, суд не врахував вищенаведені роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зазначивши одним із недоліків не надання доказів щодо неможливості ОСОБА_1 самостійно здійснювати представництво своїх інтересів у суді.
Висновок суду першої інстанції про те, що прокурором не надано документів, які підтверджують неможливості громадянки ОСОБА_1 самостійно здійснювати представництво своїх інтересів, є необґрунтованим, а ухвала суду про повернення заяви про видачу судового наказу постановлена з порушенням вимог закону.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає апеляційну скаргу обґрунтованою, оскільки суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання про відкриття наказного провадження, і помилково визнав заяву про видачу судового наказу неподаною та повернув її заявникові. Ці обставини є підставою для скасування ухвали і передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 307, 312-315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора Микитівського району м. Горлівки Донецької області, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу судді Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2012 року про повернення заяви про видачу судового наказу скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: