Справа № 2-5670/12
іменем України
"18" липня 2012 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого -судді Цимбал І.К.
при секретарі -Вітер В.М.
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, АТ «ПРОСТО-страхування», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_2 (далі -відповідач -1) мала місце дорожньо -транспортна пригода (далі -ДТП), враховуючи, що на час ДТП відповідальність відповідача -1 була застрахована АТ «ПРОСТО-страхування»(далі -відповідач -2), позивач звернувся до відповідача -2 з вимогою виплатити йому страхове відшкодування. Після проведення оцінки пошкоджень відповідач -2 сплатив позивачу страхове відшкодування визначену оцінкою, а відповідач -1 в свою чергу сплатив позивачу частину шкоди, яка була утримана відповідачем - 2 при настанні страхового випадку згідно договору
(далі - франшиза). Проте, в подальшому позивач зробив іншу оцінку пошкоджень належного йому транспортного засобу (далі -ТЗ), в якій розмір збитків спричинений позивачу є значно більшим, у зв'язку з чим позивач просить стягнути різницю між виплаченими йому відповідачами сумами та розміром шкоди визначеною в оцінці спеціаліста, яку він робив особисто. Позивач зазначає, що при визначені розміру шкоди спеціалістом відповідача -2 не було враховано один з ключових елементів величину втрати товарної вартості. Таким чином, позивач вважає, що висновок згідно якого відповідачі -2 здійснив розрахунок з позивачем є необґрунтованим і таким, що не може бути взятий до уваги, при визначенні розміру збитку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів моральну шкоду, посилаючись на те, що внаслідок ДТП йому були спричинені душевні страждання, що потягло за собою розлад морального стану.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити.
Відповідачі позовні вимоги не визнали та пояснили, що зобов'язання по відшкодуванню шкоди були виконані, грошові кошти позивачу сплачені та ним отримані, при огляді належного позивачу ТЗ спеціалістом відповідача -2 при з метою підготовки розрахунку вартості матеріальної шкоди, позивач був присутній, поставив свій підпис та погодився із пошкодженнями, які мали місце внаслідок ДТП. Разом з тим, в протоколі огляду ТЗ позивача, з метою розрахунку вартості матеріальної шкоди, які позивач замовляв особисто, зазначено пошкодження, яке не увійшло до пошкоджень при первинному огляді. Крім того, висновок спеціаліста, який був замовлений особисто позивачем і огляд ТЗ останнього був складений майже через два роки після ДТП і фотокартки ТЗ долучені до звіту, не є фотокартками здійсненими при первинному огляді після ДТП, а виконані через два роки. Крім того, відповідачі зазначають, що приймаючи грошові кошти від відповідачів, позивач визнав розмір шкоди, розрахований відповідачем -2, отримав кошти. Крім того, відповідачі зазначили, що позивач не надав доказів з приводу спричинення йому моральної шкоди, в чому полягала остання тощо.
Вислухавши пояснення учасників процесу дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
24.10.2009 р. внаслідок винних дій відповідача -2, що встановлено постановою, суду яка набрала чинності /а.с.7/ відбулась ДТП в результаті якої ТЗ позивача були спричинені механічні пошкодження.
Згідно ч. 4 ст. 61 цивільно-процесуального кодексу України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно звіту з оцінки транспортного засобу від 25.12.2009 р. вартість матеріального збитку завданого позивачу становить 2531 грн. 48 коп., франшиза, яка підлягає сплаті відповідачем -1 становить 510 грн. Так, 02.09.2011 р. відповідачем -2 було сплачено позивачу вартість матеріального збитку 1841 грн.48 коп., а відповідачем -1 сплачено позивачу 510 грн., разом
2531 грн. 48 коп., які позивач отримав, що визнано та не заперечувалось учасниками процесу.
Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Таким чином, суд вважає, що оскільки на момент отримання страхового відшкодування, позивачем не оспорювався розмір шкоди, грошові кошти були отримані, позивач визнав та погодився із визначеним розміром та виплатою йому страхового відшкодування саме у такому розмірі та отримав останнє. Отже, відповідачами були виконані зобов'язання у повному обсязі.
Суд не приймає до уваги доводи позивача з приводу неправильного розрахунку вартості матеріального збитку та необхідність прийняти за основу розрахунок здійснений на його особисте замовлення /а.с.12-29/ з підстав наведених вище.
Крім того, до п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якого страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу. Суд вважає за необхідне звернути увагу, що саме вказаний закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України і є приорітетним щодо підзаконних актів, зокрема наказу Мінюсту та Фонду Держмайна про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, на яку посилається позивач в обґрунтування вимог. У зв'язку з чим суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що висновок про вартість страхового відшкодування відповідачем -2 є хибним. В свою чергу висновок про матеріальний збиток визначений у звіті виконаному через два роки на особисте замовлення позивача містить додаткові пошкодження, які не були виявлені під час первинного огляду, при якому також був присутній позивач, а тому враховуючи час складання такого звіту, а також те, що протягом цих років позивач продовжував користуватися ТЗ, а також вище наведене, суд вважає, що останній не спростовує висновків наданих у звіті виконаному відповідачем -2.
Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для задоволення вимог про стягнення матеріальної шкоди відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна надати суду докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Позивач просить стягнути з відповідачів моральну шкоду, проте в судовому засіданні та у позовній заяві не вказана, в чому саме полягала моральна шкода, внаслідок чого у позивача мав місце розлад морального стану, яким чином це було виражено, тривалість такого розладу, тощо.
Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212-218 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: