Справа № 2-4569/12
іменем України
(заочне)
"03" липня 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Сирбул О.Ф.
при секретарі Артемович А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
встановив:
У лютому 2012 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Свої вимоги мотивувала тим, що 19 жовтня 2011 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно умов даного договору, позивачем було набуте право власності на спірну квартиру, відповідно до п. 5 якого продавцем було засвідчено, що на момент укладення договору купівлі-продажу відносно квартири не укладено жодних договорів щодо користування нею з іншими особами, а також те, що відносно жодних договорів щодо користування нею з іншими особами, а також те, що відносно даної квартири не встановлено сервітуту ні за договором, ні за законом. 02.11.2011 року здійснено реєстрацію права власності позивача на зазначену квартиру. Однак, у спірній квартирі зареєстрований ОСОБА_2, який протягом останніх 10 років в квартирі не проживає, особистих речей не має та за місцем реєстрації не з'являється. Фактичне місцезнаходження відповідача позивачу невідоме. Позивач за власні кошти здійснює повне утримання житлового приміщення та вносить плату за житлово-комунальні послуги як за себе так і за відповідача.
В своїх уточнених позовних вимогах просила суд визнати ОСОБА_2 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, таким, що втратив право користування жилим приміщенням внаслідок його відсутності за місцем проживання понад встановлені законодавством строки.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_4 позов підтримав, просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи за місцем його реєстрації, у зв'язку з чим суд проводить заочний розгляд справи, оскільки позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.
Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини і визначені їм правовідносини.
19 жовтня 2011 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-8).
02 листопада 2011 року Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»здійснено реєстрацію права власності позивача на спірну квартиру (а.с. 5).
Згідно ст. 150 ЖК України громадянини, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до довідки форми № 3 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2 (а.с. 9).
Позивач, власник особового рахунку вказаної квартири та за власні кошти здійснює повне утримання житлового приміщення та вносить плату за житлово-комунальні послуги. Позивач несе додаткові витрати, оскільки квартирна плата та комунальні послуги нараховується та сплачується з урахуванням відповідача.
Відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК України наймач жилого приміщення та члени його родини можуть бути визнані в судовому порядку такими, що втратили право користування жилим приміщенням в разі їхньої відсутності на спірній жилій площі більше шести місяців без поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не цікавився спірною жилою площею, не несе витрат по її утриманню, речей його в спірній квартирі не має.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає в спірній квартирі без поважних причин, речей його в квартирі не має, суд вважає, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають до задоволення.
Керуючись ст. 10, 11, 27, 60, 212-215, 226 ЦПК України, на підставі ст.ст.71, 72 ЖК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.
За письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк, протягом якого розглядатиметься заява відповідача про перегляд заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження.
Суддя: