Справа № 2-5261/12
"25" червня 2012 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого -судді Коренюк А.М.
при секретарі Столярець І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ЖЕД № 223 Дарницького району м. Києва, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в місті Києві про визнання особи таким, що втратив право користування житловим приміщенням, суд -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 треті особи: ОСОБА_3, ЖЕД № 223 Дарницького району м. Києва, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в місті Києві про визнання особи таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Мотивуючи свої вимоги тим, що вона та її син ОСОБА_3 мають на праві власності квартиру АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна від 18 травня 1993 року. З 2010 року вона, як співвласник житла, надала свою згоду на проживання та реєстрацію своєму колишньому чоловіку ОСОБА_2, з яким з 14 серпня 2009 року по 26 серпня 2011 року перебувала в шлюбі, та який з серпня 2011 року фактично в даній квартирі не проживає, жодного разу не з»являвся за місцем своєї реєстрації з часу припинення їх шлюбних стосунків, проте не вжив заходів для зняття з реєстраційного обліку, тим самим чинить їй, як власнику, перешкоди в повноцінному користуванні житлом, внаслідок чого вона сплачує за нього комунальні послуги, що впливає на її бюджет.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з тих же підстав, просила їх задовольнити -визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Справу спросила розглядати за відсутності відповідача з ухваленням заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи -рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с.20).
За таких підстав судом відповідно до положень статті 224 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та заяви позивача.
Третя особа -ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Третя особа - Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві в судове засідання не з»явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, рекомендованим листом з повідомленням про повідомленням. Звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с.21)
Третя особа - ЖЕД № 223 Дарницького району м. Києва в судове засідання не з»явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с.22).
Суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності третіх осіб, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає відмові у його задоволенні із наступних підстав.
Серед інших, позивачем обраний спосіб захисту порушеного права, як визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням внаслідок його відсутності понад встановлені строки -шість місяців, посилаючись на ст. ст. 71, 72 ЖК України, проте суд вважає, що такий спосіб захисту немає правових підстав застосування до даних правовідносин, оскільки застосування норм закону про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, відповідно до ст. 72 ЖК України, застосовується до житлових правовідносин в сфері користування приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.
Згідно даних правовідносин застосуванню підлягає не ст.72 ЖК України, на яку посилається позивач, а ст.405 ЦК України. Так, згідно зазначеної норми члени сім»ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом із пояснень позивача встановлено, що позивачка та її син ОСОБА_3 мають на праві власності квартиру АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна від 18 травня 1993 року. Проте суд вважає, що позивач не довела суду факт належності їй на праві власності вкаканої квартири, оскільки як вбачається із правовстановлюючого документа -договору купівлі-продажу квартири (а.с.11-12), право власності зареєстровано на ОСОБА_6 та ОСОБА_3, документів про зміну її прізвища не надано.
Згідно довідки форми № 3, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані три особи: позивач, її син ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 (а.с.10).
З 2010 року позивачка надала свою згоду на проживання та реєстрацію своєму колишньому чоловіку ОСОБА_2 (а.с.10), з яким з 14 серпня 2009 року по 26 серпня 2011 року перебувала в шлюбі (а.с.4, 6), та який з серпня 2011 року фактично в даній квартирі не проживає, жодного разу не з»являвся за місцем своєї реєстрації з часу припинення їх шлюбних стосунків, проте не вжив заходів для зняття з реєстраційного обліку, тим самим чинить позивачу, як власнику, перешкоди в повноцінному користуванні житлом, внаслідок чого вона сплачує за нього комунальні послуги, що впливає на її бюджет
Проте для встановлення фактичних правовідносин, підстав їх виникнення, можливості перевірити їх дійсність та відповідність згідно вимог чинного Цивільного процесуального законодавства України, суд був позбавлений вчинення цієї процесуальної дії, оскільки позивачем докази щодо обґрунтування та підтвердження позовних вимог не надані, які є основним доказом, на який він посилається, як на підставу своїх вимог (оригінали правовстановчих документів на житло; документ про зміну прізвища позивача згідно договору купівлі-продажу квартири; відсутні щомісячні акти перевірки паспортного режиму проживання відповідача протягом одного року за місцем його реєстрації, покази свідків тощо).
Згідно Актів, затверджених ЖЕД № 223 від 13 лютого 2012 року (а.с.8), від 14 березня 2012 року, відповідач ОСОБА_2, зареєстрований, але зі слів сусідів не проживає (не вказано за якою адресою). Відтак даний доказ, на який посилається позивач, судом не приймається до уваги, оскільки в ньому не засвідчений факт непроживання відповідача та, відповідно, який період часу й за якою адресою, проведений перевіркою, а не встановлений лише зі слів сусудів, відтак на час розгляду справи підстав згідно ст. 405 ЦК України для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням немає, оскільки не минув річний строк, передбачений вказаною нормою закону. Зазначене підтверджується й показами позивача та третьої особи, які вказали, що відповідач у спірній квартирі не проживає з серпня 2011 року.
Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов»язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проте позивач, звертаючись до суду, не надав достовірності, повноти доказів, які обґрунтовують його вимоги, із заявою про забезпечення доказів в порядку ст.ст. 133, 134 ЦПК України не звертався.
Оскільки позивачем не надані належні докази по справі, суд розцінює доказування позивача, як такі, що ґрунтуються на припущеннях.
Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими статтею 11 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Проте всі докази позивачем не обґрунтовані та не доведені, відтак розцінюються як такі, що не містять достатньої та належної інформації про предмет доказування.
Обставини справи, відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача не доведені, обставини, викладені в позовній заяві не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки вони взагалі відсутні, відтак законні підстави для задоволення позову судом не встановлені.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 405 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 57, 58, 59, 60, 62, 64, 195, 196, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224, 233 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ЖЕД № 223 Дарницького району м. Києва, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в місті Києві про визнання особи таким, що втратив право користування житловим приміщенням - відмовити.
За письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржене сторонами до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги.
Строк, протягом якого розглядатиметься заява відповідача про перегляд заочного рішення не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Копію рішення невідкладно направити відповідачу рекомендованою поштою (зі зворотнім повідомленням).
Суддя: Коренюк А.М.