"03" липня 2012 р. м. Київ К-20396/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
при секретарі судового засідання Подолянко Р.О.,
за участю представників позивача Карлін О.В., представники відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову господарського суду мiста Києва від 14.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 у справі № 25/238-А (22-а-2653/08)
за позовом Приватного підприємства "ОФІР"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
про скасування податкових вимог, -
Підприємство звернулося до суду з позовом про скасування першої та другої податкових вимог Державної податкової інспекції, якими позивачу було визначено суму податкового боргу з податку на додану вартість, який виник внаслідок наявної заборгованості по векселях, строк оплати за якими закінчений.
Судом першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив, повністю підтримавши судові рішення першої та апеляційної інстанцій.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду з 01.11.2006 по 22.11.2006 позивачем при імпорті товарів на митну територію України органам митного контролю було емітовано податкові векселі зі строком погашення 04.12.2006.
27.11.2006 позивач у порядку, визначеному п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", звернувся до податкового органу із заявою про погашення векселів шляхом проведення заліку суми бюджетного відшкодування, яка підтверджена довідками від 13.07.2006 та від 26.09.2006 за результатами перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування.
У відповідь на заяву податковий орган листом від 29.11.2006 відмовив позивачу у проведенні погашення податкових векселів шляхом взаємозаліку сум бюджетного відшкодування.
За результати судового оскарження (справа № 40/14-А) дії Державної податкової інспекції щодо відмови у погашенні виданих податкових векселів шляхом проведення заліку сум бюджетного відшкодування були визнані протиправними та зобов'язано провести погашення векселів.
Ухвалюючи судове рішення у справі № 40/14-А про протиправність дій податкового органу суди виходили з того, що п. 11.5 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено можливість здійснювати зарахування в рахунок погашення податкового векселя тільки підтверджених податковим органом сум бюджетного відшкодування. З огляду на те, що сума бюджетного відшкодування підтверджена відповідачем на підставі поданих позивачем декларацій з податку на додану вартість за лютий -серпень 2006 року в розмір 8 754 721,78 грн. та обліковується в картці особового рахунку Підприємства, а також згідно довідок податкового органу, які складені в липні та вересні 2006 року за результатами перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування, податковим органом підтверджена достовірність нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування у розмірі 9 562 308,00 грн., дії податкового органу щодо відмови у проведенні заліку є неправомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на час проголошення ухвали Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 у справі № 40/14-А).
Отже, судове рішення (ухвала Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 у справі № 40/14-А) на час розгляду цієї справи набрало законної сили, а тому судами попередніх інстанцій згідно з правилами, встановленими ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно не перевірялись обставини, які були встановлені судовими рішеннями у справі № 40/14-А.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість вимог податкового органу про стягнення узгодженої суми податку на додану вартість згідно податкових векселів, оскільки останні не погашені через неправомірні дії податкового органу, тому підстави вимагати сплати суми за векселями та вважати її податковим боргом Підприємства відсутні.
З огляду на викладене, Вищий адміністративний суд України залишає касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій -без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову господарського суду мiста Києва від 14.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 у справі № 25/238-А (22-а-2653/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К Голубєва
А.О. Рибченко
Суддя О.В. Карась