ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 липня 2012 року № 2а-1705/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокомплекс»до Державної інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокомплекс» (надалі по тексту також -Позивач) з адміністративним позовом до Державної інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби України (надалі -Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податковим органом протиправно винесено податкове повідомлення-рішення, оскільки рішення податкової інспекції не відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного податкового законодавства. В зв'язку з чим просив визнати протиправним та скасувати його.
Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необгрунтованості та безпідставності.
Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, 122, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає задоволенню, з огляду про наступне.
Матеріалами справи встановлено, що Відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромкомплекс»по взаємовідносинах за період з ТОВ «Ольтенія білд»(код за ЄДРПОУ 36546782) за період січень 2011 року - лютий 2011 року ТОВ «Юван ТА»(код за ЄДРПОУ 36703501) за період червень 2010 року - березень 2011 року.
За наслідками проведеної перевірки Відповідачем Акту від 18.10.2011 р. № 2204/23-02-352655853.
На підставі Акту від 18.10.2011 р. № 2204/23-02-352655853 Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0007782302 від 08.11.2011 року, за порушення Позивачем п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5., п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №16897-ВР Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями, п.198.3. п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, на суму заниження податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 93 018,00 грн. та 11 265,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Як вбачається із матеріалів справи Позивач скористався правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення - рішення шляхом подачі Скарги від 17.11.2011р. на рішення суб'єкта владних повноважень до Державної податкової адміністрації у м. Києві. За наслідками розгляду даної скарги Рішенням №1844/6/10-2115 від 30.01.2012р., яким Скаргу Позивача залишено без розгляду.
Як вбачається із Акту, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте у зв'язку із наступними порушеннями податкового законодавства, які, на думку перевіряючих посадових осіб, були допущені Позивачем, зокрема:
- порушення вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №16897-ВР Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3. п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, на загальну суму 93 018,00 грн. в т.ч. по періодах: червень 2010 р. - 5454,00 грн.; липень 2010 р. - 9886,00 грн.; серпень 2010 р. - 3073,00 грн.; вересень 2010р. - 6028,00 грн.; жовтень 2010р. - 9085,00 грн.; листопад 2010р. - 5828,00 грн.; грудень 2010р. - 5705,00 грн.; січень 2011р. - 14501,00 грн.; лютий 2011р. - 26035, 00 грн.; березень 2011р. - 7423,00 грн.
- встановлено відсутність поставок послуг та укладення угод з метою настання реальнихнаслідків. Господарські операції за червень 2010 року - березень 2011 року щодо придбання ТОВ «Інтерпромкомплекс»товарів (робіт, послуг) у контрагента постачальника, що не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемним, нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п. 5, ст. 203, п. 1, ст. 216. ст. 228. Цивільного кодексу України встановлено нікчемні правочини.
Проте, дослідивши матеріали справи, докази, надані представниками сторін у ході судового розгляду справи, суд прийшов до висновку про те, що такі доводи Відповідача не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду про наступне.
Актом перевірки визначено порушення Позивачем вимог ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 93 018, 00 грн.
Спеціальним законодавчим актом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Податковий кодекс України.
Виходячи із імперативних приписів Податкового кодексу України (надалі по тексту також -ПКУ), зокрема ст. 14.1.181 податковий кредит -сума на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Відповідно до ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів ( в тому числі і у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку о податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного таткового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Підставою для нарахування платником податку податкового кредиту, і, відповідно, зменшення податкового зобов'язання звітного періоду є податкова накладна.
Податковим кодексом чітко визначені вимоги до складання податкової та вимоги до особи яка її має право складати - особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
В ході розгляду справи, судом встановлено, що на момент укладання та здійснення правочинів між Позивачем та ТОВ «Ольтенія білд»та ТОВ «Юван ТА», тобто, в момент проведення господарських операцій ТОВ «Ольтенія білд»та ТОВ «Юван ТА»були зареєстровані платниками податку на додану вартість і їм було присвоєно індивідуальний податковий номери.
Крім того, в Акті перевірки при встановленні нікчемності правочинів контрагентами зазначено, що стан платників «0-основний платник»- тобто навіть по базі даних органу ДПС платники податків не розшукувались і запити на встановлення місцезнаходження не оформлювались.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що Позивач не порушив жодних вимог визначених чинним законодавством для нарахування податкового кредиту під час здійснення господарської діяльності та складанні податкової звітності.
При цьому, підставою для встановлення порушень Позивачем, визначених в Акті перевірки є визнання Шевченківською Державною податковою інспекцією у м. Києві правочинів укладених між ТОВ «Інтерпромкомплекс»з ТОВ «Ольтенія білд»та ТОВ «Юван ТА»безоб'єктними та такими що порушують публічний порядок. Підставою для такого твердження є отримані акти перевірок ТОВ «Ольтенія білд»та ТОВ «Юван ТА». Відповідно до вищезазначених актів ТОВ «Ольтенія білд»та ТОВ «Юван ТА»не знаходяться за своєю юридичною адресою, не мають складських приміщень, трудових ресурсів, тощо. Проведені перевірки постачальників встановлено відсутність об'єктів оподаткування, порушення ст. 185 Податкового кодексу, ст.215, 216 Цивільного кодексу.
Актом визначено порушення ТОВ «Інтерпромкомплекс» вимог ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України та визнані укладені договори між ТОВ «Інтерпромкомплекс»та ТОВ «Ольтенія білд»та ТОВ «Юван ТА»безоб'єктними та не спрямованими на реальне настання наслідків.
Проте такі доводи Відповідача спростовуються імперативними приписами чинного законодавства України.
Так, належними документами відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»які засвідчують факт здійснення господарської операції є первинні документи.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Статтею 202 ЦК України, визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Крім того, ст. 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, а саме, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Тобто правочин може бути визнаний недійсним лише у випадках, передбачених законодавством.
Статтею 203 ЦК України наведений вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Так, виходячи із норм цивільного законодавства України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Особливу увагу суд звертає на те, що у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.
Зокрема, така мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної і в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння внаслідок укладання та виконання відповідачами у даній справі договору, а відтак висновки, відображені в Акті перевірки є надуманими, не носять юридичного підґрунтя та є документально не підтвердженими.
Водночас, зобов'язання за Договорами між ТОВ «Ольтенія білд»та ТОВ «Юван ТА»та Позивачем виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними та банківськими виписками, які надавались інспектору при веденні перевірки, та додавались до скарг, проте не були взяті до уваги суб'єктом владних повноважень не на стадії проведення перевірки, ні при розгляді Скарги Позивача на висновки Акту.
Одночасно, суд встановлено, що посилання податкового органу на відсутність ТОВ «Ольтенія білд»та ТОВ «Юван ТА»за зареєстрованим місцезнаходженням як на підставу нікчемності Договору, є недостовірними, оскільки, відповідно до Єдиного державного реєстру фізичних підприємців та юридичних осіб ТОВ «Ольтенія білд» та ТОВ «Юван ТА»зареєстровані за місцезнаходженням, статус - «Підтверджено відомості про юридичну особу».
Крім того, відсутність юридичної особи за місцезнаходженням є підставою для застосування наслідків, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»та Податковим кодексом України, але не може бути підставою для висновку про нікчемність усіх договорів, укладених такою особою, оскільки норми чинного законодавства не покладають на суб'єкта господарювання перед вступом у договірні правовідносини здійснювати перевірку своїх майбутніх контрагентів.
Таким чином, встановлено, що Договір між Позивачем та ТОВ -Ольтенія білд»та ТОВ «Юван ТА»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Ольтенія білд»та ТОВ «Юван ТА»умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, податковим органом не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.
Таким чином, правомірність укладеного правочину підтверджується вищенаведеними нормами чинного законодавства та первинними документами, які підписані посадовими особами продавців та скріплені печатками, а саме:податкові накладні та договір.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про те, що висновки, відображені у Акті перевірки, за наслідками якої винесено спірне податкове повідомлення -рішення є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а податкове повідомлення -рішення винесено безпідставно, а відтак воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 11, 94, 128, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби України №0007782302 від 08.11.2011року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпромкомплекс»занижено суму зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93 018, 00 грн., за основним платежем, та 11 265, 75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
3. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 1075 грн.03коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокомплекс»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А.Качур