26 червня 2012 року м. Київ К-42604/09-С
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову господарського суду м. Севастополя від 23.03.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 у справі № 5020-12/153-9/055
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод"
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя
про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових)
санкцій, -
Товариство звернулось до суду з позовом (з уточненням позовних вимог) до Державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення від 24.03.2008 № 0000332310 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 180,37 грн.
Судом першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено повністю.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив, повністю підтримавши оскаржувані судові рішення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями податкової інспекції проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання Товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства по за період з 01.07.2004 по 30.06.2007, у ході якої встановлено порушення позивачем вимог п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 та пунктів 1.12, 1.15 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон.
Порушення, яке з позиції контролюючого органу полягає у видачі готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів у сумі 1 692,84 грн. з липня 2004 року по грудень 2005 року та перевищення встановлених строків невикористаної готівки, виданої під звіт, у період з червня по жовтень 2006 року у сумі 6 121,02 грн., відображено в акті перевірки від 07.11.2007, на підставі якого прийнято рішення від 20.11.2007 № 0001222310 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 953,47 грн. (25 % від суми встановлених порушень).
За результати неодноразового адміністративного оскарження сума фінансових санкцій за встановлені актом перевірки від 07.11.2007 порушення була збільшена на 1 180,37 грн., про що винесено спірне рішення.
Також судами встановлено, що рішення від 20.11.2007 № 0001222310 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 953,47 грн. в судовому порядку визнано недійсним (справа № 5020-7/142-4/219) з тих підстав, що фінансова санкція у сумі 1 953,47 грн. застосована до Товариства поза межами строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.
У розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно - господарськими санкціями, які повинні застосовуватись в межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.
Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно - господарських санкцій: адміністративно -господарськими санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяці з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Суди у справі № 5020-7/142-4/219 дійшли висновку, що податковим органом неправомірно було застосовано фінансові санкції до позивача, оскільки порушення скоєні позивачем у період з липня 2004 року по жовтень 2006 року, а штрафні (фінансові) санкції до позивача застосовано 20.11.2007, тобто поза межами річного строку, визначеного ст. 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на час проголошення ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008, якою залишено без змін постанова господарського суду м. Севастополь від 23.09.2008 у справі № 5020-7/142-4/219).
Отже, судове рішення (постанова господарського суду м. Севастополь від 23.09.2008 у справі № 5020-7/142-4/219, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008) на час розгляду цієї справи набрало законної сили, а тому судами попередніх інстанцій згідно з правилами, встановленими ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно не перевірялись обставини, які були встановлені судовими рішеннями в адміністративній справі № 5020-7/142-4/219.
При цьому суди вірно зазначили, що штраф, накладений податковим органом за порушення норм регулювання обігу готівки не є податковим зобов'язанням, а тому застосування до позивача такої санкції після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість прийняття податковим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 180,37 грн.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи органа податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя відхилити.
Постанову Господарського суду м. Севастополя від 23.03.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 по справі №5020-12/153-9/055 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К Голубєва
А.О. Рибченко