22 травня 2012 року м. Київ К-17682/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Рибченка А.О., Федорова М.О.,
представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -
розглянувши у письмовому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2008 по справі № 5/512-17/76А (22-а-1067/08)
за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова
до Спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориславська нафтова компанія"
про спонукання до вчинення дій, -
Постановою господарського суду Львівської області від 31.07.2007 зобов'язано відповідача допустити фахівців податкового органу до проведення (повторної) позапланової перевірки.
Апеляційний адміністративний суд постановою судове рішення першої інстанції скасував та в задоволенні позову відмовив.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі судове рішення першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"(яка вже існувала на час доповнення Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV ще однієї частини сьомої і на час розгляду справи є чинною) орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позовні вимоги податкового органу про спонукання відповідача допустити його працівників до проведення позапланової виїзної перевірки ґрунтуються на п. 8 ч. 6 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", згідно якого позапланова виїзна перевірка може бути проведена у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів).
Позапланові перевірки, що проводяться з таких підстав, здійснюються за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом (п. 8 ч. 6 ст. 111 Закону № 509-ХІІ).
Відповідно ст. 112 Закону України "Про державну податкову службу" посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або надання їх з порушенням є підставою для недопущення посадових осіб податкового органу до проведення планової чи позапланової виїзної перевірки.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, працівники податкового органу посадовими особами Підприємства до проведення (повторної) позапланової перевірки допущені не були.
При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, у направленні на перевірку не вказано підстави проведення даної перевірки.
Суть спірних правовідносин полягає не у наявності законних підстав на проведення позапланової перевірки, а у зобов'язанні відповідача допустити працівників позивача до проведення такої перевірки.
Так, згідно вимог п. 5 ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами в адміністративній справі лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із приписами cт. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суб'єкту владних повноважень надано право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні".
Позапланові перевірки, які здійснюються на підставі виникнення обставин, викладених у пп. 1 -9 ч. 6 ст. 111 зазначеного Закону, а також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", здійснюються за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом, і не потребують обов'язкової наявності рішення суду. В інших випадках, не визначених цим Законом, -за рішенням суду.
Отже, проведення позапланової перевірки з інших обставин, ніж визначені у ч. 6 ст. 111 Закону № 509-ХІІ, потребує рішення суду.
Вказаним Законом, а також будь-яким іншим Законом України, не встановлено права органів державної податкової служби подавати позов про зобов'язання юридичної особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, вчинити певні дії, зокрема зобов'язати допустити до проведення перевірки та надати необхідні документи для проведення такої перевірки.
При цьому, з метою реалізації встановленої п. 1 ст. 11 Закону № 509-XII компетенції щодо проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, що мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, в разі якщо особи, стосовно яких здійснюється контроль, перешкоджають в реалізації цієї компетенції, у органів державної податкової служби наявні важелі впливу, які передбачені Законом України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
А тому, судам необхідно було відмовити у відкритті провадження у справі за зазначеним адміністративним позовом, а у разі відкриття провадження - закрити його у відповідності до вимог ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2008 по справі № 5/512-17/76А (22-а-1067/08) скасувати та закрити провадження по справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.О. Рибченко
М.О. Федоров