ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
18 липня 2012 року № 2а-4739/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Шарпакової В.В., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін: від позивача: Шевкопляс О.А.( дов. №1299)
від відповідача: Жураківська О.В. (дов. від 12.07.2012р. №4051/44)
розглянувши у відритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування»з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про скасування припису від 24.02.2012р. №408/421/12/1- СК.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.07.2012 року в 11год. 15хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа страхування» (надалі по тексту також -Позивач) з адміністративним позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (надалі - Відповідач) про скасування припису від 24.02.2012р. №408/421/12/1- СК.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що при прийняті оскаржуваного припису Відповідачем допущено цілу низку грубих порушень норм чинного законодавства України, що завдало шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача.
Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності. В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що діяв в межах, у спосіб та на підставі норм чинного законодавства, а відтак у задоволенні позову просив відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов задоволенню не підлягає , з огляду про наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 25 січня 2012 року Позивач отримав Запит про надання документів (вих. № 575/42-8 від 17.01.2012 року) від Відповідача з вимогою надати письмові роз'яснення та копії документів.
03 лютого 2012 року Позивачем надано Відповідачу пакет документів (Супровідний лист вих.№313/02-02 від 03.01.2012 року).
22 лютого 2012 року Позивачем отримано Акт про порушення законодавства у сфері фінансових послуг №СК-205/422/1-С від 09 лютого 2012 року (надалі - Акт про порушення). Перевіркою документів по справі працівниками Відповідача було встановлено порушення Позивачем вимог п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, яка діяла на момент врегулювання страхового випадку) (надалі - Закон), щодо нездійснення виплати страхового відшкодування протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів, які зазначені у ст.35 Закону, а також п.37.2 ст. 37 Закону щодо несплати пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Як вбачається із матеріалів справи, 13 травня 2011 року Страховиком було укладено поліс АА/3430643 (надалі - поліс) першого типу з ОСОБА_3, забезпечений транспортний засіб Опель д.н.з. НОМЕР_1.
16 вересня 2011 року об 11:35 за участю автомобіля марки Опель д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, що належить ОСОБА_3 та автомобіля марки БМВ д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що належить ОСОБА_6 сталась дорожньо - транспортна пригода. 19 вересня 2011 року до Страховика звернувся ОСОБА_5 з Заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування та надав необхідні документи.
Оскільки, в Полісі сторони погодили, що Страхувальник сплатить страховий платіж 13 травня 2011 року, строк дії полісу починався о 00 годин 00 хвилин 14.05.2011 року.
При цьому Позивач стверджував, що ним отримано страховий платіж (зарахований на поточний рахунок) лише 20 вересня 2011 року. 09 грудня 2011 року Страховиком отримано від Страхувальника копію квитанції про сплату страхової премії та копію полісу АА/3430643. Як згодом з'ясувалось, страховий платіж був оплачений ОСОБА_4 саме 16 вересня 2011 року о 18:55 годині, а копія квитанції мала виправлення, в частині дати сплати страхового платежу на 16.05.2011 року.
Позивач прийняв рішення відмовити у виплаті страхового відшкодування потерпілим особам, в обґрунтування свого рішення покликався на те, що оскільки поліс, на момент настання страхового випадку, не був оплачений, а, отже не набрав чинності.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що таке рішення є безпідставним, а відтак Припис Відповідача є правомірним, з огляду про наступне.
Спірний Припис прийнято унаслідок порушення Позивачем п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на момент настання страхового випадку) щодо нездійснення виплати страхового відшкодування протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів, які зазначені у статті 35 цього Закону; п. 37.2. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, яка діяла на момент настання страхового випадку) щодо несплати пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
При цьому, в обґрунтування своєї позиції щодо набрання чинності договором страхування, Товариство стверджує про диспозитивність обставин зазначених у статті 938 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Разом з тим, аналізуючи приписи, встановлені у вищезазначеній статті Цивільного кодексу України, диспозитивність вибору моменту набрання чинності договором страхування полягає у можливості вибору одного з двох варіантів лише під час укладання договору, а не після. Тобто, якщо в договорі зазначено про час набрання ним чинності, договір підписано всіма сторонами, то саме положення договору мають пріоритет, адже стаття чітко визначає «якщо інше не встановлено договором».
Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до пункту 3 договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.05.2011 № АА/3430643 строк дії встановлено з 14.05.2011 по 13.05.2012, зазначений договір набрав чинності саме 14.05.2011.
Таким чином, оскільки останні документи, необхідні для підтвердження факту настання, причин та обставин страхового випадку, Товариство отримало 25.10.2011 (постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 13.10.2011, згідно з якою винним в настанні ДТП, яка мала місце 16.09.2011, визнано ОСОБА_3 та заяву ОСОБА_6 на виплату страхового відшкодування від 25.10.2011), керуючись статтею 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, яка діяла на момент настання страхового випадку), Товариство зобов'язане було до 24.11.2011 виплатити страхове відшкодування гр. ОСОБА_6
Враховуючи вищевикладене, твердження Позивача про протиправність оскаржуваного припису є такими, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 11, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про скасування припису від 24.02.2012р. №408/421/12/1- СК, - відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.А. Качур
Судді В.І. Келеберда
В.В. Шарпакова