ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
18 липня 2012 року № 2а-2923/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Шарпакової В.В., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін: від позивача: Оджиковський В.О.
від відповідача1: Алексєєнко В.М. (дов. від 14.03.2012р. №11/9/10-114)
від відповідача2: Тюшкевич С.І. (дов.від 22.03.2012р. №10-1417/1278)
розглянувши у відритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європоліс Лоджістікс Парк І»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення -рішення від 25.11.2011р. №157931503 та рішення про результати скарги від 21.02.2012р. №3037/6/10-2415.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.07.2012 року в 09 год. 52 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Європоліс Лоджістікс Парк І» (надалі по тексту також -Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі -Відповідач1), Державної податкової служби України (надалі - Відповідач2) про скасування податкового повідомлення -рішення від 25.11.2011р. №157931503 та рішення про результати скарги від 21.02.2012р. №3037/6/10-2415.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення винесені з порушенням норм чинного податкового законодавства, не відображають дійсних обставин справи, відтак підлягають скасуванню.
Відповідачі проти задоволення позову заперечували з мотивів його необґрунтованості та безпідставності. В обґрунтування своїх заперечень зазначали, що діяли в межах, у спосіб та на підставі норм чинного законодавства, а відтак у задоволенні позову просили відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов задоволенню не підлягає , з огляду про наступне.
Матеріалами справи встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення від 25.11.2011 року № 157931503 було прийнято на підставі Акту від 04.11.2011р. №28/1503 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток Позивача.
Перевіркою правильності Позивачем завищення (заниження) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток встановлено, що підприємством при складанні податкової декларації з податку на прибуток за другий квартал 2011 року порушено п.3 розділу 4 XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, а саме: до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, що є частиною валових витрат другого кварталу 2011р. включено від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане за результатами діяльності у 2010р. Зазначене порушення призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та відповідно до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 898 794,00 грн.
Частиною 2 п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94- ВР (далі - Закон № 334) у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею б цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону № 334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, а з 01.04.2011р. втратив чинність Закон № 334.
Проте п. 1 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ визначено, що розділ III ПКУ застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
Пунктом 36.1 ст. 36 ПКУ визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно п.37.1 та п.37.2 ст.37 Податкового кодексу України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Відповідно до п. 150.1 ст.150 ПКУ якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей частини першої цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.
Водночас відповідно до п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ визначено, що п. 150.1 ст. 150 ПКУ застосовується у 2011 році з урахуванням такого - якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України ( справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.99р. №1-рп/99 Конституційний суд України дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права законів та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст..58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, у зв'язку з набранням 01.04.2011р.чинності розділу III Податкового кодексу України, та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011р. від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011р., від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011р. у відповідності до п.22.4 ст.22 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/94-ВР до складу від'ємного значення другого кварталу 2011р. не включається, а тому у Позивача відсутні визначені законом підстави, для включення до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за другий квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року, а тому доводи позивача є надуманими, а його позиція недоведеною.
Таким чином чуд приходить до висновку про те, що спірне податкове повідомлення рішення прийнято в рамках діючого законодавства, є правомірним, а відтак скасуванню не підлягає.
Щодо позовних вимог про скасування Рішення про результати скарги від 21.02.2012р. №3037/6/10-2415 суд прийшов до висновку про те, що вони задоволенню не підлягають з огляду про наступне.
Так, фактично позивач не погоджується з висновками, викладеними в Рішенні Відповідача2 про розгляд скарги.
Частина перша статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.
Поняття нормативно-правового акта та акта індивідуальної дії в Кодексі адміністративного судочинства не врегульовані, а тому при визначення цих понять слід звернутися до загальних понять права.
Так, нормативно-правовий акт -це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово; акт індивідуальної дії -виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані.
Визначальною ознакою як нормативно-правового акта так і акта індивідуальної дії є обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (кола суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.
Висновки, які в них викладені у Рішенні від 21.02.2012р. №3037/6/10-2415 не є рішенями суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, лише фіксують виявлені перевіркою порушення, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.
Аналізуючи наведені докази, в їх сукупності та норми чинного законодавства суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 11, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Європоліс Лоджістікс Парк І»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення -рішення від 25.11.2011р. №157931503 та рішення про результати скарги від 21.02.2012р. №3037/6/10-2415, - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.А.Качур
Судді В.І. Келеберда
В.В.Шарпакова