Справа № 2а/2570/2256/2012
24 липня 2012 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Клопот С.Л.,
при секретарі Шевченко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції про стягнення середнього заробітку, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Чернігівська МДПІ) про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку з 01.04.2009 року по 24.02.2011 року у розмірі 59255,70 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно наказу від 22.05.2008 року його було звільнено з Чернігівської МДПІ та видано трудову книжку. В червні-липні 2008 року ДПА в Чернігівській області було проведено перевірку в Чернігівській МДПІ щодо дотримання законодавства про оплату праці та згідно доповідної записки від 25.07.2008 року начальника відділу відомчого контролю Кондратьєвої Д.М. відповідача було зобов'язано провести оплату за службу позивача 1 та 6 січня 2008 року, а також провести остаточний та правильний розрахунок з урахуванням виправлених помилок. Поштовим переказом від 24.02.2011 року Чернігівська МДПІ виплатила позивачу кошти, які повинна була виплатити за доповідною запискою від 25.07.2008 року. Вважає, що оскільки розрахунок при звільненні було проведено відповідачем тільки 24.02.2011 року, то має законні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у відповідності до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, у задоволенні позовних вимог просили відмовити у повному обсязі, надали суду письмові заперечення на позовну заяву від 19.07.2012 року та додаткові заперечення проти позову від 24.07.2012 року, в яких пояснили, що платіжним дорученням № 100 від 21.02.2011 року Чернігівською МДПІ було перераховано ОСОБА_1 поштовим переказом суму 23, 89 грн. Вказана сума була виплачена на виконання судових рішень у справі № 2а/12275/09/2570, а саме: постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 року, якою частково задоволено позов ОСОБА_1 до Чернігівської МДПІ та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 року. Таким чином, оскільки сума грошового забезпечення на день звільнення позивачу не нараховувалась та не належала до виплати, а сума 23,89 перерахована поштовим перекатом на виконання рішень суду, якими позовні вимоги задоволено частково, вважають, що відсутні підстави для виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу у відділі податкової міліції Чернігівської МДПІ та 22.05.2008 року був звільнений.
Згідно доповідної записки від 25.07.2008 року за наслідками перевірки фактів, викладених у зверненнях ОСОБА_1 щодо дій службових осіб Чернігівської МДПІ при проведенні розрахунку при його звільнені, начальником відділу відомчого контролю Кондратьєвою Л.І. вказано здійснити заходи, а саме: провести оплату у вихідні та святкові дні, відпрацьовані ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства, здійснити доплату лікарняних у сумі 15,85 грн., здійснити доплату відпускних у сумі 52,47 грн., провести остаточний правильний розрахунок з урахуванням виправлених помилок (а.с.95).
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 року у справі № 2а-12275/09/2570 адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернігівської МДПІ про стягнення недоплаченої премії задоволено частково; стягнуто з Чернігівської МДПІ на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої премії за січень 2008 року в розмірі 19,70 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.90-91).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.02.2010 року виправлено арифметичну помилку, допущену в постанові суду від 27.01.2010 року, та замінено в резолютивній частині постанови суму премії, що підлягає стягненню з відповідача з 19,70 грн. на 24,14 грн. (а.с.96).
Згідно платіжного доручення № 151 від 25.02.2010 року ОСОБА_1 перераховано кошти у сумі 24,14 грн. (а.с. 93).
Постановою Київського апеляційного суду від 13.01.2011 року у справі № 2а-12275/09/2570 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 року в частині стягнення з Чернігівської МДПІ на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої премії за січень 2008 року в розмірі 24,14 грн. скасовано; стягнуто з Чернігівської МДПІ на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої премії за січень 2008 року в розмірі 48,03 грн.; в іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 року залишено без змін (а.с.88 - 89).
Поштовим переказом 24.02.2011 року Чернігівською МДПІ позивачу було виплачено грошове забезпечення згідно постанови КААС від 13.01.2011 року у справі № 2а-12275/09/2570 у сумі 23,89 грн., що підтверджується копіями платіжного доручення № 100 від 21.02.2011 року та фіскального чеку (а.с.92).
Отже, кошти у сумі 24,14 грн. та 23,89 грн., на загальну суму 48,03 грн., були перераховані позивачу на підставі рішень суду.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, як вбачається з обставин справи, виплата коштів позивачу 24.02.2011 року у сумі 23,89 грн. була здійснена на підставі рішення суду, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, тобто, виплачена сума заборгованості на час звільнення позивача не була нарахована, а була визначена судом.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в розумінні статті 117 Кодексу законів про працю України, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції про стягнення середнього заробітку.
Керуючись ст. ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: С.Л.Клопот