73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"06" липня 2012 р. 13 год.15 хв.Справа № 2-а-1011/12/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Морської Г.М.,
при секретарі: Леутській Н.І.,
за участю:
представників позивача - Гордєєва А.А., Заріцької О.В., Сушко О.М.,
представників відповідача - Насєки М.В., Кладько С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод"
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Механічний завод" (далі - позивач, ТОВ) звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.03.2012р. №0000031504, та від 21.03.2012р. №№ 002082201, 0002092201, якими позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 11163990,0грн. у тому числі за основним платежем на 8931192,0 грн., з податку на додану вартість на 1118107,5 грн. у тому числі за основним платежем на 894486,0 грн., та зменшено заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ за липень, вересень, жовтень 2010 року на загальну суму 187860,23 грн. і застосовано штрафну санкцій у сумі 56965,1 грн. за таке завищення бюджетного відшкодування.
Позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення - рішення тому, що вважає, що виконав всі вимоги податкового законодавства для формування валових витрат, податкового кредиту та бюджетного відшкодування по відносинам з ПП "Проммет-М", ПП "Контур-Прим", ТОВ "СТО Балканар", ТОВ "Восток Інвест Метал", МПП "Промтехресурс", ТОВ "Строй-Вінд", ПП "Стальсервіс", ПП "Краун-С", ТОВ "Южспецсплав". На думку позивача, його право на врахування у податковому обліку відносин із згаданими контрагентами підтверджене бухгалтерськими документами та податковими накладними, а придбані товари використані в господарській діяльності. За таких підстав висновки відповідача за актом перевірки від 02.03.2012р. №48/22-1/30667065 є протиправними, а складені на підставі цих висновків спірні податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.
Відповідач проти позову заперечує і стверджує, що позивач у складі валових витрат та податкового кредиту задекларував витрати по безтоварним операціям з ПП "Проммет-М", ПП "Контур-Прим", ТОВ "СТО Балканар", ТОВ "Восток Інвест Метал", МПП "Промтехресурс", ТОВ "Строй-Вінд", ПП "Стальсервіс", ПП "Краун-С", ТОВ "Южспецсплав", а тому наслідком взаємовідносин з цими постачальниками не може бути отримання позивачем оподатковуваного доходу. Тобто ці операції не пов'язані з оподатковуваною господарською діяльністю платника податків і тому висновки акту перевірки від 02.03.2012р. №48/22-1/30667065 є правомірними, а спірні податкові повідомлення - рішення - такими, що відповідають чинному податковому законодавству України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.
Спірні податкові повідомлення - рішення складені на підставі висновків акту планової виїзної перевірки позивача від 02.03.2012р. №48/22-1/30667065 (далі - акт №48).
За актом перевірки відповідачем перевірялись питання дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011 року.
Під час проведення перевірки відповідач встановив, що позивач зависив задекларовані валові витрати за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 року на 35724766,75 грн. шляхом неправомірного включення до їх складу вартості придбаних товарів у ПП "Проммет-М", ПП "Контур-Прим", ТОВ "СТО Балканар", ТОВ "Восток Інвест Метал", МПП "Промтехресурс", ТОВ "Строй-Вінд", ПП "Стальсервіс", ПП "Краун-С", ТОВ "Южспецсплав".
Відповідач стверджує, що позивач задокументував з цими постачальниками безтоварні операції, такі, які здійснені з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту з метою отримання податкової вигоди у вигляді зменшення належних до сплати податку на прибуток, ПДВ та протиправного декларування бюджетного відшкодування з ПДВ.
За даними відповідача ПП "Проммет-М", ПП "Контур-Прим", ТОВ "СТО Балканар", ТОВ "Восток Інвест Метал", МПП "Промтехресурс", ТОВ "Строй-Він", ПП "Стальсервіс", ПП "Краун-С", у своїй звітності не декларували умов та ресурсів, достатніх для фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів позивачеві (металобрухту, кальцію хлористого, інших товарів), постачання товарів не підтвердили належним чином складеними товарно-транспортними накладними.
Відповідач стверджує, що один із головних постачальників позивача ТОВ "Южспецсплав" свою господарську діяльність здійснював з укладанням правових відносин та проведенням транзитних операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту.
Інший постачальник позивача ПП "Краун-С" мав стан - " припинено, але не знято з обліку", продаж брухту кольорових металів у податковій звітності не відобразив. Перевезення товарів від цього постачальника, за наданими документами, здійснювалось автомобілем КАМАЗ, що знаходився у власності фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 ФОП ОСОБА_10 був платником єдиного податку та повернув свідоцтво податковому органу у зв'язку з відсутністю роботи. Цей факт, на думку відповідача, свідчить про відсутність операції з перевезення товарів позивачеві.
Директор іншого постачальника позивача ПП "Стальсервіс" заперечував здійснення господарської діяльності та постачання товару та заперечував будь-яку власну господарську діяльність.
Така діяльність постачальників позивача, на думку відповідача, не спрямована на реальне настання правових наслідків укладених позивачем правочинів, і тому не створює інших наслідків таких правочинів, ніж визнання їх нікчемними.
Результати перевірки господарських відносин позивача з ПП "Проммет-М", ПП "Контур-Прим", ТОВ "СТО Балканар", ТОВ "Восток Інвест Метал", МПП "Промтехресурс", ТОВ "Строй-Вінд", ПП "Стальсервіс", ПП "Краун-С", ТОВ "Южспецсплав" були також підставою для зменшення задекларованого податкового кредиту позивача за перевірений період на 4764223,65 грн. і як наслідок зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ за липень 2010 року на 172941,17 грн., за вересень 2010 року на 3935,57 грн., за жовтень 2010 року на 10983,49 грн. та збільшення грошових зобов'язань з ПДВ за основним платежем на 894486,0 грн. за спірними податковими повідомленнями - рішеннями від 21.03.2012р. №№ 002082201, 0002092201.
Як встановлено судом під час розгляду справи за перевірений відповідачем податковий період головним видом діяльності позивача було виробництво алюмінію та обробка металевих відходів та брухту. Вироблені позивачем товари були експортовані за межі митної території України. Експорт товарів підтверджено вантажно-митними деклараціями та перевіркою відповідача.
Для ведення господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, позивач придбавав товари у інших СПД у тому числі і у ПП "Проммет-М", ПП "Контур-Прим", ТОВ "СТО Балканар", ТОВ "Восток Інвест Метал", МПП "Промтехресурс", ТОВ "Строй-Вінд", ПП "Стальсервіс", ПП "Краун-С", ТОВ "Южспецсплав".
Розглядаючи питання формування валових витрат позивача за результатами господарських відносин позивача із вказаними постачальниками суд зазначає, що ці господарські операції підтверджено договорами, бухгалтерськими та податковими накладними, розрахунки за поставлені товари проведені виключно у безготівковій формі на всю суму поставки товарів.
Відповідно до Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР, "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР до валових витрат та податкового кредиту відносяться витрати платника податку у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та на сплату нарахованого при цьому ПДВ, які пов'язані з господарською діяльністю цього платника податку та призначені для використання у його оподатковуваній діяльності. Право на віднесення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт послуг) в обов'язковому порядку повинно бути підтверджено бухгалтерськими документами, а податковий кредит - податковими накладними. При фактичній сплаті ПДВ постачальникам товарів (робіт, послуг) платник податків мав право на бюджетне відшкодування суми ПДВ, яка не була перекрита його власними зобов'язаннями з цього податку.
За наданими суду документами позивач виконав всі вимоги для документування валових витрат, податкового кредиту та бюджетного відшкодування за наслідками відображення у бухгалтерському та податковому обліках операцій з ПП "Проммет-М", ПП "Контур-Прим", ТОВ "СТО Балканар", ТОВ "Восток Інвест Метал", МПП "Промтехресурс", ТОВ "Строй-Вінд", ПП "Стальсервіс", ПП "Краун-С", ТОВ "Южспецсплав", ця обставина не заперечується відповідачем за наслідками акту перевірки №48.
Спірним, на думку відповідача, є висновок про товарність цих операцій, тобто зв'язок їх з оподатковуваною господарською діяльністю позивача.
Свою позицію про безтоварність операцій відповідач обґрунтовує тим, що, за даними ДПІ, постачальники не могли фактично здійснити поставку товару через відсутність трудових та матеріальних ресурсів та не підтвердили переміщення товарів товарно-транспортними накладними.
Суд не може погодитись з такими висновками відповідача через те, що цих обставин замало для належної кваліфікації господарської діяльності позивача та його контрагентів -постачальників.
Суд вважає, що одним із головних елементів визначення витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) та віднесення ПДВ до податкового кредиту є фактична сплата вартості товарів (робіт, послуг) їх постачальникові. Перерахування коштів від позивача до постачальника зменшує фінансові ресурси платника та збільшує їх розмір у отримувача коштів. Тому, незважаючи на податковий статус постачальників по спірним операціям поставки товарів, економічну вигоду і як наслідок - податкову отримали саме постачальники товарів, а не позивач.
На думку суду, економічна та податкова вигода позивача по операціям з придбання товарів у ПП "Проммет-М", ПП "Контур-Прим", ТОВ "СТО Балканар", ТОВ "Восток Інвест Метал", МПП "Промтехресурс", ТОВ "Строй-Вінд", ПП "Стальсервіс", ПП "Краун-С", ТОВ "Южспецсплав" полягає у отриманні доходів від експорту товарів, отриманих від переробки придбаного. Саме тому суд вважає, що перераховані позивачем кошти за поставку товарів мали оподатковуватись у їх отримувача, а не у платника цих коштів.
За актом перевірки №48 відповідач зменшує валові витрати та податковий кредит позивача по сумнівним, на його погляд, операціям, оскільки передбачає виконання функції контролю за оподаткуванням доходів постачальників позивачем. Тобто, на думку ДПІ, позивач зобов'язаний був перевірити оподаткування операцій з поставки товарів на всіх етапах проходження товарів, починаючи від виробника або імпортера, незалежно від кількості посередників з перепродажу цих товарів. При цьому відповідач не визначає механізму та способу організації такого контролю та підтверджує про виконання позивачем всіх умов попередніх контрольних функцій для формування валових витрат та податкового кредиту по спірним господарським операціям .
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону "Про державну податкову службу в Україні" відповідальним за організацією податкового контролю за оподаткуванням суб'єктів підприємницької діяльності та громадян покладено на органи державної податкової служби в Україні та не закріплено право та можливість організації такого контролю з боку покупців товарів (робіт, послуг). Тому суд вважає, що зменшивши валові витрати та податковий кредит позивача по операціям з ПП "Проммет-М", ПП "Контур-Прим", ТОВ "СТО Балканар", ТОВ "Восток Інвест Метал", МПП "Промтехресурс", ТОВ "Строй-Вінд", ПП "Стальсервіс", ПП "Краун-С", ТОВ "Южспецсплав" відповідач незаконно звузив права та збільшив обов'язки позивача та переклав на нього відповідальність за можливу несплату податків постачальниками.
Окремо суд відмічає, що не може погодитись із податковим органом щодо зменшення валових витрат та податкового кредиту позивача по господарським операціям із ПП "Краун-С" протягом червня - серпня 2010р. На думку податкового органу, перевезення товарів не підтверджено належним чином складеними ТТН. Товаро - транспортні накладні, які надані до перевірки складені із порушенням норм Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, а саме: в графі «замовник» вказано - ПП «Краун - С», в графі «перевізник» вказано - ПП «Краун - С», в графі «автомашина» вказано - КАМАЗ НОМЕР_4, в графі «водій» вказано - ОСОБА_9, проте товаро - транспортні накладні не підписані водієм про прийняття вантажу та його перевезення по маршруту Одеса - Херсон, а також невірно вказаний перевізник, так як згідно із оперативною інформацією підрозділу податкової міліції ДПІ у м. Херсоні встановлено, що автомашина, яка вказана у товаро - транспортних накладних - КАМАЗ НОМЕР_4 є власністю фізичної особи підприємця ОСОБА_10 (і.п.н. НОМЕР_3, Овідіопольський район, Одеської області).
За даними отриманої відповіді від ДПІ у Овідіопольскому районі від 28.02.2012 р. № 3416/7/17-110, ФОП ОСОБА_10 за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року був платником єдиного податку та 11.03.2010 року повернув свідоцтво до ДПІ в зв'язку з відсутністю роботи. Звіти за 1 2,3,4 квартали 2010 р. подані з нульовими показниками. На цій підставі податковим органом зроблено висновок, що за період червень - серпень 2010 р. ФОП ОСОБА_10, як власних автомашини КАМАЗ НОМЕР_4 (за даними товаро - транспортних накладних), не здійснював господарську діяльність по перевезенню вантажів для будь яких контрагентів - замовників.
Суд не погоджується із таким висновком ДПІ, оскільки ревізор у судовому засіданні підтвердила, що податковим органом не досліджувалось питання надання вантажного автомобіля ОСОБА_10 як фізичною особою у користування, із зазначеного питання від ФОП ОСОБА_10 не відбирались пояснення, тобто позиція податкового органу ґрунтується на припущеннях, а декларування відсутності підприємцем господарської діяльності може свідчити про порушення, допущені ним, а не ПП «Краун - С», яке здійснювало позивачу поставку товару.
Щодо господарських операцій позивача із ТОВ «Южспецсплав» судом встановлено, що 12.06.2012 року Господарський суд Херсонської області у рішенні по справі №5024/597/2012 встановив, що договори поставки брухту алюмінію №041 від 01.05.2008 р. та від 30.08.2010 р., укладені між позивачем та ТОВ «Южспецсплав» є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, є дійсними, укладеними з дотриманням ст. 203 ЦК України, містять усі істотні умови, їх зміст не суперечить актам цивільного законодавства. До того ж, суд визнав встановленим той факт, що умови цих договорів реально виконувались його сторонами, і що зміст цих правочинів відповідає їх дійсним намірам.
Також суд не погоджується із позицією ДПІ щодо відсутності поставок від ПП "Стальсервіс" протягом червня - грудня 2010р., оскільки його директор у поясненнях заперечував здійснення господарської діяльності та постачання товару та заперечував будь-яку власну господарську діяльність.
Судом в якості свідка допитана ОСОБА_8, яка у період 02.04.2009р. - 31.09.2010р. працювала у ПП "Стальсервіс" на посаді бухгалтера, та пояснила, що підприємство займалось продажем металопрокату, працювало стабільно, перерв у роботі не було. В її обов'язки входило заповнення первинних бухгалтерських документів - виписка видаткових, податкових накладних. Товариство з обмеженою відповідальністю "Механічний завод" їй відомо, оскільки підприємство було постійним покупцем. Кошти від реалізованої продукції надходили на розрахунковий рахунок, директор був обізнаний із діяльністю підприємства.
Судом були досліджені первинні бухгалтерські документи за всіма вказаними господарськими операціями як щодо поставки товару, так і щодо його подальшої реалізації. Поставка підтверджується видатковими та податковими накладними, оплата проведена у безготівковому порядку, перевезення товару здійснено на підставі товарно-транспортних накладних, товар оприбуткований на склад. Поставлений товар повністю використаний у оподатковуваній господарській діяльності платника (у тому числі брухт кольорових металів перероблений та відвантажений за межі митної території України, що підтверджується ВМД).
Аналіз наданих позивачем документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з контрагентами, які були предметом перевірки. Зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від контрагентів є дійсними, складеними на підставі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, на думку суду, належить з'ясовувати, зокрема, наступні обставини.
1. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
2. Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Судом встановлено, що всі контрагенти позивача на час здійснення господарської діяльності мали податкову правосуб'єктність - були зареєстровані юридичними особами та включені до ЄДРПОУ, а також перебували у статусі платників податку на додану вартість.
Також судом досліджено незалежний висновок приватного підприємства «Аудит-Гарант» щодо реальності проведення господарських операцій позивача за період із 01.04.2010р. по 30.09.2011р. У зазначеному висновку досліджено документообіг, грошові та товарні потоки за перевірений період, що свідчать про реальність проведених господарських операцій.
Судом встановлено, що у позивача відбувався рух грошових коштів на рахунках - списання коштів в якості оплати за товар та надходження в результаті продажу переробленого товару. Також відбувався рух товару у самому підприємстві, яке є переробником.
Так, протягом періоду з 01.04.2010р. по 30.09.2011р. ТОВ «Механічний завод» здійснювало господарську діяльність пов'язану із переробкою брухту та відходів алюмінієвих сплавів. Позивачем отримані ліцензії Міністерства промислової політики України на здійснення даного виду діяльності.
Підприємство, в періоді, що перевірявся, мало власні основні засоби залишковою вартістю, станом на 01.04.2010р. - 15896450,95 грн. та на 31.12.2010р. - 16078163,20 грн.
Виробнича база ТОВ «Механічний завод» представляє собою цілісний майновий комплекс у м. Херсоні, Миколаївсе шосе, 5-й км, яка складається з власних виробничих приміщень, в тому числі: склад ділянки підготовки сировини (переробка та сортування сировини); склад металургійної ділянки (металургійна переробка); склад готової продукції і відходів виробництва.
У вищезазначеному періоді приймання брухту та відходів алюмінію, сортування, зберігання, відпуск у виробництво здійснювалося в головному виробничому корпусі площею 1285 м. кв. та в складському приміщенні площею 11429,60 м. кв. Готова продукції поступала до складу готової продукції площею 864 м.кв. та до двох складських приміщень загальної прощі 219,2 м. кв. Продукція підприємства виробляється за допомогою високотехнологічного спеціалізованого обладнання (газові відвибні печі для плавки і роздачі алюмінієвих сплавів, та супутнього обладнання). За період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. наявне обладнання ТОВ «Механічний завод» дозволило прийняти на переробку брухт алюмінію з урахуванням залишків на 01.04.2010р., кількістю 7876,735т, в тому числі, від вищевказаних контрагентів - 7177,440т та виготовити стандартизовані алюмінієві сплави кількістю 7227,305т. За даними оборотно-сальдової відомості ТОВ «Механічний завод» станом на 01.04.2010р. на складі підприємства обліковувався залишок сировини кількістю 337,71т вартістю 3690391,13грн., а станом на 31.12.2010р. цей залишок склав 86,54т вартістю 112291,24грн. Таким чином, за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. підприємством перероблена майже вся сировина, що була оприбутковувана на склад, в тому числі, від зазначених контрагентів, виготовлена готова продукція та реалізована покупцям з отриманням валового доходу за цей період в сумі 145795712 грн. (за даними ряд. 01.1 Декларації на прибуток за 2010р. без врахування 1 кварталу 2010р.), в тому числі, на експорт - 132613670 грн.
Всі операції, що пов'язані з рухом придбаної сировини та відпуску з виробництва готової продукції оформлені документами із складського обліку і внутрішнього переміщення запасів.
Трудові ресурси кваліфікованих працівників позивача станом на 01.04.2010р. склали 344 особи, на 30.09.2011р. - 372 особи.
Для перевезення сировини та транспортування готової продукції покупцям на ТОВ «Механічний завод» задіяні як власні транспортні засоби кількістю 47 одиниць, так і транспортні засоби перевізників за відповідними договорами.
За період що перевірявся підприємством провадилась господарська діяльність, спрямована на отримання доходів.
Для здійснення господарської діяльності, тобто в цілях отримання доходів від реалізації вироблених алюмінієвих сплавів, підприємству необхідно було мати необхідний обсяг матеріальних ресурсів, в тому числі, придбати в якості сировини брухт та відходи алюмінієвих сплавів. Понесені ТОВ «Механічний завод» витрати на придбану у вищезазначених контрагентів сировину та ТМЦ в сумі 91012020,30 грн. за період 01.04.2010р. по 31.12.2010р. є економічно обґрунтованими, оскільки підприємство за цей же період отримало доходи в сумі 132613670,00 грн. від реалізації на експорт алюмінієвих сплавів, які були вироблені з цієї сировини. Доходи від реалізації на експорт за цей період склали 91% від загального обсягу валових доходів, отриманих від реалізації готової продукції ТОВ «Механічний завод».
Таким чином судом встановлено відповідний рух активів (коштів та товару) позивача, підтверджено провадження оподатковуваної господарської діяльності з метою отримання прибутку та зв'язок такої діяльності із придбанням товарів у контрагентів за спірними правочинами.
Щодо позиції позивача про відсутність у податкового органу підстав визнавати зазначені угоди нікчемними, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Належне встановлення умислу можливе лише в межах кримінального процесу. Доказом вини може бути вирок суду постановлений у кримінальній справі або інше судове рішення, яке підтверджує вину особи. Разом з тим акт перевірки не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб Позивача на порушення публічного порядку, не пояснює, в чому саме таке порушення полягає. Відповідачем не надано вироку суду, який набув законної сили, відносно керівників контрагентів позивача або іншої особи, яка використовувала дане підприємство з метою ухилення від оподаткування.
Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення.
Отже, суд погоджується із позицією позивача, що відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, приміщень, чисельності персоналу, умови його транспортування. Відповідач не навів жодного нормативного акту, який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тому правочини між позивачем та його постачальниками є оспорюваними, тобто, є правомірними, до того часу, поки їх недійсність не буде встановлена судом. Оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів із ПП "Проммет-М", ПП "Контур-Прим", ТОВ "СТО Балканар", ТОВ "Восток Інвест Метал", МПП "Промтехресурс", ТОВ "Строй-Вінд", ПП "Стальсервіс", ПП "Краун-С", ТОВ "Южспецсплав"» законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки висновки відповідача про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
ДПІ не надало суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем його контрагенти були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.
Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.
Із наведеного слідує, що оскільки нікчемність вчинених позивачем правочинів по купівлі-продажу товару відповідачем не встановлена у акті перевірки та не доведена під час розгляду справи, а тому викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є безпідставними.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх повністю.
Керуючись ст.ст.94, 122, 158-163,167 КАС України, суд -
постановив:
Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.03.2012р. № 0000031504, від 21.03.2012р. № 0002082201, № 0002092201.
Стягнути із державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод" понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2146,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 липня 2012 р.
Суддя Морська Г.М.
кат. 8.2.6