Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
19 липня 2012 р. № 2-а- 7084/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Заічко О.В.
при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2,
відповідача - Подобайло І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень - рішень, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, а саме: № 0005681702, №0005671702 від 06.03.2012 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 619/17-207/НОМЕР_2 від 24.02.2012р. На думку позивача, зменшення суми належним чином підтвердженого податкового кредиту та витрат позивача здійснено виключно на підставі висновків актів перевірки його контрагентів.
Позивач не погоджується з доводами Відповідача про відсутність реальності господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Сканто» і ТОВ «Інтехмаш» та вважає, що вони не можуть буту прийнятими до уваги, оскільки вони мотивовані висновками актів перевірок зазначених контрагентів.
Позивачем зазначається, що твердження в акті перевірки про нікчемність правочинів між ним та його контрагентами, у зв'язку з чим донараховано податкові зобов'язання з ПДВ та ПДФО, не відповідають дійсності. Згідно ст. 216 ЦКУ вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. До кола таких заінтересованих осіб органи ДПС не належать. Адже відповідно до ст. 1 ЦКУ цивільним законодавством (частиною якого є у тому числі й ст. 216 ЦКУ) регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, що інше не встановлено законом. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені безпідставно, за результатами застосування наслідків недійсності нікчемного правочину податковим органом, який не є суб'єктом цивільних відносин, а тому підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова, з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що висновки акту перевірки № 619/17-207/НОМЕР_2 від 24.02.2012р., складеного фахівцями ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС, стосовно встановлених порушень, відповідають вимогам діючого законодавства України, а податкові повідомлення- рішення № 0005681702, №0005671702 від 06.03.2012 року правомірні, та є такими, що скасуванню не підлягають. Так, перевіркою встановлені порушення позивачем: п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, оскільки ФОП ОСОБА_1 було занижено суму ПДВ на загальну суму 96800,00 грн.; порушено ст.19 п.19.1 «а» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІУ від 22.05.2003 р., зі змінами та доповненнями, а саме за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р. облік за формою «10» здійснювався не належним чином; неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, а саме: ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 із зазначеними у акті перевірки постачальниками; ст.137 Податкового кодексу України, оскільки позивачем за 2011р. занижено валовий дохід на суму непідтверджених витрат у розмірі 405000,00 грн. з ТОВ «Інтехмаш» та на суму 79000,00 грн. з ПП «Сканто», у зв'язку з тим, що правочини, вчинені ФО-П ОСОБА_1 не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 72600,00 грн.
За клопотанням відповідача судом замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, про що винесена відповідна ухвала суду від 17.07.2012 року.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Встановлено, що позивач, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований у Виконавчому комітеті Харківської міської Ради 23.01.2002 р., отримав свідоцтво про державну реєстрацію номер запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців № 0061215 від 23.01.2002 р., на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова перебуває з 24.01.2002р., реєстраційний номер № 1063.
Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, відповідно до направлення від 06 лютого 2012 року № 210, виданого ДПІ у Київському районі та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, фахівцем відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2011р., відповідно до затвердженого плану перевірки.
Результати перевірки ФО-П ОСОБА_1 оформлені актом від 24.02.2012 року № 619/17-207/НОМЕР_2 (а.с. 10-46).
З посиланням на даний акт перевірки 06.03.2012 року ДПІ у Київському районі м.Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0005681702, за платежем : податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 72600,00 грн.; №0005671702, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 121000,00 грн., з яких 96800,00 грн. - основного платежу; 24200,00грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с. 47; 48).
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображене в акті перевірки від 24.02.2012р. № 619/17-207/НОМЕР_2 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:
- ст.19 п.19.1 «а» ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІУ від 22.05.2003 р. зі змінами та доповненнями, а саме за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р. облік за формою «10» здійснювався не належним чином;
- неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, а саме: ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 з зазначеними у акті перевірки постачальниками;
- ст.137 Податкового кодексу України, за 2011р. занижено валовий дохід на суму непідтверджених витрат у розмірі 405000,00 грн. з ТОВ «Інтехмаш» та на суму 79000,00 грн. з ПП «Сканто» у зв'язку з тим, що правочини, вчинені ФО-П ОСОБА_1 не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 72600,00 грн.;
- ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено суму ПДВ на загальну суму 96800,00 грн.
Позивач, не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями направив скаргу до ДПС у Харківській області, в якій просив їх скасувати.
Рішенням ДПС у Харківській області про результати розгляду скарги від 10.05.2012 року № 571/Д/10.2-17 податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 06.03.2012 року № 0005681702, за платежем : податок з доходів фізичних осіб, скарга в частині застосування штрафних санкцій з ПДВ у розмірі 24199 грн. задоволена, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін; податкове повідомленні-рішення №0005671702 - залишено без змін, а скарга ФОП ОСОБА_1- в цій частині залишена без задоволення. Рішенням ДПС України від 07.06.2012 року №14534/Д/10-2315 про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення відповідача залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення (а.с. 55-65).
За матеріалами справи судом достеменно встановлено, представником відповідача в ході розгляду справи визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки Харківської об'єднаної ДПІ щодо діяльності контрагентів позивача - ПП «Сканто» та ТОВ «Інтехмаш», які відображені в актах перевірок зазначених суб'єктів господарювання.
Так, відповідачем зазначається, що одним з постачальників ФО-П ОСОБА_1 було приватне підприємство «Сканто», код 36875101, яке значиться на обліку в ХОДПІ. На підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, наказу Харківської ОДПІ № 588 від 09.06.2011 року на право проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Сканто» (код за ЄДРПОУ 36875101) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 працівниками Харківської ОДПІ 09 червня 2011року на юридичну адресу ПП «Сканто»: Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, вул. Піщана, буд.7, було здійснено виїзд з метою вручення копії наказу „Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Сканто» та повідомлення про запрошення на підписання акту перевірки №8928 від 09.06.2011р. По зазначеній адресі охоронець повідомив, що на даний час посадові особи відсутні. Повідомлення про запрошення на підписання акту перевірки №8928 від 09.06.2011р. та копію наказу № 588 від 09.06.2011 року не було вручено у зв'язку з відсутністю посадових осіб ПП «Сканто» за вищезазначеною адресою.
Фахівцями Харківської ОДПІ складений акт відсутності посадових осіб за №124/234/36875101 від 09.06.2011р., копію наказу та запрошення направлено на юридичну адресу ПП «Сканто» поштою 09.06.2011р.
Згідно бази даних «Бест-Звіт» ХОДПІ загальна чисельність працюючих на ПП «Сканто» по «Розрахунку з комунального податку за 4 кв. 2010 року» складає - 1 працівник. Основних фондів підприємство не має. Крім того, підприємство до ХОДПІ не надає звіти щодо наявності транспортних засобів та звіти про забруднення навколишнього середовища. Зазначені обставини свідчать про відсутність на підприємстві транспортних засобів, які свідчать про транспортування товарно- матеріальних цінностей, а також свідчать про відсутність використання будь-яких орендованих транспортних засобів для транспортування.
На підставі вищенаведеного, відповідачем робиться висновок, що правочини укладені від імені ПП «Сканто» не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства. Відповідач зазначає, що правочини, вчинені ПП «Сканто» з ФО-П ОСОБА_1 не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
Таким чином, до складу витрат зазначених у деклараціях про доходи ФО-П ОСОБА_1 неправомірно було віднесено суми витрат згідно наданих до перевірки первинних документів отриманих від вищезазначеного підприємства, а саме за 2011р. у сумі - 79000,00 грн. без ПДВ.
Крім того, відповідачем зазначається, що згідно наданих документів, одним з постачальників ФО-П ОСОБА_1 було ТОВ "Інтехмаш", код 37263473, яке значиться на обліку в ХОДПІ. За місцем реєстрації ТОВ «Інтехмаш» та його посадові особи відсутні, про що складено акт про відсутність суб'єкта господарювання за юридичною /фактичним місцезнаходженням № 602/26-020 від 25.06.2011р.
Згідно з актом перевірки Харківської ОДПІ від 05.07.2011 № 1427/234/37263473 позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтехмаш» за період 01.03.2011 по 31.05.2011 було встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст.. 4, ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 3, ст. 4, ст. 5 Зпакону України «Про оподаткування прибутку підприємств», неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.
Податковим органом зазначається, що загальна чисельність працюючих на ТОВ «Інтехмаш» згідно бази даних ХОДПІ складає -9 осіб. Податковим органом зазначається, що контрагент позивача - ТОВ «Інтехмаш» надає до державного податкового органу додаток до Декларації про прибуток підприємств К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації, який містить інформацію про балансову вартість запасів; розрахунок амортизаційних відрахувань; витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат. ТОВ «Інтехмаш» надавало до ХОДПІ додаток до Декларації про прибуток підприємств К1/1. Згідно додатку до Декларації про прибуток підприємств К1/1, залишків ТМЦ на підприємстві не було, наявність основних фондів лише 2 групи станом на 01.10.11 р. у сумі 603,1 тис.грн. свідчить, що на підприємстві не має складських, офісних приміщень та торгівельного обладнання для здійснення основного виду діяльності. ТОВ «Інтехмаш» до ХОДПІ не надає звіти щодо наявності транспортних засобів та звіти про забруднення навколишнього середовища. Зазначені обставини свідчать про відсутність на підприємстві транспортних засобів, які свідчать про транспортування товарно- матеріальних цінностей, а також свідчать про відсутність використання будь-яких орендованих транспортних засобів для транспортування. Перевіркою ТОВ «Інтехмаш» встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.
На підставі вищевикладеного відповідачем робиться висновок, що правочини, вчинені ТОВ «Інтехмаш» з ФО-П ОСОБА_1 не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Таким чином, до складу витрат, зазначених у деклараціях про доходи, ФО-П ОСОБА_1 неправомірно було віднесено суми витрат згідно наданих до перевірки первинних документів, отриманих від вищезазначеного підприємства, а саме за 2011р. у сумі - 405000,00 грн. без ПДВ. Всього за 2011р. у деклараціях про доходи ФО-П ОСОБА_1 неправомірно було віднесено суми витрат згідно наданих до перевірки первинних документів у сумі - 484000,00 грн. без ПДВ.
На підставі вищезазначених актів контрагентів позивача - ПП «Сканто» та ТОВ «Інтехмаш», складених Харківською ОДПІ, відповідачем - ДПІ у Київському районі м.Харкова, робиться висновок, що з урахуванням вищенаведених обставин, встановлені наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Сканто» та ТОВ «Інтехмаш», та як наслідок у ФОП ОСОБА_1 відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платниками податків та зборів: ПП «Сканто» та ТОВ «Інтехмаш».
Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 24.02.2012р. №619/17-207/НОМЕР_2, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.
З наявних у справі документів вбачається, що відповідач, з посиланням на ст.137 Податкового кодексу України, зазначає, що ФОП ОСОБА_1 за 2011р. занижено валовий дохід на суму непідтверджених витрат у розмірі 405000,00 грн. з ТОВ «Інтехмаш» та на суму 79000,00 грн. з ПП «Сканто» у зв'язку з тим, що правочини, вчинені ФО-П ОСОБА_1 не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
Згідно розрахунку сума податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності становить: 484000,00 *15% = 72600,00 грн.
Відповідно до вимог п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 - VI, зі змінами та доповненнями, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.
Згідно п.177.1. ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
За приписами п.177.2. ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду виписані ПП «Сканто» та ТОВ «Інтехмаш» податкові та видаткові накладні.
Так, на виконання укладеного 27.01.2011 року між позивачем та ПП «Сканто» договору купівлі-продажу № 27/01, контрагентом позивача на його адресу виписані: рахунок-фактуру, видаткову накладну № 39908 від 03.02.2011 р. та податкову накладну №39908 від 03.02.2011 р. на загальну суму 94800,00 грн. (а.с. 79-81).
Відповідно до платіжного доручення оплата за отриманий товар та послуги позивачем зроблена у повному обсязі на суму 94800,00 грн. (а.с. 82).
На виконання укладеного між позивачем та ТОВ «Інтехмаш» умов договору купівлі-продажу від 10.05.2011 року № 10/05, ТОВ «Інтехмаш» на адресу позивача виписані рахунок-фактуру № 10/05 від 10.05.11, видаткову накладну № 2009 від 20.05.2011 р. та податкові накладні № 1315 від 13.05.2011 р. на загальну суму 80184,00 грн., у т.ч. ПДВ 13364,00 грн.; № 1918 від 19.05.2011 на загальну суму 70548,00 грн., у т.ч. ПДВ 11758,00 грн.; № 2009 від 20.05.2011 на загальну суму 335268,00 грн., у т.ч. 55878,00 грн. (а.с. 66-70).
Оплата за отриманий у ТОВ «Інтехмаш» товар здійснювалась позивачем, відповідно до платіжних доручень: № 181 від 13.05.2011 на суму 42402,00 грн.; № 182 від 13.05.3011 на суму 37782,00 грн.; № 202 від 19.05.2011 на суму 34272,00 грн.; № 203 від 19.05.2011 на суму 36276,00 грн., № 210 від 24.05.2011 на суму 30906,00 грн., № 211 від 24.05.2011 на суму 30810,00 грн., № 221 від 27.05.2011 на суму 38688,00 грн., № 222 від 27.05.2011 на суму 31350,00 грн. (а.с.71-78).
Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.
За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.
Отже, будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в акті перевірки та під час їх дослідження в судовому засіданні, не встановлено, що не заперечувалося представником відповідача під час судового розгляду справи.
Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України документи, а саме: вищеперелічені платіжні доручення, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.
Таким чином, копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості придбаних товарів за договором купівлі-продажу № 27/01 від 27.01.2011 з ПП «Сканто» та договором купівлі-продажу від 10.05.2011 року № 10/05, укладеному з ТОВ «Інтехмаш» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою у спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.
У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами вищезазначених правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не надав. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних у ПП «Сканто» та ТОВ «Інтехмаш» товарів, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.
Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, поза як зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.
З матеріалів справи судом встановлено, що перевіркою правильності віднесення до складу податкового кредиту ФО-П ОСОБА_1 сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів, робіт, послуг за період з 01.04.2009р. по 31.12.2011р. відповідачем встановлено, що за перевіряємий період підприємець включав до складу податкового кредиту суми ПДВ у відповідності з вимогами п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755, зі змінами та доповненнями. В результаті автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлені розбіжності, а саме:
- у лютому 2011 року: розбіжності по додатку № 5 з ПП „Сканто", ІПН 368751020230 у розмірі 15800,00 грн. Розбіжності виникли внаслідок того, що ХОДПІ у Харківській області була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ПП "СКАНТО" (код ЄДРПОУ 36875101) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 відповідно до складеного акту перевірки від 10.06.2011 року № 1258/234/36875101.
- у травні 2011 року: розбіжності по додатку № 5 з ТОВ „Інтехмаш", ІПН 372634720237 у розмірі 81000,00 грн. Розбіжності виникли внаслідок того, ХОДПІ у Харківській області була проведена документальної невиїзної позапланова перевірка ТОВ "Інтехмаш" (код ЄДРПОУ 37263473) з питань дотримання вимог з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період за період з 19.10.2010 по 31.01.2011 та з 01.03.2011 по 31.05.2011 та по податку на прибуток за 4кв.2010 р. та 1 кв.2011 р. відповідно до складеного акту перевірки № 1427/234/37263473 від 05.07.2011 року.
Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами п.201.4. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Таким чином, діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України,
Враховуючи вищевикладене, підприємство позивача отримало від ПП «Баварія-Ф» у серпні-жовтні 2011 року податкові накладні, які саме і були підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту у серпні-жовтні 2011 року, ці накладні оформлені у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.
За приписами п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на порушення ФОП ОСОБА_1 вищенаведених норм законодавства, оскільки а ні під час проведеної перевірки, а ні під час судового розгляду не встановлено факту використання отриманих від ПП «Сканто» та ТОВ «Інтехмаш» товарів не в межах господарської діяльності позивача; сплачені позивачем кошти у зв'язку із придбанням товарів, підтверджені оформленими належним чином податковими накладними та платіжними дорученнями. Суд приходить до висновку, що порушення, викладені та зафіксовані відповідачем в акті перевірки від 24.02.2012р. № 619/17-207/НОМЕР_2, не знайшли підтвердження під час судового розгляду справи.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Суд зазначає, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р., відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років несе (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотивах складених Харківською ОДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача -ПП «Сканто» та ТОВ «Інтехмаш» - актів перевірок.
Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.
Проте, в акті перевірки від 24.02.2012р. № 619/17-207/НОМЕР_2 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними угодами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету укладених правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт та товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ними господарських операцій.
Суд зазначає, що укладені ФОП ОСОБА_1 з ПП «Сканто» та ТОВ «Інтехмаш» правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.
Відповідачем в акті перевірки зазначається, що перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлена неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, чим порушено ч. 1 ст. 203, 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Суд не погоджується з вищенаведеними твердженнями відповідача та зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).
Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9).
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).
Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.
Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
При цьому ані Закон України "Про податок на додану вартість", ані Податковий кодекс України не встановлюють обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.
Вищевикладені обставини свідчать про те, що договори, укладені між ФОП ОСОБА_1 з ПП «Сканто» та ТОВ «Інтехмаш» укладено сторонами з додержанням норм цивільного та господарського права, містить всі суттєві умови, мав реальний характер та був виконаний сторонами. Зміст договору не суперечить актам цивільного законодавства.
Зазначені договори не містять ознак, передбачених ст. 228, 230, 234 ЦК України, які визначають нікчемність правочину, що порушує публічний порядок, а також недійсність правочину, вчиненого під впливом обману або без наміру створення правових наслідків.
Зазначені вище обставини спростовують судження перевіряючих про те, що договіри, укладені між ФОП ОСОБА_1 з ПП «Сканто» та ТОВ «Інтехмаш» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, так як на підставі зазначених вище договорів позивач отримував товар, необхідний йому для здійснення власної господарської діяльності, а ПП «Сканто» та ТОВ «Інтехмаш» отримали грошові кошти за реалізований ними товар.
Крім того, з матеріалів справи судом вбачається, що позивачем були належним чином оформлені усі господарські операції з ПП «Сканто» та ТОВ «Інтехмаш». Позивач має всі необхідні первинні бухгалтерські та податкові документи, які підтверджують взаємовідносини із зазначеним суб'єктом господарювання, а сааме: видаткові та податкові накладні, розрахункові документи, які надають платнику податків право відображати зазначені господарські операції в податковому та бухгалтерському обліку.
Суд також зазначає, що факт наявності у ФОП ОСОБА_1 первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують взаємовідносини з ПП «Сканто» та ТОВ «Інтехмаш», посадовими особами відповідача, які проводили перевірку, не заперечуються.
Між тим, посилання відповідача на акти перевірок, складених Харківською ОДПІ, стосовно вищезазначених контрагентів позивача - не може бути взятий судом до уваги оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання податковим органом в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.
Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Державна податкова служба повинна керуватись в своїй діяльності нормами законів та нормативних актів.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету укладених угод з напрямом господарської діяльності підприємства позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за укладеними правочинами, відповідачем до суду не надано.
При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідна сторона - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними та підлягають скасуванню.
З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення податковими повідомленнями-рішеннями від 06.03.2012 року № 0005681702 та №0005671702 прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 71, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова винесені відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, а саме: № 0005681702, № 0005671702 від 06.03.2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 24.07.2012 року.
Суддя Заічко О.В.