Справа № 2а/1770/266/2012
06 червня 2012 року 12год. 50хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Боровець І.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_4., Журов Р.В.,
відповідача: представник не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Автотранс"
до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Норд-Автотранс» (далі, - ТОВ «Норд-Автотранс») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001002351 та №0001012351 від 10.08.2011 року.
В ході судового розгляду справи, керуючись ст. 55 КАС України, суд допустив заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Рівненському районі її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Рівненському районі).
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали. В обґрунтування позову зазначили, що валові витрати за ІІ-ІІІ квартал 2010 року та податковий кредит березня, квітня, травня, липня, серпня 2010 року позивачем сформовано відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», що діяли на час існування відповідних правовідносин. Пояснили суду, що перевірка ТОВ «Норд-Автотранс» призначалась та проводилась в рамках кримінальної справи №82/254-10, порушеної по факту вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, тобто створення ПП "ТЕК-Дебют-Захід", ТОВ "Норд-Автотранс", ТОВ "Транспортна компанія-Ромокс", з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно за попередньою змовою, що заподіяло великої матеріальної шкоди державі, тобто за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч. 2 ст. 205 КК України. Стверджують, що висновки податкового органу про порушення позивачем положень п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року ґрунтуються не на даних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Норд-Автотранс», а виключно на поясненнях суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які містилися в матеріалах кримінальної справи №82/254-1. Вказують на те, що податковий орган в силу вимог п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України не мав правових підстав приймати за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Стверджують, будь-якого рішення за результатами розгляду кримінальної справи №82/254-1 судом прийнято не було, однак, всупереч цьому, 10.08.2011 року ДПІ у Рівненському районі було прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення. Крім того, вказали суду на те, що кримінальну справу №82/254-1, на підставі п.2 ст.6 КПК України, було закрито, у зв'язку з відсутністю у діянні складу злочину. В зв'язку з наведеним, представники позивача вважають висновки акта перевірки про порушення ТОВ «Норд-Автотранс» положень п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року безпідставними, а податкові повідомлення - рішення №0001002351 та №0001012351 від 10.08.2011 року такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просили суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами невиїзної документальної перевірки позивача з питань нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ПП ОСОБА_2., ПП ОСОБА_1. та ТОВ «Транспортна компанія - Ромокс» за період з 24.09.2008р. по 15.10.2010р. встановлено порушення п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 187940 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 144399 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ПП ОСОБА_2., ПП ОСОБА_1. і ТОВ «Транспортна компанія - Ромокс». Стверджує, що відповідно до інформації, наданої ОВС СВ УСБ України в Рівненській області, усі господарські операції ТОВ «Норд-Автотранс» з ПП ОСОБА_2., ПП ОСОБА_1. не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», оскільки останні підприємницькою діяльністю не займалися, особистих підписів на бухгалтерських, фінансових та податкових документах не ставили. Вказав на те, що матеріали кримінальної справи №82/254-1 містять пояснення ПП ОСОБА_2., ПП ОСОБА_1., з яких вбачається, що на їхні розрахункові рахунки перераховувалися грошові кошти за господарські операції та експедиційно - транспортні послуги, які фактично не виконувалися, так як підприємцями фінансово-господарської діяльності не здійснювалось. У зв'язку з цим, стверджує, що позивачу правомірно донараховано податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість. Вважає податкові повідомлення - рішення №0001002351 та №0001012351 від 10.08.2011 року обґрунтованими і такими, що не підлягають скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.09.2008 року ТОВ «Норд-Автотранс» зареєстроване юридичною особою, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т.1 а.с.68).
З матеріалів справи вбачається, що 11.01.2011 року старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Рівненській області винесено постанову про порушення кримінальної справи по факту вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, тобто створення ПП "ТЕК-Дебют-Захід", ТОВ "Норд-Автотранс", ТОВ "Транспортна компанія-Ромокс", з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно за попередньою змовою, що заподіяло великої матеріальної шкоди державі, тобто за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України присвоївши їй номер 82/254-10 (т.4 а.с.89-90).
18.01.2011 року в межах кримінальної справи №82/254-10 слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Рівненській області винесено постанову про призначення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Норд-Автотранс» з питань нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні взаємовідносин з ПП ОСОБА_2., ПП ОСОБА_1. та ТОВ «Транспортна компанія - Ромокс» за період з 24.09.2008р. по 15.10.2010р. (т.1 а.с.209-210).
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 17.02.2011 року по 23.03.2011 року ДПІ у Рівненському районі на підставі наказу №99 від 16.02.2011 року (т.1 а.с.211) та направлення на перевірку №92/23-138 від 16.02.2011 року (т.1 а.с.212) було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Норд-Автотранс" з питань нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ПП ОСОБА_2., ПП ОСОБА_1. та ТОВ «Транспортна компанія - Ромокс» за період з 24.09.2008р. по 15.10.2010р., за результатами якої складено акт №151/19/23-100/36156788 від 02.03.2011 р. (т.1 а.с.13-24).
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0001002351 від 10.08.2011 року, яким ТОВ "Норд-Автотранс" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 180669 грн., у тому числі за основним платежем - 144399 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 36270 грн. (т.1 а.с.10);
- №0001012351 від 10.08.2011 року, яким ТОВ "Норд-Автотранс" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 235095 грн., у тому числі за основним платежем - 187940 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 47155 грн. (т.1 а.с.11).
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0001012351 від 10.08.2011 року в частині збільшення ТОВ "Норд-Автотранс" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 187940 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 46985 грн., суд виходить з наступного.
З описової частини акта перевірки від 02.03.2011 року (т.1 а.с.13-24) вбачається, що у перевіряємому періоді ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1. надавали для ТОВ "Норд-Автотранс" експедиційно - транспортні послуги. Згідно даних первинних документів загальна сума наданих ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1. для позивача у 2010 році експедиційно - транспортних послуг, відповідно складає 258433 грн. з ПДВ та 159687 грн. з ПДВ.
Актом перевірки констатовано, що перевірку проведено на підставі первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, вилучених в ході розслідування кримінальної справи. Для проведення перевірки ТОВ "Норд-Автотранс" старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Рівненській області надано доступ до вилучених документів та електронних баз даних 1С «Бухгалтерія» (стор.4 акта).
Для проведення перевірки було надано первинні документи (договори-заявки, акти прийому передачі робіт, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату наданих послуг та ін), що підтверджують взаємовідносини з ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1. та дають право на віднесення витрат до складу валових витрат позивача. Однак, у всіх представлених договорах-заявках на перевезення та товарно-транспортних накладних не розшифровано назву вантажу, що суперечить ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року за №1955-IV (стор.13 акта).
Одночасно, в акті перевірки податковим органом зазначено, що 15.10.2010 року заступником прокурора Рівненської області було порушено кримінальну справу щодо фактів фіктивного підприємництва, скоєного за попередньою змовою групою осіб із числа службових осіб ТОВ "Норд-Автотранс", ТОВ "Транспортна компанія-Ромокс" та приватних підприємців, з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України. В рамках розслідування даної кримінальної справи, 27.10.2010 року та 29.10.2010 року слідчим ОВС СВ ПМ ДПА в Рівненській області в якості свідків було допитано відповідно ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1., зі свідчень яких вбачається, що вони фактично не здійснювали ніякої підприємницької діяльності та жодних документів не підписували. Від їхнього імені підприємницьку діяльність та ведення бухгалтерської і звітної документації здійснювала ОСОБА_3., на підставі нотаріально посвідчених довіреностей. На підставі даних свідчень і матеріалів кримінальної справи, податковий орган прийшов до висновку, що на розрахункові рахунки ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1. перераховувалися грошові кошти за господарські операції та експедиційно - транспортні послуги, які фактично не виконувалися, оскільки підприємцями фінансово-господарська діяльність не здійснювалась. У зв'язку з чим, усі операції купівлі-продажу ТОВ "Норд-Автотранс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».
З підстав, викладених в описовій частині акта, податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ "Норд-Автотранс" вимог п.5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року.
Поряд з цим, у висновках акта перевірки податковим органом зазначено про порушення ТОВ "Норд-Автотранс" вимог п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року в результаті чого, позивачем у перевіряємому періоді занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2010 року на суму 104530 грн. і за ІІІ квартал 2010 року на суму 83410 грн., всього на загальну суму 187940 грн.
З висновками податкового органу, які викладені в описовій частині акта перевірки і в розділі 4 «Висновки», суд не погоджується з огляду на наступне.
Судом встановлено, що видами діяльності позивача є: організація перевезення вантажів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдям, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т.1 а.с.68).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року за №1955-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі, - Закон №1955-IV) транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;
транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;
експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Згідно зі ст. 4 Закону №1955-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання.
Перелік послуг, які експедитори за дорученням клієнтів можуть виконувати під час транспортно-експедиторських послуг встановлено статтею 8 Закону №1955-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до ст.9 Закону №1955-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Судом встановлено, що ТОВ "Норд-Автотранс", на виконання своїх зобов'язань перед ТОВ «Транспортна компанія - Ромокс», було укладено договори-заявки на перевезення вантажу з ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1. (т.3 а.с.84-93).
На виконання умов договорів-заявок на перевезення вантажу сторонами оформлено: акти прийому-передачі робіт, рахунки, податкові накладні (т.2 а.с.122-154,198-250, т.3 а.с.1-59, 94-248, т.4 а.с.1-45). Оплата за експедиційно-транспортні послуги здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується виписками банку, меморіальними ордерами (т.1 а.с.125-199, т.2 а.с.38-67,68-71,94). Актом перевірки встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі, - Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Пункт 5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень витрати на оплату експедиційно-транспортних послуг, які були виключені відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до п.п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, які зазначені в цьому Законі, не дозволяється.
У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).
Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
Наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт (послуг), акти прийому-передачі робіт, податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано. Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і представником відповідача не заперечується, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем і ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1., останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, належним чином були зареєстровані платниками ПДВ і не були позбавлені права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства (т.1 а.с.200-201,228-229). Відтак, віднесення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених на оплату експедиційно-транспортних послуг відповідає вимогам п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Враховуючи викладене, суд вважає, протиправним виключення відповідачем витрат на оплату експедиційно-транспортних послуг зі складу валових витрат ТОВ "Норд-Автотранс".
Факт подальшої реалізації отриманих від ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1. експедиційно-транспортних послуг для ТОВ "Транспортна компанія-Ромокс" підтверджується: рахунками, актами виконаних робіт (послуг), податковими накладними (т.2 а.с.155-197), реєстром виданих та отриманих податкових накладних (т.3 а.с.73-83), виписками банку (т.1 а.с.125-199, т.2 а.с.38-67,72-97).
З актів виконаних робіт (послуг), складених позивачем для ТОВ "Транспортна компанія-Ромокс", вбачається, що позивач до даних актів включав попередньо прийняті від ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1. експедиційно-транспортні послуги з відповідною націнкою. За результатами даних операцій з ТОВ "Транспортна компанія-Ромокс" позивачем сформовано податкові зобов'язання з ціни продажу послуг.
Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що договори-заявки на перевезення та товарно-транспортні накладні не відповідають встановленим вимогам законодавства, оскільки в даних документах не розшифровано назву вантажу, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 9 Закону №1955-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору транспортного експедирування є: 1. відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; 2. вид послуги експедитора; 3. вид та найменування вантажу; 4. права, обов'язки сторін; 5. відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; 6. розмір плати експедитору; 7. порядок розрахунків; 8. пункти відправлення та призначення вантажу; 9. порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; 10. строк (термін) виконання договору; 11. а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, на законодавчому рівні закріплено, що однією із істотних умов договору транспортного експедирування є вид та найменування вантажу, однак жодним нормативно-правовим актом не заборонено при позначенні виду та найменування вантажу використовувати абревіатуру, як і не зобов'язано сторони договору розшифровувати вид та найменування вантажу при позначенні його у формі абревіатури.
Податковим органом не надано суду жодних доказів того, що вказані договори-заявки на перевезення не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними.
Відтак, твердження відповідача про невідповідність договорів-заявок на перевезення вимогам законодавства, у зв'язку з відсутністю в даних документах розшифровки назви вантажу, суд вважає безпідставними.
Суд критично оцінює висновки податкового органу про те, що договори, укладені між ТОВ "Норд-Автотранс" та ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1. є нікчемними, та такими, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, суспільства і спрямовані на отримання податкової вигоди, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з ч. 2 цієї ж статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Верховним судом України в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» констатовано, що правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Жодних доказів того, що ТОВ "Норд-Автотранс" та/або ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1. під час укладання договорів завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства суду податковим органом не надано, як і не надано суду відповідного вироку суду щодо посадових осіб позивача чи ПП ОСОБА_2. та/або ПП ОСОБА_1. постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Судом також не беруться до уваги покликання відповідача на матеріали кримінальної справи №82/254-10 порушеної 11.01.2011 року старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Рівненській області по факту вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, тобто створення ПП "ТЕК-Дебют-Захід", ТОВ "Норд-Автотранс", ТОВ "Транспортна компанія-Ромокс", з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно за попередньою змовою, що заподіяло великої матеріальної шкоди державі, тобто за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Отже, факт фіктивного підприємництва встановлюється в порядку кримінального судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2011 року в рамках кримінальної справи №82/254-10 винесено постанову про закриття кримінальної справи по окремому епізоду (т.1 а.с.86-88), а саме: кримінальну справу по факту вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, тобто створення ПП "ТЕК-Дебют-Захід", ТОВ "Норд-Автотранс", ТОВ "Транспортна компанія-Ромокс", з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно за попередньою змовою, що заподіяло великої матеріальної шкоди державі, тобто за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, порушену 11.01.2011 року, провадженням закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину.
З листа старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПС в Рівненській області (т.4 а.с.91) вбачається, що в провадженні слідчого відділу ДПС в Рівненській області відсутні кримінальні справи відносно службових осіб ТОВ «Норд Автотрас», ТОВ «ТК Ромок».
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Вироку суду та/або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили та є обов'язковими для адміністративного суду податковим органом не надано.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТОВ "Норд-Автотранс" та ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1. є необґрунтованими, а посилання на матеріали досудового слідства по кримінальній справі №82/254-10 в обґрунтування висновків викладених в акті перевірки - безпідставними.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених в ході судового розгляду справи обставин, не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про порушення ТОВ "Норд-Автотранс" п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, а відтак податкове повідомлення-рішення №0001012351 від 10.08.2011 року в частині збільшення ТОВ "Норд-Автотранс" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 187940 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 46985 грн. є необґрунтованим, протиправним, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень та таким, що підлягає скасуванню в зазначеній частині.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0001002351 від 10.08.2011 року в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Норд-Автотранс" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 144399 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 36100 грн., суд виходить з наступного.
З описової частини акта перевірки від 02.03.2011 року (т.1 а.с.13-24) вбачається, що ТОВ "Норд-Автотранс" податковий кредит за березень, квітень, травень, липень, серпень 2010 року сформовано по взаємовідносинам з ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1.
В акті перевірки податковим органом зазначено, що на розрахункові рахунки ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1. перераховувалися грошові кошти за господарські операції та експедиційно - транспортні послуги, які фактично не виконувалися, оскільки підприємцями фінансово-господарська діяльність не здійснювалась. У зв'язку з чим, податковий орган вважає, що ТОВ "Норд-Автотранс" від ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1. отримало податкову вигоду, шляхом формування «штучного податкового кредиту».
З перелічених вище підстав, податковим органом зроблено висновок про те, що платником податків порушено вимоги пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року в результаті чого, позивачем у перевіряємому періоді занижено податок на додану вартість за березень, квітень, травень, липень, серпень 2010 року на загальну суму 144399 грн.
З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.
Згідно з пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Серед даного переліку, господарські операції, які є предметом розгляду за цим позовом, відсутні.
Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку па податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Податковий кредит по отриманим послугам позивачем повністю підтверджено відповідними податковими накладними, що не заперечується відповідачем. Податкові накладні були включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т.3 а.с.73-83) та на підставі них здійснювалося формування податкового кредиту.
Судом встановлено, що податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг), акти прийому-передачі робіт, розрахункові (платіжні) документи були складені контрагентами ТОВ "Норд-Автотранс" та містять необхідні реквізити встановлені законодавством. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за отримані послуги, відповідає вимогам п. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Враховуючи викладене, суд вважає, протиправним виключення відповідачем сум ПДВ, сплачених ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1. в ціні за отримані послуги зі складу податкового кредиту ТОВ "Норд-Автотранс".
Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит в березні, квітні, травні, липні, серпні 2010 року не відповідають встановленим вимогам законодавства, оскільки в даних документах не вказано прізвища особи, яка підписала податкову накладну, з огляду на таке.
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Даний перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Норми аналогічного змісту про перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної містяться в пункті 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30 травня 1997 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за №233/2037 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким встановлено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.
З системного аналізу даних правових норм вбачається, що на законодавчому рівні не закріплений обов'язок платника податків зазначати прізвище, ім'я та по батькові особи, яка підписала податкову накладну, оскільки для надання податковій накладній юридичної сили достатньо підпису особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиску печатки такого платника податку.
Податкові накладні від імені ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1., на підставі нотаріально посвідчених довіреностей (т.4 а.с.58-59), підписувалися ОСОБА_5., тобто уповноваженою на це особою, та містять відтиски печаток ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1., а тому правових підстав стверджувати про невідповідність виписаних податкових накладних вимогам законодавства, у зв'язку з відсутністю в даних документах обов'язкових реквізитів, у податкового органу немає.
За таких обставин, суд вважає висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року безпідставним, а відтак податкове повідомлення-рішення №0001002351 від 10.08.2011 року в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Норд-Автотранс" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 144399 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 36100 грн. - протиправним і таким, що підлягає скасуванню в зазначеній частині.
Одночасно суд зауважує, що згідно з п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за №34/18772 (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) (далі - Прядок №984) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до п. 5.2 розділу ІІ Порядку №984 (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема:
· чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
· зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Всупереч цьому, акт перевірки не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у позивача на створення правових наслідків за результатами господарських операцій з ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_1., а твердження представника відповідача про це спростовується наявними в матеріалах справи первинними документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, акт перевірки містить суперечності щодо посилання на норми законодавчих актів, що порушені платником податків. Так, в висновках акта перевірки вказано на порушення позивачем п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, хоча описова частина акта містить вказівку на порушення ТОВ "Норд-Автотранс" п.5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу вимог п.86.9. ст.86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Додатково, вказане правило зазначене і в нормі п.58.4 ст.58 Податкового кодексу України, за якою, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Це правило не застосовується лише тоді, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.
Перевірка позивача, результати якої оформлені актом №151/19/23-100/36156788 від 02.03.2011 р. була призначена на підставі постанови слідчого від 18.01.2011 року в межах кримінальної справи №82/254-10, по якій ні вироку, ні постанови суду про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами на сьогоднішній день немає. В той же час, податкові повідомлення-рішення №0001002351 та №0001012351 прийняті ДПІ у Рівненському районі 10.08.2011 року на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Рівненській області від 15.07.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно директора ТОВ "Норд-Автотранс" ОСОБА_4. у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину передбаченого ст.212, 366 КПК України, яку відповідачем було отримано 20.07.2011 року. До того ж дана постанова була скасована прокуратурою Рівненської області.
Наведене вище свідчить про порушення відповідачем норми п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0001002351 та №0001012351 від 10.08.2011 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 180499 грн. та по податку на прибуток на загальну суму 234925 грн., діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством, а тому вказані податкові повідомлення-рішення в зазначеній частині є протиправними, такими, що прийняті без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень і підлягають скасуванню в даній частині.
Враховуючи вимоги п.1 ч.2 ст. 162 КАС України, згідно з якими у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, і те, що позивачем оскаржуються правові акти індивідуальної дії, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб постановлення судового рішення про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.
Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням №0001002351 та №0001012351 від 10.08.2011 року в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Автотранс" штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2010 року в сумі 170 грн. та податкової декларації з податку на додану вартість за 2010 рік в сумі 170 грн., суд виходить з наступного.
Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. за № 2181-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі, - Закон № 2181) встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Відповідно до пп. 17.1.1. п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Як вбачається з акта перевірки №151/19/23-100/36156788 від 02.03.2011 р. (т.1 а.с.13-24) ТОВ "Норд-Автотранс" не було подано до податкового органу податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2010 року та податкової декларації з податку на додану вартість за 2010 рік.
За неподання податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2010 року та податкової декларації з податку на додану вартість за 2010 рік податковим органом відповідачу було визначено суми штрафних санкцій у розмірі: 170 грн. - по податку на додану вартість та 170 грн. - по податку на прибуток підприємств.
В судовому засіданні представники позивача не заперечили і визнали факт щодо неподання ТОВ "Норд-Автотранс" податкової звітності з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2010 року та податкової декларації з податку на додану вартість за 2010 рік.
Жодних доказів на підтвердження неправомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за неподання податкової звітності представниками позивача суду не надано і судом не виявлено.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень №0001002351 та №0001012351 від 10.08.2011 року, в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Автотранс" штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2010 року в сумі 170 грн. та податкової декларації з податку на додану вартість за 2010 рік в сумі 170 грн., у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0001002351 та №0001012351 від 10.08.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 180499 грн. та по податку на прибуток на загальну суму 234925 грн.
При зазначених обставинах, вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001002351 та №0001012351 від 10.08.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 180499 грн. та по податку на прибуток на загальну суму 234925 грн. правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача в цій частині суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі №0001002351 від 10.08.2011 року в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Норд-Автотранс" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 144399 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 36100 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі №0001012351 від 10.08.2011 року в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Норд-Автотранс" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 187940 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 46985 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Автотранс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 16,10 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Ткачук Н.С.