Справа № 2а/1770/1756/2012
10 липня 2012 року 10год. 50хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Боровець І.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Муравенко І.А.,
відповідача: представник Троянчук Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства "Водолій -Ера"
до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень , -
Приватне підприємство «Водолій - Ера» (далі, - ПП «Водолій - Ера») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001802342, №0001812342 від 20 квітня 2012 року.
В ході судового розгляду справи, керуючись ст. 55 КАС України, суд допустив заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Рівне її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі, - ДПІ у м. Рівному).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд-Фокс» (далі, - ТОВ «Трейд-Фокс») позивачем сформовано відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість». Стверджує, що висновки відповідача про безтоварність операцій між ПП «Водолій - Ера» та ТОВ «Трейд-Фокс» є необґрунтованими, оскільки на час існування взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Трейд-Фокс», останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства. Крім того, вказав суду на те, що податковим органом грошові зобов'язання та штрафні фінансові санкції з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість нараховані поза межами строку давності, який визначений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». У зв'язку з чим представник позивача вважає висновки акта перевірки про порушення ПП «Водолій - Ера» положень п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року - необґрунтованими, а податкові повідомлення - рішення №0001802342, №0001812342 від 20 квітня 2012 року - недійсними і такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що позаплановою виїзною документальною перевіркою ПП «Водолій - Ера» встановлено порушення товариством вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІV квартал 2008 року і І-ІІ квартали 2009 року на загальну суму 11678,21 грн. та завищено податковий кредит за грудень 2008 року, лютий, березень, травень 2009 року на загальну суму 9342,56 грн. Даний висновок податковим органом зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ «Трейд-Фокс». Зазначає, що ДПІ в м. Рівному від ДПІ у Печерському районі м. Києва було отримано акт позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Трейд-Фокс» від 05.01.2012 року. Зі змісту даного акта перевірки вбачалося, що окружним адміністративним судоми м. Києва у постанові від 16.12.2009 року встановлено, що ОСОБА_3 (згідно установчих та реєстраційних даних є засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Трейд-Фокс») не збирався виступати засновником чи керівником ТОВ «Трейд-Фокс», не планував займатись підприємницькою діяльністю, не складав статут підприємства, не отримував печатки, не вносив майна в статутний фонд, невідомі особи використовуючи його паспортні дані проводили від його імені протиправну діяльність, про яку він дізнався лише згодом, за весь час існування підприємства він не підписував ніякої фінансово-господарської чи бухгалтерської документації, договорів, звітність та декларації не здавав, печатки підприємства ніколи не бачив. Хто виконував ці дії від його імені йому не було відомо, до підприємства відношення не мав. Контролювати діяльність ТОВ «Трейд-Фокс» як власник він не мав змоги і нічого про його діяльність не знає. У зв'язку з чим, податковим органом було зроблено висновок, що ТОВ «Трейд-Фокс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. А тому податковим органом у акті перевірки ПП «Водолій - Ера» зроблений правильний висновок про те, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Трейд-Фокс» здійснені без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. Вказує на неможливість здійснення ТОВ «Трейд-Фокс» господарських операцій на виконання договору, укладеного з позивачем, у зв'язку відсутністю у ТОВ «Трейд-Фокс» умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Вказав суду, що податковим органом не порушено строки давності щодо нарахування податкових зобов'язань, визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки грошові зобов'язання та штрафні фінансові санкції з податку на прибуток підприємств було нараховано за І-ІІ квартал 2009 року та податку на додану вартість за березень, травень 2009 року, тобто в межах 1095 днів. У зв'язку з наведеним просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.02.2005 року ПП «Водолій - Ера» зареєстроване юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, виданим виконавчим комітетом Рівненської міської ради (зворотній бік а.с.64). 11.05.2005 року позивача взято на облік в Рівненській ОДПІ як платника податків, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків (а.с.63). ПП «Водолій - Ера» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №24936717 від 25.03.2005 року (а.с.62). Видами діяльності позивача є: посередництво в торгівлі одягом, взуттям, текстильними та шкіряними виробами, оптова торгівля авто товарами, інші види оптової торгівлі, що підтверджується довідкою статистики з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (зворотній бік а.с.63).
З матеріалів справи вбачається, що з 03.04.2012 року по 09.04.2012 року ДПІ в м. Рівному було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Водолій - Ера» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Трейд-Фокс» за період з 01.11.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт №87/22-100/33408763 від 12.04.2012 р. (а.с.5-10).
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0001802342 від 20.04.2012 року, яким ПП «Водолій - Ера» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 10617,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 8494 грн. та штрафними санкціями на суму 2123,5 грн. (а.с.11)
- №0001812342 від 20 квітня 2012 року, яким ПП «Водолій - Ера» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1990 грн., в тому числі за основним платежем на суму 1592 грн. та штрафними санкціями на суму 398 грн. (а.с.12).
Суд при розгляді справи застосовує законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0001802342 від 20 квітня 2012 року, суд виходить з наступного.
Дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про безпідставне формування позивачем валових витрат по безтоварних операціях з ТОВ «Трейд-Фокс».
Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ПП «Водолій - Ера» з ТОВ «Трейд-Фокс», висновків ДПІ у Печерському районі м. Києва, викладених в акті перевірки №2/23-10/36186021 від 05.01.2012 року (а.с.46-53) та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.
З описової частини акта перевірки №87/22-100/33408763 від 12.04.2012 р. (а.с.5-10) вбачається, що ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Трейд-Фокс» за результатами якої складено акт перевірки №536/1745/3011523250 від 19.12.2011 року (а.с.153-157). В акті перевірки від 19.12.2011 року (а.с.153-157) податковим органом вказано на те, що постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2009 року встановлено, що ОСОБА_3 (згідно установчих та реєстраційних даних є засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Трейд-Фокс») не збирався виступати засновником чи керівником ТОВ «Трейд-Фокс», не планував займатись підприємницькою діяльністю, не складав статут підприємства, не отримував печатки, не вносив майна в статутний фонд, невідомі особи використовуючи його паспортні дані проводили від його імені протиправну діяльність, про яку він дізнався лише згодом, за весь час існування підприємства він не підписував ніякої фінансово-господарської чи бухгалтерської документації, договорів, звітність та декларації не здавав, печатки підприємства ніколи не бачив. Хто виконував ці дії від його імені йому не було відомо, до підприємства відношення не мав. Контролювати діяльність ТОВ «Трейд-Фокс» як власник він не мав змоги і нічого про його діяльність не знає. Таким чином, ТОВ «Трейд-Фокс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Фінансово-господарська діяльність ТОВ «Трейд-Фокс» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Трейд-Фокс», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Трейд-Фокс» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Операції ТОВ «Трейд-Фокс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Трейд-Фокс» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Трейд-Фокс» підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Трейд-Фокс» ) та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.
З перелічених вище підстав податковим органом зроблено висновок про те, що ПП «Водолій - Ера» занижено податок на прибуток на загальну суму 11678,21 грн., а саме: за ІV квартал 2008 року на суму 3184,58 грн., за І квартал 2009 року - 7540,84 грн., за ІІ квартал 2009 року - 952,80 грн.
З такими висновками податкового органу суд погоджується, вважає їх правомірними і обґрунтованими, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконання умов усного договору ТОВ «Трейд-Фокс» для ПП «Водолій - Ера» було виписано: рахунок-фактуру №СФ-7056 від 22.05.2009 року (а.с.13), видаткові накладні №7056 від 22.05.2009 року, №2759 від 11.02.2009 року (а.с14,103). Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.126-136). Актом перевірки констатовано відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ТОВ «Трейд-Фокс». На підставі видаткових накладних, виписаних ТОВ «Трейд-Фокс», позивачем у 2008-2009 роках здійснювалося формування валових витрат за вказаний період.
Об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі, - Закон №334) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Дані норми закону дозволяють платнику податку формувати валові витрати при наявності таких двох умов:
- підтвердження витрат належним чином оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та посвідчують факт її здійснення;
- спрямування результату таких операцій на подальше використання у господарській діяльності платника податків.
У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Разом з тим, правилами ведення податкового обліку, встановленими законодавством чинним на час виникнення спірних правовідносин, зокрема ст. 11 Закону №334 не передбачено вказівки на обов'язковість будь-яких видів документів чи їх форми в підтвердження віднесення певних затрат підприємства до складу валових витрат.
Проте, частинами 1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).
Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
Слід зазначити, що чинне законодавство України не встановлює особливої форми видаткових накладних та вимог до них. У зв'язку з чим суб'єкти господарської діяльності мають право використовувати самостійно розроблені форми (бланки) видаткових накладних. Таке право передбачено Положенням №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Зокрема п. 2.7 даного Положення встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Наявні в матеріалах справи і досліджені судом, видаткові накладні №7056 від 22.05.2009 року, №2759 від 11.02.2009 року (а.с14,103) формально мають всі необхідні встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положенням №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов'язкові реквізити. Проте, суд не розцінює дані видаткові накладні як такі, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування валових витрат, оскільки видаткова накладна має силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції та в разі підписання її законним представником підприємства.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що видаткові накладні №7056 від 22.05.2009 року, №2759 від 11.02.2009 року (а.с14,103) від імені ТОВ «Трейд-Фокс» підписані ОСОБА_3
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2009 року по справі №2а-13115/09/2670, якою задоволено адміністративний позов Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Фокс», третя особа Печерська районна у м. Києві державна адміністрація про припинення юридичної особи (а.с.81-83), встановлено що «Товариство з обмеженою відповідальність «Трейд-Фокс» зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 29.09.2008р. за № 1070102 0000 034646 за адресою: 01010, м. Київ, вул. Цитадельна, 6/8 та знаходиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій під №36186021.
У відповідності до реєстраційних документів ТОВ «Трейд-Фокс», що заходяться в матеріалах справи, його засновником та керівником є ОСОБА_3.
Рішення про створення юридичної особи та його статут мають прийматись на підставі внутрішнього волевиявлення засновника. Однак, ОСОБА_3, надав письмове пояснення з якого вбачається, що він не збирався виступати засновником чи керівником ТОВ «Трейд-Фокс», не планував займатись підприємницькою діяльністю, не складав статут підприємства, не отримував печатки, не вносив майна в статутний фонд, невідомі особи використовуючи його паспортні дані проводили від його імені протиправну діяльність, про яку він дізнався лише згодом, за весь час існування підприємства він не підписував ніякої фінансової-господарської чи бухгалтерської документації, договорів, звітність та декларації не здавав, печатки підприємства ніколи не бачив, хто виконував ці дії від його імені йому не було відомо, до підприємства відношення не мав. Контролювати діяльність ТОВ «Трейд-Фокс»як власник він не мав змоги і нічого про його діяльність не знає».
Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2009 року по справі №2а-13115/09/2670, набрала законної сили 28.01.2010 року, оскільки сторонами у встановленому законом порядку не оскаржувалася (а.с.80).
З урахуванням встановлених в ході судового розгляду даної справи обставин, суд прийшов до висновку, що так як видаткові накладні, виписані ТОВ «Трейд-Фокс», підписані особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ «Трейд-Фокс», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, то такі видаткові накладні не можна вважати належним чином оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування на їх підставі валових витрат за перевірений період ПП «Водолій - Ера» є безпідставним.
Відтак, висновки податкового органу про завищення валових витрат ПП «Водолій - Ера» за ІV квартал 2008 року та за І - ІІ квартал 2009 року, суд вважає обґрунтованими.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення №0001802342 від 20.04.2012 року, яким ПП «Водолій - Ера» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 10617,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 8494 грн. та штрафними санкціями на суму 2123,5 грн., у зв'язку з чим правові підстави для його скасування у суду відсутні.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0001812342 від 20 квітня 2012 року, суд виходить з наступного.
Дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по безтоварних операціях з ТОВ «Трейд-Фокс».
Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ПП «Водолій - Ера» з ТОВ «Трейд-Фокс», висновків ДПІ у Печерському районі м. Києва, викладених в акті перевірки №2/23-10/36186021 від 05.01.2012 року (а.с.46-53) та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.
Зазначені операції оформлені первинною документацією позивача, яка була надана під час перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи і досліджені судом. Так, з наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що на виконання умов усного договору ТОВ «Трейд-Фокс» для ПП «Водолій - Ера» було виписано податкові накладні №7056 від 22.05.2009 року, №2759 від 11.02.2009 року, №2970 від 06.03.2009 року (а.с.15,104, зворотній бік а.с.103), на підставі яких позивачем у 2008-2009 роках здійснювалося формування податкового кредиту з ПДВ.
З підстав, вказаних в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій ТОВ «Трейд-Фокс» з ПП «Водолій - Ера» та аналізу первинних документів позивача, наданих для перевірки, податковим органом було зроблено висновок про завищення ПП «Водолій - Ера» податкового кредиту на загальну суму 9342,56 грн., а саме: за грудень 2008 року на суму 2547,66 грн., лютий 2009 року - 5203,17 грн., березень 2009 року - 829,50 грн., травень 2009 року - 762,23 грн.
З такими висновками податкового органу суд погоджується, вважає їх правомірними і обґрунтованими, виходячи з наступного.
У відповідності до пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пп.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Форма податкової накладної та порядок її заповнення затверджені пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за №233/2037 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі, - Наказ №165).
Згідно з пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача: ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Пунктом 18 Наказу №165 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З системного аналізу даних правових норм вбачається, що податкова накладна є звітним документом, який посвідчує факт купівлі, продажу товарів (робіт, послуг), виконання робіт тощо, а тому всі складені екземпляри податкової накладної повинні бути підписані власноручно уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) особою.
Наявні в матеріалах справи податкові накладні №7056 від 22.05.2009 року, №2759 від 11.02.2009 року, №2970 від 06.03.2009 року (а.с.15,104, зворотній бік а.с.103) формально мають всі необхідні встановлені Законом №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Наказом №165 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов'язкові реквізити. Однак, сама по собі наявність у позивача податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки податкова накладна має силу первинного документу лише в разі підписання її особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг).
Судом встановлено, що податкові накладні від імені ТОВ «Трейд-Фокс» підписані ОСОБА_3, який заперечує свою причетність до діяльності даного підприємства.
Отже, податкові накладні виписані ТОВ «Трейд-Фокс» не є належним чином оформленими і підписаними повноважними особами документами, що посвідчують факт здійснення господарських операцій, і не можуть бути підставою для віднесення вказаних у них сум ПДВ до складу податкового кредиту ПП «Водолій - Ера».
Така ж правова позиція, викладена Верховним судом України в постанові від 05 березня 2012 року (http://геуеstr.court.gov.ua/Review/24068085), якою встановлено, що «ТОВ «Фенстер-Омега» та ТОВ «Любомир-1», податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ «Нафта» податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним».
Відповідно до ч.2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Статтею 244-2 КАС України встановлено, що суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
З урахуванням встановлених в ході судового розгляду справи обставин, суд погоджується з висновком податкового органу про безпідставність формування ПП «Водолій - Ера» податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, підписаних особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ «Трейд-Фокс».
За наведених обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-№0001812342 від 20 квітня 2012 року, яким ПП «Водолій - Ера» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1990 грн. в тому числі за основним платежем на суму 1592 грн. та штрафними санкціями на суму 398 грн., у зв'язку з чим правові підстави для його скасування у суду відсутні.
Судом не беруться до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між ПП «Водолій - Ера» та ТОВ «Трейд-Фокс» та подальше використання придбаних у останнього товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності ПП «Водолій - Ера» (подальша реалізація), з огляду на наступне.
Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичність виконання господарських операцій з ТОВ «Трейд-Фокс», а тому судом не беруться до уваги первинні документи, які надані ПП «Водолій - Ера» на підтвердження використання у власній господарській діяльності нібито придбаних у ТОВ «Трейд-Фокс» товарно-матеріальних цінностей. Крім того, представник позивача не заперечує той факт, що подібний товар (робочі костюми, халати робочі тощо) ПП «Водолій - Ера» придбавало не лише у ТОВ «Трейд-Фокс», а й у ряду інших контрагентів. Одночасно позивачем суду не надано жодних доказів, які б підтверджували факт передачі (транспортування) товарно- матеріальних цінностей від ТОВ «Трейд-Фокс» до ПП «Водолій -Ера».
Таким чином, суд приходить до висновку, що операції ПП «Водолій -Ера» з ТОВ «Трейд-Фокс» є безтовариними.
Судом також критично оцінюються твердження позивача про те, що податковим органом грошові зобов'язання та штрафні фінансові санкції з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість нараховані поза межами строку давності, який визначений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з огляду на таке.
Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 р. встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ в м. Рівному було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Водолій - Ера» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Трейд-Фокс» за період з 01.11.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт №87/22-100/33408763 від 12.04.2012 р. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що за результатами даної перевірки податковим органом ПП «Водолій - Ера» грошові зобов'язання та штрафні фінансові санкції з податку на прибуток підприємств було нараховано за І-ІІ квартал 2009 року, а з податку на додану вартість - за березень, травень 2009 року, тобто в межах строку давності (1095 днів) встановленого статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 р. (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки граничний термін подання декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2009 року - 12.05.2009 року, а декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року - 20.04.2009 року.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що податковий орган під час прийняття податкових повідомлень-рішень №0001802342, №0001812342 від 20 квітня 2012 року діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений чинним законодавством, а відтак підстави для їх скасування у суду відсутні.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
ДПІ у м. Рівному доведено перед судом правомірність прийняття та надсилання ПП «Водолій - Ера» податкових повідомлень-рішень №0001802342, №0001812342 від 20 квітня 2012 року.
За таких обставин, позовні вимоги ПП «Водолій - Ера» є необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Приватному підприємству "Водолій -Ера" в задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Ткачук Н.С.