"23" липня 2012 р. м. Київ К-2031/09
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008
у справі № 11/245-А
за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Господарського суду м.Києва від 12.07.2007 позов НАК «Нафтогаз України»задоволено повністю. Визнано протиправними дії СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП щодо розподілу та спрямування сплачених НАК «Нафтогаз України»згідно з платіжними дорученнями сум на погашення податкового боргу та пені. Зобов'язано СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП врахувати суми, сплачені НАК «Нафтогаз України»згідно з платіжними дорученнями, виключно в рахунок погашення розстрочених податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно з договором №5 від 03.05.2006 у відповідності з призначенням, вказаним в платіжних дорученнях. Зобов'язано СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП внести відповідні зміни до картки особового рахунку НАК «Нафтогаз України».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008 постанову Господарського суду м.Києва від 12.07.2007 скасовано. Прийнято нову, якою позовні вимоги НАК «Нафтогаз України»до СДПІ у м.Києві поро боті з ВПП про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишено без задоволення.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для заявлення позову стало те, що суми податку на додану вартість, що перераховувались позивачем за платіжними дорученнями з конкретно визначеним призначенням платежу для сплати розстрочених податкових зобов'язань відповідно до укладеного з відповідачем Договору №5 від 03.05.2006 про розстрочення податкових зобов'язань згідно графіка погашення розстроченої суми, спрямовувались відповідачем на погашення податкового боргу попередніх періодів.
Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.
Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до пп.14.1.1 п.14.1 ст.14 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.4 ст.16 цього Закону.
При цьому відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем сплачувались кошти в рахунок погашення розстрочених податкових зобов'язань згідно з умовами, визначеними договором про розстрочення від 03.05.2006 №5, укладеним з відповідачем в межах чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для зарахування сплачених коштів в рахунок погашення податкового боргу відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Крім того, пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами»визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Разом з тим, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, про відсутність у податкового органу права спрямовувати сплачені позивачем кошти на виконання договору про розстрочення податкових зобов'язань в рахунок погашення податкового боргу з цього податку, та про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності у податкового органу права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків у платіжному дорученні при сплаті податкових зобов'язань.
За таких обставин, рішення суду першої інстанцій прийнято за правильного застосування норм матеріального та процесуального права, та скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008 скасувати.
Постанову Господарського суду м.Києва від 12.07.2007 залишити в силі.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук