16 липня 2012 року м. Київ К-20200/10
Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві
на постанову Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2008 р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р.
у справі №6/325/08 (22-а-9708/08)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві
про скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нібулон»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2008 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р., позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.07.2008 р. №00010940/0.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Представниками податкового органу була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2008 року, за результатами якої складено акт від 09.07.2008 р. №549/40/14291113.
Зазначеним актом встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 1.14 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 6.1.1 п. 6.1, п. 6.2, п. 6.5 ст. 6, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 5.11 п. 5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166, а саме -завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 року на 47 808 грн.
На підставі вказаного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2008 р. №00010940/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 47 808,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, зменшення бюджетного відшкодування за квітень 2008 року на суму 47 808,00 грн. пов'язане з операціями по наданню позивачем нерезидентам послуг у березні 2008 року на загальну суму 239 042,00 грн.
Послуги по транспортній обробці та перевалці вантажів, що належали резидентам -експортерам (третім особам), позивачем здійснювалось в березні 2008 року у відповідності до договорів з нерезидентами Limited Liability Company TRADE LIMITED»від 01.03.2008 р. №58/2008 та SOUFFLET NEGOCE S.A.S. від 05.03.2008 р. №7/2008.
Пунктом 3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що об'єктом оподаткування є операції платника податку в тому числі з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України та вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.
Відповідно до вимог п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно із цим законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Пунктом 6.2 ст.6 цього закону встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить 0% до бази оподаткування, а п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 визначає, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
Вимогами п. 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено поняття поставки послуг як будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
Пунктом 1.14 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що супутні послуги -це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються. При цьому ст.274 Митного кодексу України встановлено, що до митної вартості товарів, які експортуються, включається зокрема вартість послуг на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України.
Вартість та обсяг послуг, які надані позивачем в березні 2008 року через перевантажувальний термінал замовникам по транспортній обробці та перевалці вантажів, що належали резидентам -експортерам, засвідчено в актах здачі - приймання виконаних робіт: від 25.03.2008 р. №58/2008-1, між позивачем та Limited Liability Company TRADE LIMITED»; від 29.03.2008 р. №7/2008-1, між позивачем та SOUFFLET NEGOCE S.A.S. та включено резидентами -експортерами до митної вартості товарів, що підтверджується: вантажно-митними деклараціями №000174 та №000190 з доповненнями №1; довідками про вартість наданих послуг від 19.03.2008 р. №1783/1-4-6 та від 27.03.2008 р. №1992/1-4-6.
Розрахунки між позивачем та нерезидентами було підтверджено INVOICE (рахунками), які виставлялись позивачем на адресу нерезидентів по вищезазначених послугах та оплачувались останніми; SWIFT (повідомленнями банку), які свідчать про перерахування нерезидентами на користь позивача грошових коштів за надані останнім послуги в рамках укладених між сторонами договорів на надання послуг по транспортній обробці зернових вантажів.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що згідно п. 3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», операції з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, є об'єктом оподаткування, та при цьому у відповідності з п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», як супутні експорту товарів послуги, підлягають оподаткуванню за ставкою 0%.
Тому застосування відповідачем ставки 20% на послуги, перелік яких приведений в ст. 274 Митного кодексу України та визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2008 року та, як наслідок, зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2008 р. на 47 808,00 грн. є протиправним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.
2. Постанову Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2008 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р. у справі №6/325/08 (22-а-9708/08) залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
СуддіЛанченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.