"25" червня 2012 р. м. Київ К-34046/09
Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Невада»
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2008 р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 р.
у справі № 2-а-194/08 (22а-5542/08)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Невада»
до Державної податкової адміністрації України у Харківській області
та Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси
про визнання дій незаконними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Невада»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової адміністрації України у Харківській області та Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі -відповідачі) про визнання дій незаконними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2008 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Представниками податкового органу була проведена перевірка позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої було складено акт від 02.07.2007 р. №021179/0343/23/01/23/22810515.
Зазначеним актом встановлено порушення позивачем п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме -непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції у розмірі 200,00 грн. та непроведення через реєстратор розрахункових операцій операції «Службове внесення»- призовий фонд на загальну суму 1 000,00 грн.
На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.07.2007 р. №0006292360, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 000,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Щодо частини позовних вимог про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Так, відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.
Згідно зі ст. 12 вказаного Закону на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року №121 «Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
Пунктом 1 ч. 2 додатка до згаданої постанови встановлено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО.
Опрацювання зазначеного технічного рішення було завершено прийняттям наказу Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року №430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»та наказу Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року №581, якими до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено компютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.
Таким чином, з моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи «Фіскал»суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати зазначену систему.
За таких обставин до вказаної дати у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримуватися вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру комп'ютерно-касової системи «Фіскал», тобто з 1 липня 2008 р.
У справі, що розглядається, суди встановили, що перевірку було проведено 02 липня 2007 р., тобто до дати реєстрації вказаної комп'ютерно-касової системи, а отже відсутні підстави вважати висновки контролюючого органу про порушення позивачем порядку використання реєстраторів розрахункових операцій обґрунтованими.
Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про законність застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача, відтак судова колегія Вищого адміністративного суду України вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо позовних вимог про визнання дій податкового органу протиправними при проведенні перевірки та складанні акту перевірки, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з доводами судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Так, суд касаційної інстанції погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, що безпідставне, на думку позивача, проведення перевірки не може бути самостійною підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень про визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій за умов обґрунтованості висновків контролюючого органу про вчинення позивачем порушень, зафіксованих у акті перевірки.
Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Згідно з ч.1 ст.8 згаданого Закону Державна податкова адміністрація України здійснює безпосередньо функції, пов'язані зі здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
Правовий аналіз вказаних норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»свідчить про те, що органи державної податкової служби є уповноваженими державою органами для здійснення функцій, зокрема, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
При цьому, підстави, порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені в ст.11№ та 11І названого Закону.
Визначаючи правові наслідки недодержання вказаних вимог, законодавець передбачив право платника податків на недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, таким правом позивач не скористався, а відтак при фактичному допуску представників податкового органу до проведення перевірки відсутні підстави для скасування відповідних рішень при доведеності вчиненого позивачем порушення.
При цьому, безпідставне, на думку позивача, проведення перевірки не може бути самостійною підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладені приписи законодавства, такою підставою може стати лише спростування висновків контролюючого органу про вчинення позивачем порушень, зафіксованих у акті перевірки.
Тому, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової адміністрації у Харківській області по проведенню перевірки та складанню акту перевірки відповідають правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, зважаючи на що у цій частині рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Невада»задовольнити частково.
2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2008 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 р. у справі № 2-а-194/08 (22а-5542/08) скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.07.2007 р. №0006292360 у розмірі 6 000,00 грн.
Прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.07.2007 р. №0006292360 у розмірі 6 000,00 грн.
У решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2008 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 р. у справі № 2-а-194/08 (22а-5542/08) залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
СуддіЛанченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.