02 липня 2012 року м. Київ К-19639/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
за участю секретаря:Руденко А.М.,
за участю представників
позивача:не з'явився,
відповідача:не з'явився,
відповідача:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя
на постанову Господарського суду Запорізької області від 08.05.2008 р.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009 р.
у справі №5/216/08-АП
за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторг»
та Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Акватайра»
про стягнення коштів,
Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторг»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Акватайра» (далі -відповідачі) про стягнення коштів.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 08.05.2008 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій мотивуючи прийняті у справі судові рішення виходили з того, що надані позивачем докази не є достатніми та не свідчать про спрямованість укладених відповідачами угод на досягнення цілей, що суперечать інтересам держави та суспільства.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати.
Відповідачі письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслали.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрторг»(покупець), в особі генерального директора - Россовицького С.П., та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Акватайра»(постачальник), в особі директора - Шатрова Д.І., було укладено Договір на постачання товару від 01.07.2006 р. №107.
Згідно п.1.1 вказаного договору постачальник зобов'язався продати, а покупець придбати товар, найменування, кількість та ціна, якого визначаються у накладних, які є невід'ємною частиною Договору. За умовами договору, оплата товару здійснюється шляхом банківського переводу з рахунку покупця на розрахунковий рахунок постачальника та/або шляхом готівкового розрахунку.
На виконання умов договору постачальником було виписано податкові накладні на адресу покупця у перевіряємому періоді з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. на загальну суму 1 786 199,52 грн., у т.ч. ПДВ - 297 699,92 грн.
Суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних включені ТОВ «Укрторг»до податкового кредиту у серпні 2006 р. та у вересні 2006 р., відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень 2006 р. у розмірі 223 362,00 грн. та за вересень 2006 р. у розмірі 74 338,00 грн., що підтверджується плановою виїзною документальною перевіркою (акт № 44/23-2/30720060 від 02.04.2007 р.).
Крім того, ТОВ «Укрторг»відобразило вказані фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Завод «Акватайра»у складі валових витрат у деклараціях з податку на прибуток за 9 місяців 2006 р. у розмірі 1 488 499,00 грн.
У ході проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Укрторг»контролюючим органом було направлено запит від 05.03.2007 р. №911/7/23-2/366 до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська щодо надання загальних відомостей про ТОВ «Завод «Акватайра» за період з 01.07.2006 р. по 03.09.2006 р.
У відповідь на вказаний запит позивача було повідомлено, що ТОВ «Завод «Акватайра»зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 11.02.2004 р. та взяте на податковий облік 19.03.2004 р. в ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська за №05395.
Повідомленням від 26.06.2007 р. №10695/290 податковий орган було проінформовано, що ТОВ «Завод «Акватайра»за місцем реєстрації не знаходиться.
Згідно отриманої інформаційної довідки від 15.03.2007 р. №2378/23-2 встановлено, що ТОВ «Завод «Акватайра»відображено у складі податкових зобов'язань з ПДВ у липні 2006 р. суму у розмірі 7 331,00 грн., у серпні 2006 р. -7 580,00 грн. та у вересні 2006 р. суму -545,00 грн. у той час як сума податкових зобов'язань по операціях з ТОВ «Укрторг»складає у липні -114 139,26 грн., у серпні -167 810,39 грн. та у вересні 2006 р. -15 750,27 грн.
Згідно даних декларацій з податку на прибуток підприємства ТОВ «Завод «Акватайра»задекларувало скоригований валовий дохід за 2006 рік у розмірі 1 230 020,0 грн.
Крім того, допитана в якості свідка зареєстрована керівником ТОВ «Завод «Акватайра»ОСОБА_7 пояснила, що з моменту призначення на посаду директора відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не мала, жодних довіреностей на Шатрова Д.І. не підписувала.
Таким чином, наведені обставини, на думку податкового органу свідчать на користь висновку, що ТОВ «Завод «Акватайра», укладаючи спірні господарські зобов'язання завідомо діяло з прямим умислом, направленим на досягнення мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства, що проявляється у свідомих, протиправних діях, спрямованих на ухилення від оподаткування. У зв'язку із зазначеним, на думку податкового органу, спірна угода повинна бути визнана недійсною на підставі ст. 207 ГК України із застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, так як укладалась з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні у справі докази у їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення в доход держави грошових коштів, отриманих за господарським зобов'язанням, укладеним між відповідачами на підставі ст. 208 Господарського кодексу України.
Так, згідно ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
За змістом статті це можливо лише у разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за самим фактом несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Згідно з ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки, зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 Господарського кодексу України.
В оскаржуваних судових рішеннях, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків щодо відсутності підстав для застосування наслідків, передбачених ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, оскільки позивачем не доведено направленість оскаржуваного господарського зобов'язання на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Так, з матеріалів справи вбачається, на момент вчинення спірної угоди ТОВ «Завод «Акватайра»було суб'єктом цивільно-правових відносин, зареєстроване у встановленому законом порядку, взяте на облік відповідним контролюючим органом.
Доказів які б свідчили про припинення державної реєстрації вказаного товариства податковим органом судовим інстанціям надано не було, як не було і доказів анулювання його свідоцтва платником податку на додану вартість.
Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на те, що протоколи допиту свідків також не можуть бути доказами у даній справі оскільки відсутні посилання на кримінальну справу.
Інших доказів в підтвердження наявності у відповідачів умислу на укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, окрім наведених, позивачем надано не було, відтак висновки судових інстанції про те, що вказані обставини є недостатніми для застосування правових наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України є обґрунтованими.
На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 224 КАС України, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судових рішень чи вченні процесуальних дій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.
2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 08.05.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009 р. у справі №5/216/08-АП залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.