"18" червня 2012 р. м. Київ К/9991/34826/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
за участю секретаря:Руденко А.М.,
за участю представників
позивача:Линника В.М.,
відповідача:Фуртат В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгоспенерго»та Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2011 р.
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 р.
у справі №2а-8865/10/1870
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгоспенерго»
до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області
про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільгоспенерго»(далі -позивач) звернулось з адміністративним позовом до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2011 р. адміністративний позов задоволено, скасовано рішення від 03.09.2010 р. №0001742303 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 79 411,85 грн. та у сумі 863 856,25 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 3,40 грн.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано у частині скасування рішення застосування штрафних (фінансових) від 03.09.2010 р. №0001742303 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 863 856,25 грн., прийнято у цій частині нове рішення, яким у позові відмовлено, у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач та відповідач звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами.
Так, позивач у касаційній скарзі зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач у касаційній скарзі також зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти її вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги з підстав її необґрунтованості.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивача відповідач просить залишити рішення суду апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог податкового органу - без змін.
Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.
Представниками податкового органу було проведено перевірку господарської діяльності позивача стосовно питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, результати якої викладені в акті від 27.08.2010 р. б/н.
Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1,2,12,13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме -виявлено, що загальна сума продажу за документами (касовими чеками), роздрукованими на зареєстрованому у встановленому законом порядку та переведеному у фіскальний режим реєстраторі розрахункових операцій склала 172 771,25 грн., тоді як касові чеки не мають статусу розрахункового документа, оскільки на них відсутні обов'язкові реквізити (назва господарської одиниці та індивідуальний податковий номер платника ПДВ), а також встановлено наявність необлікованих у встановленому законодавством порядку товарних запасів.
Керуючись положеннями п. 1 ст. 17 наведеного Закону, контролюючим органом було прийнято рішення від 03.09.2010 р. №0001742303 про застосування штрафних (фінансових) до позивача у розмірі 943 318,15 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
За змістом приписів 1,2,12,13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), про порушення яких зазначає податковий орган, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг); забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Відповідно до п. 1 ст. 17 вказаного Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Зважаючи на викладені нормативні приписи, судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість оспорюваного рішення податкового органу в частині застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 863 856,25 грн., які ґрунтуються на тому, що позивачем у період з 09.08.2010 р. по 27.08.2010 р. проводились розрахункові операції із роздрукуванням касових чеків, які не містять обов'язкових реквізитів -назви господарської одиниці та індивідуального податкового номеру платника ПДВ.
Так, наведені положення ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не передбачають такого складу правопорушення, як невідповідність розрахункового документа вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 105/5296.
Відтак, обґрунтованими є доводи суду першої інстанції, що формальна невідповідність фіскальних касових чеків положенням підзаконного акта, у зв'язку із відсутністю назви господарської одиниці та індивідуального податкового номеру платника ПДВ, не може ототожнюватися із непроведенням розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій або нероздрукуванням відповідного розрахункового документа, відповідальність за які передбачена п. 1 ст. 17 Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що розрахунки позивачем проводились з використанням належним чином зареєстрованого, опломбованого та введеного в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій (DATEKS MT-500T), внесеного до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.
Обставини, на які посилається відповідач, а саме - відсутність обов'язкових реквізитів щодо зазначення назви господарської одиниці та індивідуального податкового номеру платника ПДВ не є підставою для відповідальності за п. 1 ст. 17 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Зазначені обставини судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взяті до уваги не були, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції у частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) від 03.09.2010 р. №0001742303 у частині застосування до позивача штафних (фінансових) санкцій у розмірі 863 856,25 грн.
Таким чином, керуючись приписами ст.226 КАС України, відповідно до яких, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково, вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в зазначеній частині.
Стосовно частини позивних вимог про скасування оспорюваного рішення відповідача у частині застосування до позивача штафних (фінансових) санкцій у розмірі 39 705,93 грн. судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими зважаючи на таке.
Як вбачається з акту перевірку контролюючим органом було виявлено у позивача 1358 пляшок алкогольних напоїв на суму 39 705,93 грн. не облікованих у встановленому порядку, оскільки на момент перевірки були відсутні первинні документи.
Так, статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного рішення у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39 705,93 грн., з урахуванням того, що єдиним доказом на який посилається відповідач при визначенні необлікованого товару є відомість фактичних залишків запасів станом на 09.08.2010 р., складена відповідачем та підписана головним бухгалтером і продавцем позивача.
Відомість, на яку посилається відповідач не є належним документом який би свідчив про ведення обліку товарів чи ні, кількість такого товару та його вартість, належним документом у такому випадку має бути акт інвентаризації, проведення, якої, як було встановлено судовими інстанціями, контролюючим органом забезпечено не було.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі відповідача, не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи та не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про скасування рішення відповідача у частині застосування до позивача штафних (фінансових) санкцій у розмірі 39 705,93 грн.
На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 224 КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому оскаржувані судові рішення в цій частині слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгоспенерго»задовольнити частково.
2. Касаційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області задовольнити частково.
3. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 р. у справі №2а-8865/10/1870 у частині скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2011 р. у справі №2а-8865/10/1870 у частині скасування рішення від 03.09.2010 р. №0001742303 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 863 856,25 грн. -скасувати.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2011 р. у зазначеній частині - залишити в силі.
В решті постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2011 р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 р. у справі №2а-8865/10/1870 -залишити без змін.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.