"09" липня 2012 р. м. Київ К/9991/28315/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області
на постанову Господарського суду Миколаївської областi від 12.02.2009 р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 р.
у справі №6/40/09
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області
про скасування рішень про застосування штрафних санкцій,
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач) звернулась до суду з позовною заявою до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області (далі -відповідач) про скасування рішень про застосування штрафних санкцій.
Постановою Господарського суду Миколаївської областi від 12.02.2009 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 р., позов задоволено, скасовано рішення від 10.11.2008 р. №0000842350 та №0000832350.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Южноукраїнську об'єднану державну податкову інспекцію Миколаївської області Державної податкової служби.
Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено такі обставини.
Представниками податкового органу було проведено перевірку господарської діяльності позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, результати якої викладені в акті від 21.07.2008 р. №14000967/23-50.
Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та п. 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме -порушено порядок використання торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності та не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, нероздрукування відповідного розрахункового документа на повну суму покупки.
На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірні рішення від 10.11.2008 р. №0000842350/0, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 320,00 грн. та №0000832350, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4611,50 грн.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши касаційну скаргу у порядку письмового провадження, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що спірна перевірка проводилась податковою службою всупереч закону та іншими нормативно-правовим актам.
Відтак, проведення названої перевірки судові інстанції визнали протиправним, а рішення прийняті за її результатами такими, що підлягають скасуванню.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитись із таким застосуванням судами попередніх інстанцій приписів чинного законодавства, зважаючи на наступне.
Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені ст.8 цього Закону, крім функцій, зазначених у п.2, п.3, п.8, п.11, п.12, п.13, п.16, а також п.15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.
У разі коли зазначені у частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.
Згідно з ч.1 ст.8 згаданого Закону Державна податкова адміністрація України здійснює безпосередньо функції, пов'язані зі здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
Правовий аналіз вказаних норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»свідчить про те, що органи державної податкової служби є уповноваженими державою органами для здійснення функцій контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
При цьому, підстави, порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені в ст.11№ та 11І названого Закону.
Визначаючи правові наслідки недодержання вказаних вимог, законодавець передбачив право платника податків на недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Як вбачається з матеріалів справи, таким правом позивач не скористався, а відтак при фактичному допуску представників податкового органу до проведення перевірки відсутні підстави для скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій при доведеності вчиненого позивачем порушення.
При цьому, неправомірне, на думку позивача, проведення перевірки не може бути самостійною підставою для скасування рішень суб'єкта владних повноважень про застосування штрафних санкцій.
Такою підставою може стати лише спростування висновків контролюючого органу про вчинення позивачем порушень, зафіксованих у акті перевірки.
Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимогами заявленого позову є скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій до платника податків та наявність чи відсутність порушень законодавчих приписів позивачем, які не було досліджено судовими інстанціями та яким не було надано належної правової оцінки.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст.220 КАС України, та зважаючи на приписи ч.2, ч.4 ст.227 КАС України, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст.86 цього Кодексу щодо оцінки доказів, та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Южноукраїнську об'єднану державну податкову інспекцію Миколаївської області на Южноукраїнську об'єднану державну податкову інспекцію Миколаївської області Державної податкової служби.
2. Касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби задовольнити частково.
3. Постанову Господарського суду Миколаївської областi від 12.02.2009 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 р. у справі №6/40/09 скасувати.
Справу №6/40/09 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.