10 липня 2012 р.Справа № 2а/1570/10615/2011
Категорія:8.2.1.Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Вербицької Н.В.,
Кравченка К.В.
при секретарі: Абилгазіновій К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м.Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012р. по справі за адміністративним позовом ТОВ «Вилайн»до ДПІ у Приморському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси №002852350 від 30 листопада 2011р.,-
У грудні 2011р. ТОВ «Вилан»звернулося в суд із позовом до ДПІ у Приморському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси №002852350 від 30 листопада 2011р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси з 03.11.2011 року по 16.11.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Вилайн»з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ»за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №8532/23-513/26248140 від 23.11.2011р. Зазначеною перевіркою виявлено ряд порушення ТОВ «Вилайн»в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 461198 грн., відповідно до чого занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010 року на 461198 грн.; завищено податковий кредит за січень 2011 року на суму 86484 грн., відповідно до чого занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2011 року на суму 86484 грн.
На підставі зазначеного акту Державною податковою інспекцією у Приморському районі винесено податкове повідомлення-рішення №0002852350 від 30 листопада 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 547682 грн., штрафними санкціями на суму 115300,50 грн. за порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 461198 грн. та за січень 2011 року на суму 86484 грн. стали акт №263/23-5/37351889 від 04.03.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ»щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року та акт №2489/23-5/37351889 від 26.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ»щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року», в яких зазначено про відсутність умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо та незнаходження підприємства за юридичною адресою, що свідчить про нікчемність угод з контрагентами.
В акті перевірки відповідач посилається на ч.1, ч. 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання цих вимог є підставою для визнання правочину недійсним.
Крім того, відповідач посилається на порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. «а»п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до яких право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, які платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу.
Не погоджуючись з висновками ДПІ у Приморському районі м.Одеси, позивач просить на підставі викладеного позов задовольнити.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012р. позов задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси №002852350 від 30 листопада 2011р.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.
За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 3 по 16 листопада 2011р. працівниками ДПІ у Приморському районі м.Одеси була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Вилайн»з питань підтвердження господарських відносин з ПП «Дана-Даблью». За наслідками вказаної перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0002852350 від 30 листопада 2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 547682грн., штрафними санкціями на суму 115300,50грн. за порушення позивачем п.п.198.1,198.2,198.3,198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Не погоджуючись із висновком податкових органів, позивач подав свої заперечення до ДПІ у Приморському районі м.Одеси щодо акту перевірки від 23 листопада 2011р. на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2011р. Проте, відповідачем вони не були прийняті до уваги, а висновки акту залишені без змін. В судовому засіданні позивач надав первинні документи, які спростували висновок податкових органів, а тому суд вважав необхідним податкове повідомлення-рішення скасувати.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що Виконавчим комітетом Одеської міської ради 04.07.2002р. здійснено державну реєстрацію ТОВ «Вилайн», що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №262015 (т.1, а.с. 30). Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом №23187620 про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.1, а.с. 35).
Основними видами діяльності позивача за КВЕД є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям; оптова торгівля хімічними продуктами та інші види оптової торгівлі (т.1, а.с. 31-32).
ДПІ у Приморському районі м. Одеси з 03.11.2011р. по 16.11.2011р. проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Вилайн»з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ»за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №8532/23-513/26248140 від 23.11.2011р. (т.1, а.с. 43-54).
Перевіркою виявлено порушення ТОВ «Вилайн» п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2010р. на суму 461198грн., відповідно до чого занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010р. на 461198грн.; завищено податковий кредит за січень 2011р. на суму 86484 грн., відповідно до чого занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2011р. на суму 86484грн.
Позивач скористався правом на оскарження акту перевірки №8532/23-513/26248140 від 23.11.2011 року, подавши свої заперечення до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, проте вони не були прийняті до уваги, а висновки акту залишено без змін (т.1, а.с.56-65).
На підставі зазначеного акту Державною податковою інспекцією у Приморському районі винесено податкове повідомлення-рішення №0002852350 від 30 листопада 2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 547682грн., штрафними санкціями на суму 115300,50грн. за порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (т.1, а.с.66).
Як в судовому засіданні першої інстанції, так і в апеляційній інстанції представником позивача були надані пояснення щодо господарських відносин з ПП «Дана-Даблъю», які підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а саме, договором №3209 від 01.12.2010р., за яким ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ»поставляє товар (папір офісний та поліграфічний, канцелярські товари), а ТОВ «Вилайн»оплачує зазначений товар по цінах, в кількості, асортименті, і в терміни, узгоджені сторонами і вказані в рахунках-фактурах та накладних і специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору (т.1 а.с.67-69).
При поставці зазначених товарів ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ»виписано позивачу податкові накладні т.1, а.с. 135, 142, 152, 158, 165, 175, 185, 193, 198, 105, 212, 221, 228, 236, 244,250;т.2а.с.8,13,19,27,46,59,69,77,84,88,94,102,108,118,128,136,154,170,184,194,201,217,229,236,248; т.3 а.с.9,18,29,40,54,75,94,107,118,128,137,144,149,159,167,177,186,196,206,216,22 240;т.4а.с.2,7,11, 18, 31, 43, 55, 60, 67, 80, 88,104,118,127,138,151,158,172,185,197,214,230,245; т.5, а.с.6, 21, 33, 49, 57, 70, 87,101,115,126,137,154,170,180,197,213,233,239; т.6 а.с. 1, 16, 32, які включені в реєстр отриманих та виданих податкових накладних та в грудні 2010р., січні 2011р. включені до податкового кредиту.
На підтвердження поставки товару суду надано видаткові накладні та товарно-транспортні накладні (т.1 а.с. 134,136-141,144-151, 153-157,159-164,167-174,177-184,187-192,194-197,200-204,206-211,214-220,223-227,230-235,238-243,245-249; т.2 а.с. 1-7, 9-12, 14-18, 20-26, 31-45, 49-58, 61-68, 71-76, 79-83, 85-87, 89-93, 96-101,103-107,110-117,120-127,129-135,139-153,157-169,173-183,186-193,195-200,204-216,220-228,230-235,238-247; т.3, а.с. 1-8, 11-17, 20-28, 31-39, 42-53, 58-74, 79-93, 96-106,109-117,120-127,130-136,139-143,145-148,151-158,161-166,169-176,179-185,188-195,198-205,208-215,218-224,228-239,243-250; т.4 а.с. 1, 3-6, 8-10, 12-17, 21-30, 33-42, 46-54, 56-59, 61-66, 70-79, 81-87, 91-103,107-117,120-126,129-137,141-150, 152-157,161-171,175-184,187-196,200-213,217-229,233-244,247-252, т.5 а.с. 1-5, 9-20, 24-32, 38-48, 51-56, 60-69, 75-86, 91-100,105-114,118-125,129-136,142-153,159-169,172-179,185-196,201-212, 220-232,234-238,242-250, т.6 а.с. 5-15, 21-31, 36-42). Також на підтвердження оплати за товар позивачем надано банківські виписки (т.1 а.с. 70-113).
Відповідно до п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р., який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну та згідно до п. 201.6, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця та видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За правилами ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити як назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем надані документи, які за формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують факт здійснення господарських операцій ТОВ «Вилайн» з його контрагентом.
Відповідно до висновків актів №263/23-5/37351889 від 04.03.2011р. «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ»щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року», №2489/23-5/37351889 від 26.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ»щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011р.», які лягли в основу висновків акту перевірки позивача, то слід зазначити, що ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ»здійснювало господарську діяльність, яка підтверджена, наявними в матеріалах справи, первинними документами було платником податку на додану вартість з 08.11.2010 року, на час здійснення господарських операцій з ТОВ «Вилайн»знаходилось за місцем реєстрації та було діючим підприємством, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємстві (а.с. 52-54).
Згідно із ч. 5 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15.05.2003р. місцезнаходження юридичної особи це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
За правилами п.45.2 ст. 45 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
Представник позивача надав пояснення і що до того, що з боку ТОВ «Вилайн»до ДПІ у Приморському районі м.Одеси направлявся лист з проханням надати перелік документів, які необхідні для проведення перевірки, а саме для підтвердження господарських відносин з контрагентом за період грудень 2010р. по січень 2011р. (т.6 а.с.99), але відповідач, всупереч вимогам законодавства, не відреагував на вказаний запит та зробив висновок про завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість тільки на підставі актів про неможливість проведення перевірок ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ», з яких вбачаються ознаки нікчемності угод, та баз автоматичного співставлення, тобто на підставі припущень.
За правилами ч.1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В акті перевірки ДПІ посилається на те, що правочини, укладені між позивачем та ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ» не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тобто є нікчемними. Недодержання цих вимог є підставою для визнання правочину недійсним (т.1 а.с.50).
Колегія суддів зазначає, що в ст.234ЦК України визначено, що фіктивний є правочин, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивність правочину визнається судом недійсним. А тому право визнання недійсності правочину надано тільки суду, а не податковим органами .
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обстави, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2011р. слід визнати неправомірним та скасувати його, оскільки доказано, що у господарських відносинах позивача з контрагентом відсутні ознаки безтоварності операцій, також спростоване твердження відповідача про неможливість встановлення місця знаходження ПП «Дана-Даблъю». З боку ДПІ у Приморському районі м.Одеси не спростований факт того, що первинні документи ДПІ не були дослідженні, як того вимагає чинне законодавство, що свідчить про формальний підхід до проведення перевірки на підставі припущень.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м.Одеси -залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012р.- залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: Н.В. Вербицька
К.В. Кравченко