03 липня 2012 р.Справа № 2а/1570/10834/2011
Категорія:8.2Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Вербицької Н.В.,
Кравченка К.В.
при секретарі: Абилгазіновій К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ДПІ у Малиовському районі м.Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012р. по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ДПІ у Малиноському районі м.Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
У грудні 2011р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ДПІ у Малиноському районі м.Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про донарахування податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік в сумі 224,58 гривень зроблені без посилання на відповідні документи та підтвердження їх правомірності при донарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 224,58 гривень. При цьому, сума чистого доходу за 2008 рік складає 2483,33 гривень, а авансом було сплачено 685 гривень, у зв'язку із чим переплата до бюджету складає 312,5 гривень. Крім того, висновки податкового органу щодо порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість»зроблені без дослідження факту надання податкової накладної, а факт невнесення контрагентом суми в розмірі 83 гривень до складу податкових зобов'язань встановлений без відображення відповідного періоду. Також зазначив, що облік результатів господарської діяльності ним здійснювався у відповідності до вимог законодавства.
Посилаючись на вказані обставини просить позов задовольнити.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 8 листопада 2010р. №0073511701/0 та від 21 січня 2011р. №0071431701/2 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 8 листопада 2010р. №0073521701.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.
За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р., 27 жовтня 2010р. складено акт перевірки за №7387/17-128/НОМЕР_1. Донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 224,58грн., встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 1624грн., завищено податок на додану вартість в сумі 1541грн., не обліковано у встановленому порядку реалізований товар на загальну суму 727699,34грн. Виходячи із виявлених порушень ДПІ у Малиновському районі м.Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення № 0073511707/0 від 08.11.2010р., відповідно до якого підприємцю визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 224,58грн.; № 0073501701/0 від 08.11.2010р., відповідно до якого підприємцю визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 83грн. та штрафні санкції в сумі 812грн., а всього 895грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0073521701 від 08.11.2010р., яким до підприємця застосовані штрафні санкції в сумі 1455398,68грн. Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач здійснив заходи адміністративного оскарження до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, ДПА в Одеській області та ДПА України. За результатами розгляду скарги, ДПА в Одеській області скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 8 листопада 2010 року № 0073501701/0 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 83грн. та штрафних санкцій на суму 41,50грн., а в іншій частині оскаржувані рішення залишено без змін. У зв'язку із цим ДПІ у Малиновському районі м.Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2011 року № 0071431701/2 про визначення суми штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 770,50грн. Оскільки позивач спростував викладені в акті порушення, довів правомірність бухгалтерського обліку, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно, а тому скасував їх.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що на підставі акту перевірки від 27 жовтня 2010р. (а.с.29-47) ДПІ у Малиновському районі м.Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення № 0073511707/0 від 08.11.2010р., відповідно до якого підприємцю визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 224,58грн.; податкове повідомлення-рішення № 0071431701/2 від 21 січня 2011р. про визначення суми штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 770,50грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0073521701 від 08.11.2010р., яким до підприємця застосовані штрафні санкції в сумі 1455398,68грн.
Вирішуючи підстави прийняття податкового повідомлення-рішення № 0073511707/0 від 08.11.2010р. щодо визначення податкового зобов'язання на суму 224,58грн. суд виходив з наступного.
За період з 01.10.2008 року по 31.12.2008р. працівниками податкової служби встановлено завищення підприємцем валового доходу на загальну суму 88129грн. за рахунок встановлення розбіжностей правильності визначення валового доходу, відображених в декларації про доходи за вказаний період, з рухом коштів по розрахунковому рахунку. Також за вказаний період встановлено завищення витрат на загальну суму 89626,2грн., відображених у декларації про доходи за період з 01.10.2008р. по 31.12.2008р., безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки.
Таким чином, податківці дійшли висновку про порушення підприємцем ст.ст.13,14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»та необхідність донарахування податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік, згідно з п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в сумі 224,58грн.
Однак, з акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 18.02.2009 року № 3072/17-112/НОМЕР_1 (а.с.168-181) вбачається, що по даним перевірки за період з 1.10.2008 р. по 30.09.2008р. сума валового доходу ФОП ОСОБА_1 без урахування ПДВ складає 281942грн. а сума валових витрат 280368грн. Ці показники співпадають з даними, відображеними у 2008р. в декларації про доходи за період з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. Тобто попередньою перевіркою підтверджено правомірність відображених ФОП ОСОБА_1 у декларації про доходи за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. сум доходів і витрат без врахування ПДВ за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008р.
Відповідно до ч.1 ст.13 Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Відповідно висновку експертно-економічного дослідження № 2869-2904/23 по листу начальника Управління ДСБЕЗ ГУМВС України в Одеській області Георгінова М.І. № 3/р-50 від 02.03.2011р., першим питанням якого поставлено «Чи підтверджуються висновку акту ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 27.10.2010р. № 7387/17-128/294861073?», експерт дійшла висновку, що в акті перевірки невірно визначена сума витрат, пов'язаних з одержанням доходу ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р., що призвело до завищення суми чистого доходу та донарахуванню податку з доходів фізичних осіб за 2008р. в сумі 224,58грн. Зокрема, в акті перевірки встановлена сума розбіжності за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р. чистого доходу 1497,22грн. без урахування ПДВ та донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 224,58 гривень. В ході дослідження експертом встановлено, що за вказаний період підприємцем отримано чистий збиток у сумі 498,70 грн. з урахуванням ПДВ безпосередньо за період з 01.10.2008р. по 31.12.2008р.
За таких обставин, податковою інспекцією при проведені перевірки та опису виявленого порушення не забезпечено чіткого викладення змісту виявленого порушення та способу його вчинення. Такий акт перевірки не може бути достатнім та переконливим доказом неправильного відображення оподатковуваного доходу, оскільки дуже стислий зміст акту перевірки не дозволяє визначити наявність факту порушення та вину позивача.
В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження встановлені перевіркою порушення, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення 8 листопада 2010 року № 0073511701/0 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Вирішуючи підстави та правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0071431701/2 від 21 січня 2011р. про визначення суми штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 770,50грн., суд першої інстанції виходив з наступного.
Перевіркою дотримання правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р. встановлено порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податкових зобов'язань з цього податку на суму 1541грн. у т.ч. жовтень 2008р. 652грн., липень 2009р. 481грн., серпень 2009р. 408грн. та їх завищення на суму 1541грн., у т.ч. листопад 2008р. 652грн., вересень 2009р. 889грн.
В акті перевірки зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 не віднесено в жовтні 2008р. до складу податкових зобов'язань суму ПДВ в розмірі 652грн., згідно податкової накладної № 44 від 27.10.2008р., виданої ПП «Ситистройгруп». Зазначену суму ПДВ платником податку ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу податкових зобов'язань з ПДВ в листопаді 2008р., що призвело до завищення зобов'язань з ПДВ в листопаді 2008р. в сумі 652грн. та заниженню податкових зобов'язань з ПДВ в жовтні 2008р. в сумі 652грн.
Позивачем не віднесено в серпні 2009р. до складу податкових зобов'язань суму ПДВ в розмірі 889,16грн. за подією, що сталася раніше при сплаті за товар ТОВ «Сигма Центр»в сумі 5934,24грн. а саме суму ПДВ у розмірі 889,16грн. віднесено до складу податкових зобов'язань вересня 2009р., що призвело до завищення податкових зобов'язань з ПДВ у вересні 2009 року на суму 889,16грн. та до заниження податкових зобов'язань з ПДВ у серпні 2009р. на суму 889,16грн.
Підприємцем не віднесено в липні 2009р. до складу податкових зобов'язань суму ПДВ в розмірі 481грн. за подією, що сталася раніше при сплаті за товар ПП «ТД «Рондо»на суму 2884,20грн., а саме суму ПДВ у розмірі 480,7грн. віднесено до складу податкових зобов'язань серпня 2009р., що призвело до завищення податкових зобов'язань з ПДВ у серпні 2009р. на суму 480,70грн. та заниження податкових зобов'язань з ПДВ у липні 2009р. на суму 480,70грн.
Однак, перевіркою не враховано, що згідно додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009р. підприємцем віднесено до складу податкових зобов'язань липня 2009 року поставку на суму ПДВ 480,7грн. по взаємовідносинам з ПП «ТД «Рондо»та згідно додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009р. підприємцем не віднесено до складу податкових зобов'язань вересня 2009р. поставку на суму ПДВ 480,7грн. по взаємовідносинам з ПП «ТД «Рондо». З урахуванням зазначеного, встановлено заниження податкових зобов'язань з цього податку на суму 1541грн., у тому числі: жовтень 2008р. 652грн., серпень 2009р. 889грн. та їх завищення на суму 1541грн., у тому числі: листопад 2008р. 652грн., вересень 2009р. 889грн.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р. встановлено завищення податкового кредиту в серпні 2009р. в сумі 83грн. Зокрема, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту віднесені витрати на сплату податку на додану вартість в сумі 83грн., які не заявлено постачальником ФОП ОСОБА_2 у складі податкових зобов'язань за даними розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
При розгляді повторної скарги ДПА в Одеській області, податковий орган дійшов висновку, що ДПІ у Малиновському районі м.Одеси при проведенні перевірки не зібрано доказову базу щодо неправомірності формування податкового кредиту, зокрема не досліджено факти поставки товарів, їх використання в оподатковуваних операціях та/або їх фактичну наявність на момент декларування та перевірки, їх реальне використання в оподатковуваних операціях; не перевірено відображення первинних документів щодо оплати або отримання товарів в бухгалтерському обліку та в податковому обліку з податку на прибуток; не досліджено взаємовідносини платника з контрагентами; не встановлено фактів умисного викривлення показників податкової звітності.
Також, з рішення ДПА в Одеській області про результати розгляду повторної скарги убачається, що податківцями не враховано, що п.3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, визначено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання яку зазначає в декларації, а дані, наведені ним в декларації, мають відповідати даним його бухгалтерського та податкового обліку, оскільки фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними (лист ДПА України від 29.09.2010 року № 20289/7/16-1617).
Таким чином, податковий орган дійшов висновку про заниження ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаний період на суму 1541грн, у тому числі: жовтень 2008р. 652грн., серпень 2009р. 889грн., та завищено податкове зобов'язання з цього податку на суму 1541грн., у тому числі: листопад 2008р. 652грн., вересень 2009р. 889грн.
Відповідно до висновку експертно-економічного дослідження № 2869-2904/23, ТОВ «Сигма Центра»сплатило грошові кошти на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 платіжним дорученням № 766 від 27.08.2009р. 5934,24гр. (у т.ч. ПДВ 989,04грн.), як передплату за будівельні матеріали. Така сума доходу відображена: у графі 1 Книги № 1 СПД за датою 27.08.2009р., та графі 5 Книги № 1 СПД у сумі 5934,24грн. та у графі 1-8 Реєстру отриманих та виданих податкових накладних № 1 СПД ОСОБА_1 за вересень 2009р. у розділі ІІ «Видані податкові накладні»за порядковими номерами податкових накладних 45, 47.
В результаті дослідження встановлено, що при розрахунку із суми 5934,24грн., сума ПДВ складає 989,04грн., а не 889,16грн., як зазначено у п.2.5.1 акту перевірки. При цьому, у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних № 1 СПД ОСОБА_1 за вересень 2009 року у розділу ІІ «Видані податкові накладні»записана вся сума надходження за порядковими номерами податкових накладних 31-45,47, у графі 1-8 на загальну суму 84642,27грн., у тому числі сума ПДВ 14107,04грн. Загальна сума включає суму податкового зобов'язання по ТОВ «Сигма Центра»на суму 5934,24грн. з урахуванням ПДВ 989,04грн. У стр.9 «Усього податкових зобов'язань»податкової декларації з податку на додану вартість та додатком № 5 до неї за серпень 2009р. задекларована сума ПДВ 14107грн., яка відповідає сумі у графі 4 розділу І «Податкові зобов'язання»додатка № 5 до декларації та загальна сума податкового зобов'язання, яка включає суму ПДВ нарахованого по ТОВ «Сигма Центр»- 989,04грн..
Таким чином, сума податкового зобов'язання, яку ФОП ОСОБА_1 задекларував у вересні 2009р. складає 14107,04грн., у тому числі по ТОВ «Сигма Центр» - 989,04грн. Отже, висновок податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в серпні 2009р. на 889грн. та їх завищення у вересні 2009р. на 889грн. не знайшов свого підтвердження в ході з'ясування усіх обставин по справі.
Разом із тим, відповідно до п.2.5.1 акту перевірки підприємцем не віднесено в жовтні 2008р. до складу податкових зобов'язань суму ПДВ в розмірі 652грн. згідно податкової накладної №44 від 27.10.2009р., виданої ПП «Ситистройгруп». Зазначену суму платником податку віднесено до складу податкових зобов'язань в листопаді 2008р., що призвело до завищення податкових зобов'язань з ПДВ в листопаді 2008р. 652грн. та заниженню податкових зобов'язань з ПДВ у жовтні 2008р. 652грн.
Згідно висновку експертно-економічного дослідження № 2869-2904/23, ФОП ОСОБА_1 при відвантаженні товару ПП «Ситистройгруп»виписана видаткова накладна № Ра-000000044 від 27.10.2008р. на суму 3912грн. та податкова накладна від 27.10.2008р. № 000044 на суму 3912грн., у т.ч. ПДВ 652грн., і така податкова накладна записана у графі 1-8 Реєстру отриманих та виданих податкових накладних № 1 СПД ОСОБА_1 за жовтень 2008р. у розділі ІІ «Видані податкові накладні».
Висновком експерта встановлено, що ПП «Ситистройгруп»сплачено грошові кошти на поточних рахунок підприємця платіжним дорученням № 100 від 15.11.2008р. в сумі 3912грн. В Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних № 1 СПД ОСОБА_1 за жовтень 2008 року у розділі ІІ «Видані податкові накладні»записана вся сума надходження за порядковими номерами податкових накладних 34-36, 38-44 у графі 1-8 на загальну суму 134464,60грн., у тому числі ПДВ 22410,77грн. Загальна сума включає суму податкового зобов'язання отриманого від ПП «Ситистройгруп»- 652грн. У стр.9 «Усього податкових зобов'язань»податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 до неї за жовтень 2008р. задекларована сума ПДВ 21759грн., яка відповідає сумі у графі 4 розділу І «Податкові зобовязання»додатка № 5.
Відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач податкові зобов'язання з ПДВ у жовтні 2008р. занижено на суму 652грн., а податкові зобов'язання ПДВ у листопаді 2008р. завищено на суму 652грн. Не знайшли свого підтвердження встановлені податковим органом заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на додану вартість у серпні 2009р. 889грн, та завищення податкових зобов'язань з цього податку у вересні 2009р. 889грн.
Як визначено в пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2011р. № 0071431701/2 про визначення суми штрафних санкцій по податку на додану вартість є неправомірним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи підстави та правомірність прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0073521701 від 08.11.2010р., яким до підприємця застосовані штрафні санкції в сумі 1455398,68грн. суд виходить з наступного.
За правилами ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР (далі Закон №265\95-ВР), розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до п.12 ст.2 цього ж Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно з п.6 ст.9 Закону № 265/95-ВР, в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Як визначено в п.12 ст.9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
Відповідно до п.1 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001р. № 1269, книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такої особи не є платникам податку на додану вартість згідно із законодавством.
Згідно ст.1 Наказу ДПА України № 614 від 01.12.2000р. «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», сума розрахунку це сума готівкових коштів, яка отримана від покупця за продані товари (послуги) або видана йому при поверненні товару (рекомпенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу, виплаті виграшів у держаній лотереї та в інших випадках), або сума безготівкових коштів у разі застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Виходячи з наведеного, розрахунки у безготівковій формі не вважаються розрахунковою операцією, оскільки проводяться без застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. Таким чином, законодавством передбачено, що Закон № 265/95-ВР стосується лише тих суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахунки за готівкові кошти.
ФОП ОСОБА_1 здійснювалась оптова торгівля та грошові кошти від покупців отримувалися виключно у безготівковій формі, зокрема, вони зараховувалися на поточний рахунок, тобто операції з розрахунків у готівковій формі не здійснювалися, що не заперечується представником податкового органу.
Слід також зазначити, що відсутність обліку товарних запасів за своєю суттю є неврахуванням таких товарів в обліку платника податків.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що застосування до позивача на підставі ст.20 Закону №265 штрафної санкції за порушення п.12 ст.3 цього закону є безпідставним.
Статтею 20 Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а не за неправильне ведення Книги обліку доходів та витрат, на що і посилається ДПІ.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення про застосування штрафних санкцій до позивач №0073521701 від 08.11.2010р. є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що податковими органами безпідставно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки з боку позивача порушень податкового законодавства допущено не було.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси -залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012р. -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: Н.В. Вербицька
К.В. Кравченко