Провадження № 22-ц2090\3123\12р. Головуючий 1-ї інстанції Справа № 2/2011/576/2012р. -Наумова С.М.
Категорія : про визнання права власності Доповідач - Швецова Л.А.
07 травня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Швецової Л.А.
суддів - Даниленко В.М., Малінської С.М.
при секретарі - Колісник Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, 3-тя особа Орган опіки та піклування виконавчих органів Харківської міської ради Дзержинського району про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування за законом, усунення перешкод у здійсненні права користування ним, стягнення грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди ,-
У травні 2011 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що 18 липня 1980 року між її сином ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, під час якого подружжям за спільні кошти було придбано двохкімнатну квартиру за АДРЕСА_1. У жовтні 1990 року ОСОБА_5 виїхала до Ізраїлю, отримала дозвіл на постійне проживання в Ізраїлі з втратою громадянства України, де і мешкає до цього часу. У вказаній квартирі мешкав та був зареєстрований її син -ОСОБА_6, який за власні кошти сплачував усі комунальні платежі. Крім того ОСОБА_6 проживав у цій квартирі у громадському шлюбі з ОСОБА_8, від якого у них народився син -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який від самого народження був зареєстрован та мешкав у квартирі за АДРЕСА_1
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її син - ОСОБА_6 Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої увійшла 1\2 частина квартири АДРЕСА_1
У встановлений законом 6-ти місячний строк вона та дружина померлого ОСОБА_6 -ОСОБА_5, як спадкоємці першої черги звернулися до 4-ої Харківської державної нотаріальної контори з відповідними заявами про прийняття спадщини. Але ж ще один спадкоємиць -син ОСОБА_6 -ОСОБА_4 просто фізично не міг звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, так як він знаходиться у слідчому ізоляторі.
Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли: ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожний по 1\6 частини квартири АДРЕСА_2.
Проте, при зверненні до 4-ої Харківської державної нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину на часину квартири їй було відмовлено, у зв'язку з тим, що дружина померлого свою згоду на виділ частини квартири на ім'я померлого не надала, нотаріальна контора не може визначити обсяг спадкового майна.
Крім того, в подальшому позивачці стало відомо про те, що громадянка ОСОБА_5 за довіреністю від 21 грудня 2009 року уповноважила громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, продати квартиру за АДРЕСА_1, який в свою чергу самовільно замінив замки на вхідних дверях, вселився в цю квартиру, здійснює у ній капітальний ремонт та знищів майно та речі, які належали померлому - ОСОБА_6
Таким чином, виходячи з викладеного та враховуючи уточнення до позовної заяви, ОСОБА_3 просила суд визначити частку померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 у спільному майні подружжя у розмірі 1\2 частини квартири за АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на спадкове майно по 1\6 частині квартири за АДРЕСА_1; усунути перешкоди у користуванні вказаною квартирою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом заборони вчиняти ОСОБА_2 будь-які дії; стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію за знищене ним майно та особисті речі померлого ОСОБА_6 у розмірі 23300 грн.; відшкодувати заподіяну їй та її сім'ї моральну шкоду у розмірі 10 00 грн. стягнувши їх з ОСОБА_2
Відповідач ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5 позов не визнав, та посилаючись на його безпідставність та недоведеність просив відмовити в його задоволенні.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було задоволено частково. Визначено частку померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 у спільному майні подружжя у розмірі 1\2 частина квартири АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно на 1\6 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3; визнано за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно на 1\6 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3; зобов'язано усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачи є спадкоємцями першої черги і мають право на спадкування відповідних часток спадкового майна, яке складається з 1\2 частини квартири АДРЕСА_1.
З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 22 КпШС України ( в ред. 1969 року), який діяв на час укладення договору купівлі продажу, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
У разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними ( ч. 1 ст. 28 КпШС).
Судовим розглядом встановлені наступні фактичні обставини по справі.
18.07.1980 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб.
На підставі рішення виконкому Дзержинської районної Ради народних депутатів м. Харкова від 19.04.1988 року особистий рахунок на АДРЕСА_1 було переоформлено на ім»я ОСОБА_5.
17.07.1990 року Виконавчим комітетом Дзержинської районної Ради народних депутатів було винесено рішення, яким була надана згода на продаж ОСОБА_5 в особисту власність АДРЕСА_1 на підставі постанови Ради Міністрів УРСР та Укррадпрофу від 19 травня 1989 року та Розпорядження виконкому обласної Ради народних депутатів від 26 червня 1989 року «Про продаж громадянам квартир в особисту власність».
03 вересня 1990 року між виконкомом Дзержинської районної Ради народних депутатів в особі начальнику ЖЕВ Дзержинського району та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір був нотаріально посвідчений та зареєстрований у БТІ.
У жовтні 1990 року подружжя ОСОБА_5 виїхали до Ізраілю. ОСОБА_5 до теперішнього часу має постійне місце проживання у Ізраілі. ОСОБА_6 у 1992 році повернувся у м. Харків та постійно мешкав у спірній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_6 та ОСОБА_8 народився син ОСОБА_4, який постійно зареєстрований за спірною адресою з 1999 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер.
До нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулися мати померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - дружина померлого. Син померлого ОСОБА_4, відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком районного суду стосовно того, що квартира АДРЕСА_1 була спільною сумісною власністю подружжя і що після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на 1\2 частину спірної квартири. При цьому судова колегія зауважує, що відповідач ОСОБА_5 не заперечувала належність 1\2 частині спірної квартири ОСОБА_6, оскільки звернулася до нотаріальної контори у передбачений законом шестимісячний строк з заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка.
Що стосується посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на той факт, що квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_5 за кошти, які вона позичила у батька відповідача та надала довіреність ОСОБА_10 для її продажу, є безпідставними, так в судовому засіданні встановлено, що з 1990 року по теперішній час ОСОБА_10 з позовом про стягнення заборгованості не звертався, термін дії довіреності сплинув у 1993 році і тому, даних вважати, що кошти отримувалися ОСОБА_5 для придбання спірної квартири не має.
Крім цього, судова колегія вважає, що не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні посилання відповідача ОСОБА_2 на той факт, що з 1990 року його батько постійно користується квартирою, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 був зареєстрований у спірній квартирі з 1998 року, а ОСОБА_4 з 1999 року по теперішній час..
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.
При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.
Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідачі будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надали.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою апеляційної інстанції законної сили.
Головуючий суддя:
Судді -