Провадження № 22-ц/2090/4516/2012 Головуючий 1 - інстанції -Калмикова Л.К.
Справа № 2010/2-1204/11 Доповідач - Кругова С.С.
Категорія -договірні
17 липня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.
Суддів колегії - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.
при секретарі - Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу -ОСОБА_7 про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями,-
У березні 2011 року ОСОБА_6 звернулась з вказаним позовом, в якому просила визнати недійсною її довіреність, видану 23 жовтня 2008 року на ім'я ОСОБА_5, посвідчену приватним нотаріусом Дергачівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 7726 з моменту її видачі; визнати недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, укладеному ОСОБА_5 від її імені за її довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Дергачівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 8112.
В обґрунтування позову посилалась на те, що проживала АДРЕСА_1 до 25 листопада 2008 року та володіла їм одноособово.
Зазначає, що обидва її сини померли, рідних та близьких немає, зважаючи на похилий вік та стан здоров'я не в змозі була самостійно утримувати будинок з надвірними будівлями, а тому вирішила передати його у власність ОСОБА_4, якого знає понад тридцять років, в замін укладення договору довічного утримання.
Зазначає, що 23 жовтня 2008 року ОСОБА_4 відвіз її автомобілем до приватного нотаріуса ОСОБА_7, з автомобілю вона не виходила через хворі ноги, взявши її паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду ОСОБА_4 сам заходив до нотаріуса. Через деякий час він повернувся з документами та реєстром, які потрібно було підписати, відповідач запевнив її, що все вірно, а тому вона розписалась, будучи впевненою, що підписала договір довічного утримання. Повернувши документи нотаріусу, відповідач відвіз її додому, нотаріуса вона не бачила.
Крім паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_4 більше нічого їй не повернув.
У подальшому він періодично провідував її, іноді приносив продукти, надавав допомогу по утриманню домоволодіння, проте такий догляд її не задовольняв.
Згодом відповідач став висувати вимоги, щоб до її будинку ніхто не заходив, забрав гроші в сумі 5000 грн., які вона відкладала на поховання, вимагав, щоб вона віддавала йому пенсію. Після її відмови віддавати пенсію, оскільки сама сплачувала комунальні послуги, заявив, що будинок їй не належить, господарем є він.
У червні 2010 року з'ясувала, що підписала не договір довічного утримання, а довіреність на ім'я дочки ОСОБА_4 -ОСОБА_5 За цією довіреністю ОСОБА_5 уклала 17 листопада 2008 року договір купівлі - продажу будинку з ОСОБА_4, договір посвідчений тим же нотаріусом.
За таких обставин, вона звернулась до Дергачівської районної державної адміністрації та до Дергачівської міської ради із заявою про надання допомоги в поверненні будинку, яка була передана до прокуратури Дергачівського району, а 30 червня 2010 року в Дергачівський РВ ГУМВС України у Харківській області.
Зазначає, що довіреність була підписана нею під впливом помилки, внаслідок обману її ОСОБА_4, вважала, що укладає договір довічного утримання та не мала наміру продавати будинок.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 17 травня 2012 року позовна заява задоволена. Визнано недійсною довіреність ОСОБА_6, посвідчену 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 7726 на ім'я ОСОБА_5 Визнано недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений 17 листопада 2008 року приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 8112.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення є необґрунтованим. Так, суд не прийняв до уваги те, що, мешкаючи по сусідству, між ними склалися добрі стосунки, вони надавали їй необхідну допомогу. У середині 2007 року, а потім на початку 2008 року вона сама запропонувала подарувати ОСОБА_4 будинок, проте, порадившись з родиною, він запропонував їй оформити угоду договором купівлі-продажу, пообіцявши, що вона так і залишиться мешкати у будинку. ОСОБА_6 хвилювалась про те, що її можуть пограбувати, якщо дізнаються про наявність грошей від продажу будинку, а також, запобігаючи розповсюдженню будь-яких домислів, вирішили надати довіреність на ім'я ОСОБА_5, він пообіцяв передати їй гроші, таким чином ніхто не мав знати про це, згодом все так і відбулось.
Також суд не прийняв до уваги і те, що за усною домовленістю між ними та ОСОБА_6 11 вересня 2008 року у судовому порядку вони за власні кошти оформили право власності на самочинне будівництво за місцем її проживання. Матеріали справи по самочинному будівництву судом оглядались, однак їм не було надано належної правової оцінки.
Проігноровані судом і твердження нотаріуса ОСОБА_7 з приводу того, що позивач все чітко усвідомлювала та бажала настання таких наслідків, витрати на оформлення документів у повному обсязі понесли вони, а ОСОБА_6 про все знала.
Вказують, що після укладення угоди між ними зберігались добрі стосунки, вони продовжували опікуватися позивачкою.
Вважають, що до написання скарги ОСОБА_6 підбурювали допитані у суді свідки, з якими у них склалися недобрі стосунки внаслідок розповсюдження інформації щодо нещирості їх відносин з позивачем.
Також зазначають, що суд в рішенні вказує, що ОСОБА_6 наполягала на тому, що довіреність підписана нею під впливом помилки, однак зауважують, що такого позивач у суді не говорила, як і слів помилка та введення в оману. На питання їх адвоката наполягала, що вони разом з нотаріусом ввели її в оману.
Згідно ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що скарга задоволенню не підлягає.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 ніколи не бажала продати своє домоволодіння, що доведено обставинами справи і укладений договір купівлі-продажу домоволодіння не відповідає її внутрішній волі.
З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що сторони знають один одного понад 30-ть років, оскільки проживають поблизу, тривалий час між ними існували гарні стосунки.
Сім'я відповідачів надавала позивачці як самотній людині необхідну допомогу.
23 жовтня 2008 року ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_5 продати належний їй житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1
17 листопада 2008 року ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_6 продала , а ОСОБА_4 купив вищезазначений житловий будинок.
Після укладення договору купівлі-продажу до 2010 року відповідачі продовжували турбуватись про позивачку, готувати їй їжу, прати, підтримувати житло в належному стані.
Про ці обставини відповідачі зазначили в апеляційній скарзі.
Тобто, вони визнали, що між ними і позивачкою фактично існували правовідносини істотні умови яких притаманні договору довічного утримання.
Згідно ч.1 ст.744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.
Позивач самотня людина похилого віку, хворіє, іншого житла , крім спірного житлового будинку не має, тому при укладенні правочину вона розраховувала на надання їй сторонньої допомоги і догляду за нею, а не на позбавлення себе єдиного житла.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі і дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки позивач, яка вчинила правочин помилялась щодо обставин, які мають істотне значення і вирішив справу керуючись ст..16,203,215,229,744 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Будь яких доказів, які б спростовували висновки суду -відповідачі суду не надали.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 -відхилити.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17 травня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя -
Судді колегії -