Провадження № 22-ц/2099/4090/2012р. Головуючий 1-ї інстанції -
Справа № 2-1898/2011 Бондар С.Б.
Категорія: про відшкодування шкоди Доповідач - Швецова Л.А.
25 червня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Швецової Л.А.
суддів - Даниленка В.М., Малінської С.М.
при секретарі - Колісник Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 12 квітня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , -
У жовтні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, яку неодноразово уточнював та просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку 5040 грн. у відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, 2882 грн. 55 коп. на відшкодування витрат, понесених ним у зв'язку з лікуванням, 3600 грн. - на відшкодування витрат на правову допомогу, 25 тис. грн. - на відшкодування моральної шкоди, а також просив збільшити суму, що підлягає стягненню до 74898 грн. 80 коп., ураховуючи індекс інфляції.
В обгрунтування своїх доводів позивач посилався на те, що 13 жовтня 2005 року о 15 год. 45 хв. на 539 км.+ 250 м. автошляху Київ-Харків-Довжанський сталося зіткнення автомобіля «РЕНО-19», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, власником якого є ОСОБА_4 та автомобіля ВАЗ-2108, номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_2 Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) автомобіль позивача зазнав механічні пошкодження. Крім того, була завдана шкода здоров'ю ОСОБА_2, він змушений був витрачати кошти на лікування, переніс фізичні та душевні страждання через зміну життєвих умов, втрати підприємницької діяльності та допомоги родичам.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 07 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 09 грудня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 02 листопада 2011 року касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена, рішенні судів першої та апеляційної інстанції скасовані, а справу передано на новий розгляд до Чугуївського міського суду Харківської області.
Під час повторного розгляду зазначеної цивільної справи, ОСОБА_2 уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути у солідарному порядку зі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь 5040 грн. у відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, 2809 грн. 80 коп. на відшкодування витрат, понесених ним у зв'язку з лікуванням, 1100 грн. - на відшкодування витрат на правову допомогу, 25 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а остаточно, враховуючи індекс інфляції, просив стягнути загальну суму, що підлягає солідарному стягненню з відповідачів, в розмірі 56000 грн.
Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність обставин, на які посилався позивач. В обгрунтування своїх заперечень зазначив про те, що 13 жовтня 2005 року на дорозі Київ-Харків-Довжанський сталося ДТП за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 За результатами досудового розслідування він не був визнаний винним в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 13 жовтня 2005 року, матеріали цивільної справи не містять доказів того, що він створив аварійну ситуацію, місце зіткнення автомобілів розташоване безпосередньо в районі виїзду автомобіля ВАЗ-2108 під керуванням ОСОБА_2 з другорядної дороги на головну, а в його діях експертним шляхом не встановлено порушень правил дорожнього руху, тому просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі за його недоведеністю.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 12 квітня 2012 року у задоволенні позовної заяві ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події - відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилався на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому апелянт вважає, що зазначене рішення є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, що з'явилися, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити, а рішення суду скасувати та ухвалити нове.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що на підставі належних та допустимих доказів не було встановлено вини ОСОБА_3 у скоєнні ДТП і тому підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 не вбачалося.
Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи, порушують норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 України рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК).
Судом встановлено, що 13 жовтня 2005 року о 15 год. 45 хв. на 539 км.+ 250 м. автошляху Київ-Харків-Довжанський сталося зіткнення автомобіля «РЕНО-19», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, власником якого є ОСОБА_4 та автомобіля ВАЗ-2108, номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_2 Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) автомобіль позивача зазнав механічні пошкодження. Крім того, була завдана шкода здоров'ю ОСОБА_2, він змушений був витрачати кошти на лікування, переніс фізичні та душевні страждання через зміну життєвих умов, втрати підприємницької діяльності та допомоги родичам.
Згідно з постановою про закриття кримінальної справи від 25.09.2007 року провадження по кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України було закрито у зв»язку з тим, що у потерпілого ОСОБА_2 мали місце легкі тілесні ушкодження і тому відсутні підстави для притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності.
Посилання ОСОБА_3 в судовому засіданні суду першої інстанції на той факт, що не встановлено його вину у скоєнні ДТП, оскільки він не притягався до адміністративної відповідальності безпідставні, оскільки однією з підстав для порушення кримінальної справи був висновок експерта НДЕКЦ № 1042 від 19.11.2006 року в якому було встановлено, що ДТП сталася з вини ОСОБА_3, який порушив ПДР.
Крім цього, згідно висновку комісійної автотехнічної експертизи від 26.01.2012 року проведеної ХНДІДСЕ ім. Бакаріуса встановлено, що в дорожній ситуації, що склалася, водій ОСОБА_3 повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.3. та п. 13.1. Правил дорожнього руху. Технічна можливість запобігти зіткнення автомобілів зі сторони водія ОСОБА_3 обумовлювалася виконанням ним вимог п.п. 12.3 та 13.1. Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху і з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв»язку з пригодою.
Відповідно до ст. 148 ЦПК України комісійна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань. Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта, дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності.
З вказаного висновку вбачається, що обидва експерти, які проводили експертизу були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384,385 КК України, підписали єдиний висновок, розбіжностей у висновку не має.
Відповідно до ст. 147 ЦПК України експертиза проводиться в суді або поза судом, якщо потрібно у зв»язку з характером досліджень або якщо об»єкт досліджень не можливо доставити до суду. Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який приєднується до справи.
До приєднаного до матеріалів справи висновку експерта ОСОБА_5, який він виконав в судовому засіданні 15 березня 2012 року, судова колегія ставиться критично, оскільки даних про те, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність він не містить, крім цього у зв»язку з наявністю в матеріалах справи декількох висновків, які протирічать один одному, судом була призначена комісійна експертиза, яку провели два експерти і тому підстав вважати висновок експертів від 26 січня 2012 року недійсним у суду першої інстанції не було, тому судова колегія вважає що суд прийшов до помилкового висновку щодо відсутності вини ОСОБА_3 у ДТП.
Згідно до наявного у матеріалах справи кошториса відновлювального ремонту від 19 серпня 2006 року, складеної експертом ХНДІДСЕ ім. Бакаріуса вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 2108 склала 5791,32 грн. Вказана сума відповідачами не спростована. При цьому перелік пошкоджень зазначених у цьому кошторисі узгоджується із результатами дослідження апеляційним судом матеріалів справи та актом огляду № 6780 від 09.08.2006 року та даними, викладеними у проколі огляду місця ДТП від 13 жовтня 2005 року.
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи від 13.02.2007 року № 481 встановлено, що в наслідок ДТП ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень і на лікування позивачем було витрачено 2809,80 грн., вказані витрати сторонами не заперечуються і підтверджуються квитанціям, які містяться в матеріалах справи.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 5040 грн. витрат на відновлення автомобіля та суми 2809,80 грн. знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3, який керував автомобілем.
Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, в тому числі якщо шкоди завдано ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК).
Статтею 23 ЦК України встановлено яку форму може набувати моральна шкода та в яких випадках вона може бути заподіяна особі, право на відшкодування якої особа має внаслідок порушення її прав.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як убачається із позовної заяви ОСОБА_2 вимоги про відшкодування моральної шкоди ним обґрунтовувалися душевними стражданнями, яких він зазнав внаслідок пошкодження автомобіля та ушкодженням в наслідок ДТП здоров»я. Судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково і з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню сума 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Крім цього, судова колегія вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат -юридичної допомоги.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків, надання безоплатної допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено за надання юридичних послуг 1100 грн., вказана сума підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями, виданими адвокатом.
Що стосується стягнення спричиненої матеріальної та моральної шкоди з власника автомобіля ОСОБА_4, та стягнення матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції, то судова колегія відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині у зв»язку з тим, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог в цій частині,
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 12 квітня 2012 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму спричиненої матеріальної шкоди: 5040 грн. - витрати на відновлення автомобіля, 2809,80 грн. витрат на лікування, 1100 грн. витрати на правову допомогу та 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: