"05" липня 2012 р. м. Київ К/9991/89478/11
5 липня 2012 року К/9991/89478/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді Островича С.Е.,
Суддів Федорова М.О.,
Степашка О.І.
за участю секретаря судового засідання Хомініч С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітень 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року у справі за Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінойл»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визначення протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і просить ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Лінойл»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07р. по 31.03.2009, за результатами якої складено акт перевірки від 23.07.2009 №401/23-1/32535735.
Як вбачається із акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.2.1, п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2., п.п. 7.4.1п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.08.2009 р. № 0000222301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 345 759,50 грн., з якої: 897 173 грн. основного платежу та 448 586,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
За наслідками процедури адміністративного оскарження, вказане податкове повідомлення-рішення залишено ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України без змін, у зв'язку з чим відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.09.2009 р. №0000222301/1, від 30.11.2009 р. №0000222301/2, від 22.02.2010 р. №0000222301/3. Як вбачається із акту, перевіркою встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 142813 грн., в тому числі за: квітень 2008 року на суму 100000 грн., вересень 2008 року на суму 25827 грн., листопад 2008 року на суму 16986 грн.
ТОВ «Лінойл»відкоригувало податкові зобов'язання в сторону зменшення внаслідок повернення раніше поставленого товару, зменшення обсягів поставок, внаслідок повернення попередньої сплати за відповідними розрахунками коригування. Основними підприємствами по взаємовідносинах з якими позивач здійснював коригування податкових зобов'язань в сторону зменшення є: ТОВ «Елемент СА», ТОВ «Укрніка ЛТД»тощо.
За наслідкам проведення зустрічних перевірок, податковим органом встановлено, що вказані підприємства у відповідних періодах не здійснили коригування податного кредиту в сторону його зменшення за взаємовідносинами з ТОВ «Лінойл», що, на думку податкового органу, є підставою для висновку про заниження позивачем податкових зобовязань з ПДВ за відповідні періоди.
Так, відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг) ( п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 цього ж Закону).
Відповідно до п. 20 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165«Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»-у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.
Відповідно до п. 25 та п. 27 вищезазначеного Наказу, на підставі вказаного розрахунку отримувач товарів (послуг) здійснює коригування податкового кредиту відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону (за умови дотримання законодавчих норм щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням). Розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної (відповідно до пункту 2 цього Порядку), а також особою, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету, та покупцем - отримувачем послуги, наданої йому на митній території України нерезидентом, який виступає податковим агентом такого нерезидента, із обов'язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов'язань та одночасним відображенням у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних з від'ємним чи позитивним значенням.
Внаслідок коригування податкових зобов'язань за квітень 2008 року, вересень 2008 року, листопад 2008 року у позивача виникло право, у відповідності до п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», на зменшення суми податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок.
З акту перевірки вбачається, що підставою для висновку про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 754359, 88 грн. у тому числі за: грудень 2007р. в сумі 32 739 грн.; травень 2008р. в сумі 20 562 грн.; червень 2008р. в сумі 598 661 грн.; липень 2008р. в сумі 31 731 грн.; жовтень 2008р. в сумі 60 667 грн.; грудень 2008р. в сумі 10 000 грн. - слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2., п.п. 7.4.1п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Позиція податкового органу зводиться до того, що суми ПДВ могли бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту у періоді здійснення господарських операцій; законом не передбачено можливості для платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, на думку податкового органу, якщо на дату виникнення права на податковий кредит ТОВ «Лінойл»таким правом не скористався; до податкових декларацій з ПДВ заяви зі скаргою на постачальника не подав (з метою включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, як це передбачено Законом), слід вважати, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.
Так, за вимогами п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Між тим, відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Таким чином, за змістом наведених норм, право платника податку відобразити податковий кредит виникає тільки на підставі та за наявності податкової накладної, отже дані до податкової декларації можуть вноситись тільки у період отримання такої податкової накладної, що і мало місце у спірному випадку.
Щодо доводів відповідача про неподання позивачем скарги ДПІ про несвоєчасне ненадання контрагентом позивача податкових накладних, то такі доводи також не можуть бути підставою для висновку про заниження податкового зобов'язання з ПДВ.
Так, відповідно до абз.2 п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Відповідно до 7.4.1. Закону N 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону N 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відхилити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М.О. Федоров
Суддя С.Е. Острович