09 липня 2012 року м. Київ К-35535/09
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Головного управління Державного казначейства України у Київській області
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2009
у справі № 70/12-05/6
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»в особі Білоцерківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»
до 1) Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції, 2) Білоцерківського відділення управління Державного казначейства України, 3) Білоцерківської міської ради в особі фінансового управління
про повернення коштів із бюджету, -
Постановою Господарського суду Київської області від 13.05.2008 ТОВ «Сінніс, ЛТД»відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Рішення суду обґрунтоване тим, що ст.5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»передбачено звільнення суб'єкта підприємницької діяльності від обов'язку додаткового збільшення вартості торгового патенту в разі, якщо прийняті акти законодавства збільшують вартість торгового патенту, лише у випадку здійснення попередньої оплати вартості торгового патенту за весь термін його дії.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2009 постанову Господарського суду Київської області від 13.05.2008 скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправними дії Білоцерківської ОПДІ в Київській області по нарахуванню ТОВ «Сінніс, ЛТД»плати за торгові патенти на здійснення діяльності у сфері грального бізнесу за перший квартал 2004 року. Зобов'язано Білоцерківське відділення управління державного казначейства України повернути з місцевого бюджету Білоцерківської міської ради на розрахунковий рахунок ТОВ «Сінніс, ЛТД»55299,21 грн.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-2, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами (частина перша). Вартість торгового патенту на здійснення таких операцій встановлюється у фіксованому розмірі (за рік); зокрема, для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем вона становила у 2003 році 1400,00 грн. (частина третя). Оплата вартості цього патенту провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу (частина п'ята).
У 2004 році вартість торгового патенту на надання послуг у сфері грального бізнесу було збільшено: зокрема, встановлені частиною третьою статті 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»цифри «1400»відповідно до статті 57 Закону України від 27 листопада 2003 року № 1344-IV «Про Державний бюджет України на 2004 рік»(введений в дію з 1 січня 2004 року) замінено цифрами «2800».
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу), або його скасуванням, або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Отже, якщо до 15 грудня поточного року була проведена оплата торгових патентів за перший квартал наступного року, із розрахунку 1/4 річної ставки, яка була чинною на момент сплати у поточному році за один торговий патент у квартал, то правові підстави доплати за перший квартал наступного року при зміні вартості патенту з 1 січня такого року відсутні. Оплата має здійснюватися, виходячи зі ставки, встановленої на момент платежу.
З огляду на викладене, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що плата за наявні у позивача 85 торгових патентів за перший квартал 2004 року, за умови її здійснення до 15.12.2003, становить 29750,00 грн. Надані позивачем платіжні доручення від 15.12.2003 підтверджують проведення оплати вартості торгових патентів за перший квартал 2004 року у сумі 37450,00 грн. Крім того, документально підтверджено, що 24 та 30 грудня 2003 року позивачем на вимогу податкового органу додатково перераховано 47599,21 грн. в рахунок оплати вартості торгових патентів за перший квартал 2004 року. За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції про підтвердження наявності у позивача переплати по оплаті торгових патентів на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу за перший квартал 2004 року в розмірі 55299,21 грн. та про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині повернення надмірно сплаченої суми, є правильними.
Доводи касаційної скарги правильності висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Правовідношення щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні»покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.
У разі виникнення спору щодо права платника податку на повернення надміру сплачених податків юридичним засобом захисту порушеного права в суді є позов про стягнення заборгованості з Державного бюджету України. При цьому право платника податку на повернення надміру сплачених податків не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок, що саме по собі можливе лише у разі відсутності спору з даного питання.
Головним управлінням Державного казначейства України у Київській області підтверджено, що воно є правонаступником Білоцерківського відділення Управління Державного казначейства України внаслідок реорганізації органів Державного казначейства України відповідно до наказів Міністерства фінансів України №644 від 06.07.2006, Державного казначейства у Київській області №229-ос від 18.10.2006, №178-ос від 02.08.2006, №169-ос від 18.07.2006, у зв'язку з чим для нього є обов'язковим постановлене у справі рішення.
Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанції з наведених в ній мотивів.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Київській області відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2009 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук