Справа № 1570/2163/2012
19 липня 2012 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М.
секретар судового засідання Чебан О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАПРОДУКТ УКРАЇНА»до Південної митниці Державної митної служби України про визнання рішень протиправними, їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії та скасування карток відмови, суд, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАПРОДУКТ УКРАЇНА»(далі -ТОВ «НОВАПРОДУКТ УКРАЇНА») до Південної митниці Державної митної служби України (далі -Південна митниця), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів № 500060701/2012/610246/2 від 03.03.2012 року; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060701/2/00225 від 03.03.2012 року; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060701/2/00252 від 14.03.2012 року; зобов'язати Південну митницю Державної митної служби України вчинити дії щодо визначення вартості натурального діабетичного фруктового цукру -хімічно чистої фруктози, виробництва фірми «АДМ Корн Процессинг»(США) із застосуванням методу за ціною контракту № 12-06U від 27.12.2011 року за ціною 1, 205 доларів США за метричну тону -перший метод визначення вартості.
У своєму позові позивач зазначив, що ним було укладено контракт із компанією «Гамбург Фруктоз ГМБН Інтернешнл»(ФРН), відповідно до якого продавець продає, а позивач купує натуральний діабетичний фруктовий цукор -хімічно чисту фруктозу у кількості 1170 метричних тон нетто. Вартість однієї метричної тони товару відповідно до умов контракту становить 1205,00 доларів США, а поставка товару здійснюється на умовах CIF порт Одеса (Інкотермс-2010). На виконання умов зазначеного контракту позивачу було поставлено відповідний товар, який було ним задекларовано у митній декларації від 28.02.2012 року № 500060701/2012/004245, до якої також було додано необхідні документи, перелік яких визначений постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 року № 80. Митна вартість товару визначена за ціною договору, тобто, 1205,00 доларів США за одну метричну тонну товару. Проте, відповідачем була оформлена картка відмови у прийнятті декларації, митному оформленні чи попуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 3 50060701/2/00225, в якій визначено, що митна декларація не може бути прийнята з причин здійснення рішення про визначення митної вартості від 03.03.2012 року на підставі МКУ, ПКМУ від 20.12.2006 року № 1766, ПКМУ від 09.04.2008 року № 339. Відповідно до рішення про визначення митної вартості митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та роблять можливим перевірку її обчислення у відповідності до вимог ПКМУ від 20.12.2006 року № 1766. Враховуючи вимоги ст.ст.266, 268, 269 Митного кодексу України, у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, розрахункових даних для визначення митної вартості з урахуванням вимог ст.ст.271,271 Митного кодексу України та за результатами проведення консультацій між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості №6 на підставі оформлення подібних товарів. Митна вартість, визначена відповідачем на підставі вказаного рішення, встановлена у розмірі 1,5900 доларів США за одиницю. У зв'язку з незгодою з визначеною митним органом вартістю товару позивач звернувся до митниці із заявою про випуск у вільний обіг товару зі сплатою податків та зборів за митною вартістю товарів, що була визначена відповідачем, відповідно до ч. 3 ст. 264 Митного кодексу України, на що отримано згоду відповідача. Не погоджуючись із вищевказаним рішенням митного органу про визначення митної вартості, позивач вказує на встановлений чинним законодавством порядок декларування товарів та підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, на виконання яких ним було надано всі необхідні документи. Що стосується додаткових документів, які були витребувані митним органом, позивач зазначив, що ним були надані усі необхідні документи за винятком вантажної митної декларації країни відправлення, яка не могла бути надана у зв'язку зі специфікою декларування товарів у країні відправлення, що підтверджується листом виробника та відправника. Позивач наголошує на тому, що відповідно до вимог Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості є ціна товару, визначена у договорі, і тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно із застосуванням інших методів. Митний орган може самостійно визначити митну вартість товару у випадку неподання декларантом в установлений строк додаткових документів або відмови декларанта в їх поданні, проте, як стверджує позивач, ним були подані усі необхідні документи. Крім того, задекларована позивачем вартість товару підтверджується також висновком ДП «Держзовнішформ», відповідно до якого задекларована вартість на визначений товар відповідає цінам, що діють для дилерських компаній. Також позивач посилається на прайс-лист виробника товару, який не надавався митному органу через те, що таких документів не вимагалось. 14.03.2012 року декларантом позивача для митного оформлення чергової партії товару були подані усі необхідні документи, проте, відповідачем була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 14.03.2012 року № 5000607/2/00252, у зв'язку із наявністю рішення про визначення митної вартості товарів, що оскаржується позивачем. У зв'язку з незгодою з визначеною митним органом вартістю товару позивач звернувся до митниці із заявою про випуск у вільний обіг товару зі сплатою податків та зборів за митною вартістю товару, яка була визначена відповідачем, відповідно до ч. 3 ст. 264 Митного кодексу України, на що отримано згоду відповідача, про що свідчить митна декларація від 15.03.2012 року.
Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 92-98), в яких зазначив, що відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 року № 314, після прийняття вантажної митної декларації для оформлення на етапі митного контролю після вчинення ряду контрольних процедур здійснюється перевірка правильності визначення митної вартості товарів. Відповідно до ст.264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, отже, при визначенні митної вартості враховується ряд факторів, що впливають на рівень ціни товару. Згідно з п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється поряд із проведенням перевірки поданих документів шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів із рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. В ході проведення перевірки документів, поданих позивачем на етапі контролю митної вартості, було виявлено, що заявлений декларантом рівень митної вартості по товару нижчий ніж мінімальний рівень митної вартості подібних товарів за інформацією цінової бази даних ЄАІС ДМСУ. У зв'язку з вищевикладеним у відповідності до вимог п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості шляхом здійснення відповідного запису у декларації митної вартості товарів, із яким було ознайомлена представника позивача. Декларант повідомив відповідача шляхом здійснення відповідного запису у декларації митної вартості, що не може надати додаткові документи. Якщо декларантом не подано в установлений строк необхідних документів або він відмовився від їх подання, митний орган визначає митну вартість товарів самостійно на підставі наявних у нього відомостей. Відповідач наводить у своїх запереченнях обставини, через які ним неможливо було застосувати перші п'ять методів митної вартості, визначені у Митному кодексі України, у зв'язку з чим ним було прийнято рішення про застосування резервного методу визначення митної вартості товарів. При цьому відповідач вказує на те, що на його адресу не надходило заяви позивача про вільний випуск товарів в обіг. Натомість ним подано нову декларацію, в якій зазначено митну вартість товару, що була визначена митним органом у вищезгаданому рішенні, тобто, своїми діями декларант погодився з рівнем митної вартості, визначеної митним органом.
Ознайомившись із наданими до суду запереченнями, позивач надав пояснення (а.с.146-150), в яких зазначив, що витребування додаткових документів в даному випадку було необґрунтованим та надання документів, що були витребувані було неможливим в силу особливостей господарської операції, в межах якої здійснювалась поставка товару, про що окремо по кожному випадку позивачем наведені причини, з яких витребування відповідних документів є безпідставним. Крім того, позивач вказує на те, що згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Державної митної служби України, середня розрахункова вартість імпортованих товарів у категорії «інші цукри, включаючи хімічно чисті лактозу, мальтозу, глюкозу та фруктозу, у твердому стані; сиропи з цукрів без додання ароматичних добавок або барвників; мед штучний, змішаний або не змішаний з натуральним медом»у січні 2012 року становить 1,477 доларів США за тону, що є меншою, ніж встановлена відповідно до інформації цінової бази даних ЄАІС ДМСУ відповідачем (1, 59 доларів США).
Відповідач надав додаткові заперечення (а.с.164-172), в яких додатково описав перелік документів, який був витребуваний у позивача додатково, обставини обрання резервного методу визначення митної вартості товару, а також свідчення про те, що позивач не звертався із заявою про випуск товару у вільний обіг, що підтверджується самими вантажним митним деклараціями, оскільки у графі 47 декларації не зазначено кодів 51-54, як то передбачено у таких випадках у Порядку ведення відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, затвердженому наказом Державної митної служби України від 15.02.2011 року № 107.
У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.
Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.
Судом встановлено, що 27.12.2011 року між ТОВ «НОВАПРОДУКТ УКРАЇНА»(покупець) та компанією «Гамбург Фруктоз ГМБН Інтернешнл»(ФРН) (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 12-06 U, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець купує натуральний діабетичний фруктовий цукор -хімічно чисту фруктозу у кількості 1170 метричних тон нетто, код 1702500000 (а.с. 23-29).
Згідно з п. 1.3. контракту весь зазначений у п. 1.1. товар вироблений фірмою «АДМ Корн Процессінг»(США). Ціна на товар встановлюється у доларах США та розуміється як CIF порт Одеса, Україна (Інкотермс-2010). Вартість однієї метричної тонни товару згідно з п. 2.2. контракту становить 1205,00 доларів США. При цьому оплата товару здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту прибуття партії товару в порт призначення на підставі виставленого рахунку.
На виконання зазначеного контракту на адресу позивача була поставлена партія товару, з приводу чого ДП «Одеський морський торговельний порт»за договором доручення на надання митно-брокерських послуг від 22.12.2011 року № КД-16782, укладеним ним з позивачем (а.с. 30-31), подав до Південної митниці вантажну митну декларацію від 29.02.2012 року № 500060701/2012/004378 щодо товару «фруктоза кристалічна, хімічно чиста, діабетичного призначення «ADM CornSweet», у сухому твердому стані, вміст фруктози 100% складових частин. Чиста вага -36000 кг. Виробник: ADM Corn Processing, USA. Торговельна марка відсутня. Країна виробництва: US (Сполучені Штати Америки). Місць -1440 багашарові паперові мішки з п/п вкладишем по 25 кг нетто, які знаходяться на палатах», в якій визначено митну вартість товару за контрактною ціною (а.с. 160).
Відповідно до положень ст.86 Митного кодексу України (тут та далі -у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.
Такий перелік документів був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від -01.02.2006 року №80. Зокрема, Переліком документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, визначені наступні документи: 1) митна декларація, 2) товарно-транспортний документ на перевезення (залізнична накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (Air Waybill), коносамент (Bill of Lading) тощо; 3) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту); 4) рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару; 4-1) документи, необхідність подання яких визначається нормативно-правовими актами Мінфіну з урахуванням мети переміщення, виду транспорту, характеру товару, способів розрахунку та інших факторів, що впливають на митні процедури; 5) декларація митної вартості (подається у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України); 6) декларація про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари; 7) облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, форма якої затверджується Мінфіном, або її копія, завірена таким суб'єктом; 8) лист про погодження (подається підприємством, розміщеним поза зоною діяльності митного органу); 9) документ контролю за доставкою товарів; 10) документи про надання фінансових гарантій; 11) ліцензія митного перевізника; 12) книжка МДП, книжка АТА, книжка CPD; 13) свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками і пломбами; 14) акти приймання-передачі (електроенергії, газу, нафти, аміаку тощо); 15) посередницький договір; 16) документ на право провадження митної брокерської діяльності; 17) документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів; 18) документи, що визначають країну походження товарів; 19) документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД; 20) платіжні доручення, касові ордери, що підтверджують сплату податків і зборів (обов'язкових платежів); 21) векселі (відповідно до законодавства); 22) документи, що підтверджують право на застосування до товарів пільгового режиму оподаткування; 23) документи, що підтверджують право розпорядження, володіння чи користування товаром та/або транспортним засобом; 24) заява підприємства для здійснення митного оформлення товарів (у спрощеному порядку, для розміщення їх у митні режими, для подання тимчасової, неповної, періодичної митної декларації); 25) документи, які відповідно до законодавчих актів видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Так, позивачем було надано наступні документи: митна декларація від 28.02.2012 року № 500060701/2012/004245 (а.с.16-17), коносамент від 24.01.2012 року № UNIU752143876 (а.с.20), зовнішньоекономічний контракт від 27.12.2011 року № 12-06U (а.с. 23-29), інвойси від 09.02.2012 року № № 42271, 42272 (а.с.21-22), пакувальні листи від 09.02.2012 року б/н (39-40), облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 06.07.2011 року № 50005/1/10/00465 (а.с.19), договір доручення від 22.12.2011 року № КД-16782 (а.с.30-31), сертифікати аналізів від 26.01.2012 року (а.с.41), митна декларація № 500060701/2012/004378, попередня митна декларація від 28.02.2012 року № 500060701/2012/004245.001, морська накладна від 16.02.2012 року, накладні CMR від 28.02.2012 року №№ 163797, 163798 (а.с.34-38), довідка про декларування валютних цінностей від 10.01.2012 року № 45 (а.с.32), сертифікат походження товару від 24.01.2012 року (а.с.33), висновок ДП «Держзовнішінформ»від 28.02.2012 року (а.с.18).
Втім, 03.03.2012 року відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості № 500060701/2012/610246/2 за ВМД № 500060701/2012/004378, яким визначено митну вартість задекларованого позивачем товару у розмірі 1,5900 доларів США за одиницю (а.с.15).
Також 03.03.2012 року відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи попуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060701/2/00225, в якій зазначено, що митна декларація не може бути прийнята /товари не підлягають митному оформленню/ товари й транспортні засоби не підлягають пропуску через митний кордон України з таких причин: здійснено рішення про визначення митної вартості від 03.03.2012 року № 500050701/2012/610246/2 на підставі МКУ, ПКМУ від 20.12.2006 року № 1766, від 09.04.2008 року № 339 (а.с.14).
З урахуванням вищезазначеного рішення про визначення митної вартості товару позивачем було подано нову митну декларацію, в якій задекларовано митну вартість у розмірі, визначеному вищезгаданим рішенням, та за якою товар було випущено у вільний обіг (а.с.17).
14.03.2012 року на виконання зазначеного контракту на адресу позивача була поставлена інша партія ідентичного товару, з приводу чого ДП «Одеський морський торговельний порт»подав до Південної митниці вантажну митну декларацію від 14.03.2012 року № 500060701/2012/004995, в якій також було визначено митну вартість товару за контрактною ціною (а.с.160).
14.03.2012 року відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи попуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060701/2/00252, в якій зазначено, що митна декларація не може бути прийнята /товари не підлягають митному оформленню/ товари й транспортні засоби не підлягають пропуску через митний кордон України з таких причин: порушено вимоги ПКМУ від 29.12.2006 року № 1766, п. 7 (для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом), а саме рішення про визначення митної вартості від 03.03.2012 року № 500060701/2012/610246/2 (а.с.44).
Згідно з вантажною митною декларацією від 15.03.2012 року № 400060701/2012/005083, в якій декларантом було визначено митну вартість товару з урахуванням рішення відповідача про визначення митної вартості від 03.03.2012 року № 500060701/2012/610246/2, зазначений товар був випущений у вільний обіг (а.с. 99-100).
Відповідно до пп. 21 п. 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 року № 314, після прийняття вантажної митної декларації для оформлення на етапі митного контролю поряд з іншими процедурами здійснюється перевірка правильності визначення митної вартості товарів.
Згідно зі ст.259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Положеннями ст.262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до ст.266 Митного кодексу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Під час декларування митної вартості товару позивачем був застосований метод визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції.
Згідно зі ст.265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до п.2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом, зокрема, шляхом співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
Згідно з частинами 1, 2 ст.264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 був затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, який визначає умови та механізм декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі - товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.
Згідно з п.7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Дослідивши декларацію митної вартості, що подавалась позивачем, суд встановив, що у графі «для відміток митного органу»було вчинено запис: згідно з п.11 ПКМУ від 20.12.2006 року № 1766 необхідно подання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів у ВМД: 1) договір з третіми особами, що пов'язаний із договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; 3) рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; 4) відповідна бухгалтерська документація; 5) ліцензійний чи авторський договір (контракт) фірми-виробника товару; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; 7) калькуляція фірми-виробника товару (первинна бухгалтерська документація та бухгалтерські регістри); 8) копія вантажної митної декларації; 9) відомості про якісні характеристики товару (а.с.101).
Південною митницею були витребувані лише ті документи, право вимоги яких встановлено зазначеним вище пунктом Порядку, тобто, визначивши перелік необхідних додаткових документів, митний орган скористався наданим ним правом здійснювати такі дії та діяв у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому підставою для витребування додаткових документів було встановлення, що за результатом аналізу бази даних ЄАІС ДМСУ середній рівень митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, ніж рівень митної вартості, який було заявлено декларантом.
Представник декларанта позивача був ознайомлений із цим записом 29.02.2012 року, про що свідчить відповідний запис та підпис під визначеним митним органом переліком додаткових документів, що витребувались у позивача.
03.03.2012 року представником декларанта позивача було зроблено запис про те, що надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості не має можливості (а.с.102).
У своєму позові позивач зазначає, що ним частково були надані необхідні документи, а з приводу решти - наводить пояснення причин неподання відповідних документів. Проте, факт подачі зазначених документів не підтверджується відповідними доказами, тоді як запис вчинений на декларації митної вартості свідчить про самостійне підтвердження декларантом неможливості подачі відповідних документів.
Крім того, окремі документи не надані також і до суду, зокрема, каталоги, специфікації та прейскуранти фірми-виробника товару, калькуляції фірми-виробника товару, копія вантажної митної декларації країни відправлення, рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, відповідної бухгалтерської документації, відомостей про якісні характеристики товару.
При цьому суд враховує пояснення позивача щодо неможливості надання ним копії вантажної митної декларації країни відправлення через особливості видачі такої інформації, встановлені у відповідній країні, листи контрагента про неможливість надання калькуляції фірми-виробника (а.с. 132). Втім, ненадання необхідних документів навіть з об'єктивних причин не може вважатись достатньою підставою для підтвердження митної вартості товару, щодо визначення якої виникли сумніви. Суд також бере до уваги посилання позивача про неможливість надання ним окремих документів (договору з третіми особами, пов'язаного з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, ліцензійного чи авторського контракту) через відсутність необхідності подання таких документів, оскільки відповідних договорів ним не укладалось.
Відповідно до п.14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Згідно з положеннями ст.266 Митного кодексу України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Відповідно до ст.268 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.
Зазначений метод не мов бути використаний у зв'язку з відсутністю даних стосовно фізичних характеристик товару та якості і репутації на ринку, що є головними ознаками, за якими може проводитись порівняння із ідентичними товарами.
Згідно зі ст.269 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: 1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; 2) країна походження; 3) виробник.
Відповідно до ч.1 ст.270 Митного кодексу України товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.
Метод 3 у даному випадку не міг бути використаним у зв'язку з відсутністю відомостей стосовно схожих компонентів товару.
Методи визначення митної вартості товару на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (обчислена вартість), порядок визначення за якими встановлений статтями 271-272 Митного кодексу України, не можливо було застосувати у зв'язку з відсутністю інформації, на підставі якої можливо визначити митну вартість товару, зокрема, витрат на виплату комісійних, що були фактично сплачені або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду; звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування та інших пов'язаних з такими операціями витрат; вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, як звичайно відображується при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця вивезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.
Позивач не надав до суду будь-яких даних, які б спростовували неможливість визначення митної вартості товару за вищенаведеними методами.
Відповідно до ст.273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Відповідно до положень Генеральної угоди з тарифів і торгівлі Сторони повинні визнавати чинність загальних принципів оцінки, передбачених наступними параграфами цієї Статті, і вони зобов'язуються втілювати такі принципи щодо всіх товарів, які підлягають стягненню мит чи інших зборів, або імпортним чи експортним обмеженням, основаним на вартості товару чи регульованим будь-яким способом на основі вартості. Більш того, вони повинні, на вимогу іншої сторони, переглянути дію будь-яких своїх законів чи правил стосовно оцінки вартості для митних цілей у світлі цих принципів. Сторони можуть вимагати від сторін звітів про заходи, вжиті ними на виконання положень цієї Статті.
Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Під «дійсною вартістю»слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.
З огляду на вищенаведені норми права, враховуючи факт ненадання позивачем на вимогу митного органу додаткових документів, відповідач Південна митниця правомірно самостійно визначив митну вартість товару на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
До суду наданий витяг з ЄАІС ДМСУ з діапазоном пошуку з 30.11.2011 року по 29.02.2012 року щодо митного оформлення товару за кодом 1702500000 під час імпортування на митну територію України (а.с.173-175) щодо митної вартості подібних товарів походженням із Сполучених Штатів Америки, з якого вбачається, що середній рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже було здійснено, є більшим (1,59 доларів США), ніж рівень митної вартості, який був заявлений позивачем (1, 205 доларів США), у зв'язку з чим було правомірно проведено коригування митної вартості за ВМД від 08.02.2012 року № 500050000/2/1081 (а.с.181-182).
Суд критично оцінює надану до суду довідку про ціну товару, який ним імпортувався, за вартістю інвойсів, отриману за даними маркетингових досліджень, складену ТОВ «НОВАПРОДУКТ Україна»(а.с.135), оскільки така інформація не підтверджується відповідними доказами.
Недоведеною суд також вважає інформацію, викладену позивачем у поясненнях с приводу даних митної вартості товарів, яка містить відомості щодо середньо розрахункової вартості імпортних товарів в Україні у доларах США за тонну, яка наведена на офіційному сайті Державної митної служби України, оскільки вона не підтверджується відповідними доказами, тоді як на момент прийняття рішення у справі на офіційному сайті Державної митної служби України міститься аналогічна база за період квітень-червень 2012 року, яка взагалі не відображає відомостей щодо товарів за кодом УКТ ЗЕД 170250. Крім того, зазначена інформація є статистичною та відображає усередненні показники, тоді як у названому джерелі інформації не зроблено позначки про статистичні методи, які використовувались у даному статистичному дослідженні, що позбавляє можливості оцінити сутнісний характер наведеної інформації та унеможливлює застосування вказаних показників відносно спірних обставин у справі.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 86 Митного кодексу митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.
Пунктом 2 Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12.12.2005 року № 1227, у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Згідно з ч.3 ст.90 Митного кодексу України внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації, якщо це дозволяється відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.264 Митного кодексу України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
Частиною 6 вказаної статті встановлено, що після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. Відповідно до ч.8 ст.264 Митного кодексу України декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.
Посилання позивача на той факт, що він звертався до митного органу з відповідною заявою про випуск товару у вільний обіг, не підтверджується відповідними доказами у справі.
Отже, чинним законодавством передбачена можливість випуску у вільний обіг товару до закінчення процедури митного оформлення, а позивач не скористався таким правом, яке мав змогу реалізувати шляхом звернення до митного органу з відповідною письмовою заявою.
Натомість товар був випущений у вільний обіг за вантажними митними деклараціями, в яких позивач самостійно визначив митну вартість товару згідно з рішенням про визначення митної вартості, яке оскаржується позивачем у цій справі.
Неподання позивачем відповідної заяви про випуск товару у вільний обіг підтверджується також тим, що у графі 47 вантажних митних декларацій у стовпчику «спосіб розрахунку»зазначений код 01, що відповідно до класифікатора способу розрахунку, затвердженого наказом Державної митної служби України від 15.02.2011 року № 107, свідчить про безготівковий розрахунок через банківські установи, тоді як у випадку звернення до митного органу із заявою про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до ст.24 Митного кодексу України використовуються коди 51-54.
Згідно з п.12 ч.1 ст.1 Митного кодексу України митна декларація -письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.
Заява за своєю суттю становить форму офіційного звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб з метою ознайомлення їх з певним правом заявника а також з іншою інформацією або обставинами, які мають юридичне значення.
Позивач, звернувшись з новими вантажними митними деклараціями, самостійно визначив митну вартість товару відповідно до рішення Південної митниці від 03.03.2012 року № 500060701/2012/610246/2, яким визначено рівень митної вартості товару у розмірі 1,59 доларів США за одиницю, тим самим самостійно заявив митним органам про вартість його товару та підтвердив свою готовність сплати митних платежів у розмірі, виходячи з заявленої ним митної вартості, яка становить саме 1,59 доларів США за одиницю. Подача такої вантажної митної декларації та сплата митних платежів під час митного оформлення товарів за цією вантажною митною декларацією здійснювалась позивачем добровільно, а не у примусовому порядку.
Крім того, однією із позовних вимог, заявленою позивачем, є зобов'язання Південної митниці Державної митної служби України вчинити дії щодо визначення вартості натурального діабетичного фруктового цукру -хімічно чистої фруктози, виробництва фірми «АДМ Корн Процессинг»(США) із застосуванням методу за ціною контракту № 12-06U від 27.12.2011 року за ціною 1, 205 доларів США за метричну тону -перший метод визначення вартості.
Однак, позивач не зазначає, які саме дії та у який спосіб повинні бути вчинені відповідачем, а також не наводить жодних правових норм, якими передбачено можливість здійснення відповідних дій. Разом з тим, встановлений законодавством режим перетину товаром митного кордону України передбачає необхідність декларування такого товару, тоді як вказаний товар вже випущений у вільний обіг за самостійно поданими позивачем вантажними митними деклараціями за митною вартістю у розмірі 1,59 доларів США за одиницю товару, у зв'язку з чим в зоні діяльності Південної митниці відсутній предмет дій (відповідний товар), щодо якого, на думку позивача, повинен бути застосований метод за ціною контракту № 12-06U від 27.12.2011 року за ціною 1, 205 доларів США за метричну тону -перший метод визначення вартості.
На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2,4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАПРОДУКТ УКРАЇНА» до Південної митниці Державної митної служби України про:
- визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 500060701/2012/610246/2 від 03.03.2012 року;
- скасування катки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060701/2/00225 від 03.03.2012 року;
- скасування катки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060701/2/00252 від 14.03.2012 року;
- зобов'язання Південної митниці Державної митної служби України вчинити дії щодо визначення митної вартості натурального діабетичного фруктового цукру - хімічно чистої фруктози, виробництва фірми «АМД Корн Процессинг» (США) із застосуванням методу за ціною контракту № 12-06U від 27.12.2011 року за ціною 1, 205 доларів США за метричну тонну - перший метод визначення митної вартості - відмовити.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 24.07.2012 року.
Суддя С.М.Корой
24 липня 2012 року
.